Рішення № 78359224, 27.11.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1096/18

Провадження №2/148/591/18

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2018 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області в складі: головуючого судді Саламахи О.В.

за участю: секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за участю: представника позивача - ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що 30.12.2008 померла бабуся позивача - ОСОБА_3, яка по день смерті була зареєстрована і проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті бабусі залишилось спадкове майно, до якого входить, крім іншого, земельна ділянка. Позивач є спадкоємцем майна померлої за правом представлення, оскільки її батько помер. Інший спадкоємець - брат позивача, тобто онук померлої - ОСОБА_4, від спадщини відмовився. Позивач багато років проживає в м. Києві, а її покійний батько проживав біля своєї матері, тобто біля спадкодавця, у с. Михайлівці і займався усіма її справами. Тому, позивач не знала, що спадщина після смерті бабусі ОСОБА_3 ще не оформлена, і тільки навесні 2018 року, коли впорядковувала особисті речі покійного батька, знайшла державний акт на право власності бабусі на земельну ділянку. По вказаній причині позивач пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, і коли звернулася до нотаріальної контори їй відмовлено у прийнятті спадщини по причині пропуску зазначеного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом, у якому просить визнати строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 пропущеним з поважних причин та визначити їй додатковий строк терміном три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої 30.12.2008.

Представик позивача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив позов задовільнити, а також зазначив, що позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки дізналася про наявне спадкове майно лише у 2018 році, коли знайшла державний акт про право власності спадкодавця на земельну ділянку, тоді і вирішила оформити спадщину. Інших поважних причин пропуску зазначеного строку не має.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшов лист, у якому Сільницька сільська рада позов ОСОБА_1 визнає, розгляд справи просить здійснювати у відсутність представника сільської ради (а.с. 33).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянкою України, про що свідчить копія її паспорту серії ТТ № 352779, виданого 11.08.2016 Дніпровським РВ ГУДМС України в м. Києві (а.с. 4-5).

Відповідно до копії свідотва про смерть серії 1-АМ № 131344, виданого виконкомом Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 01.01.2009, ОСОБА_3 померла 30.12.2008 (а.с. 7).

Згідно довідки Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області № 723 від 14.05.2018, ОСОБА_3, яка померла 30.12.2008, на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ніхто не був зареєстрований (а.с. 8).

Копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 392407, виданого 23.05.2006 Тульчинською райдержадміністрацією, підтверджує, що спадкодавцю ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка, площею 1,5766 га, розташована на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9).

Відповідно до копії свідотва про смерть серії І-АМ № 297122, виданого виконкомом Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 09.07.2014, ОСОБА_5 помер 08.07.2014 (а.с. 10).

Копією свідоцтва про народження серії І-ЯК № 1029229, від 31.05.1968, підтвержується, що ОСОБА_5 був сином спадкодавця ОСОБА_3 (а.с. 11).

Згідно копії свідоцтва про народження серії V-БК № 325770, виданого Дарницьким РАЦС м. Києва 09.10.1984, судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_5 (а.с. 12).

Вподальшому, позивач 28.08.2003 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище "Когут" на "Мартинюк" (а.с. 13), потім розірвала шлюб з даною особою (а.с. 14), а 16.07.2016 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище "Мартинюк" на "Полішко" (а.с. 15).

Постановою приватного нотаріуса Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області від 04.04.2018 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Також, даною постановою встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 був її син ОСОБА_5, тобто батько позивача. Документів, що підтверджували б факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_3 не надано (а.с. 17).

Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або осторюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву при прийняття спадщини, що передбачено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття і вищевказана норма закону зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України, можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до п. 24 ПП ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому суд повинен виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, не переробними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у постанові № 198/476/16-ц від 18.01.2018.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Звернувшись до суду з вказаним позовом, позивач посилається на те, що дізналася про наявне спадкове майно лише у 2018 році, коли знайшла державний акт про право власності спадкодавця на земельну ділянку, тобто посилається на необізнаність про наявність спадкового майна, і у зв’язку з цим, не зверталася з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, однак зазначена причина не може бути визнана судом достатньою для підтвердження поважності пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів того, що зазначені обставини створювали об’єктивні, непереборні, істотні труднощі для вчинення дій щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, що підтверджують поважність причин через, які пропущено строк для прийняття спадщини, у зв’язку з чим, у задоволенні позову необхідно відмовити.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір залишити за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст. 1268, 1272 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 81, 19, 23, 76-81, 95, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої 30.12.2008, – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.12.2018.

Суддя