Постанова № 78358890, 06.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2618/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року (повний текст складено 01.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції Головко А.Б., м.Полтава) по справі № 1640/2618/18 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся із позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - відповідач, Полтавське ОУПФУ), в якому просив суд: (а.с.4-8)

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період із 01.11.2011 по 06.03.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;

- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 07.08.2012 у справі № 1622/10562/2012 за період із 01.11.2011 по 06.03.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

- зобов'язати відповідача подати протягом 15 днів, з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року по справі № 1640/2618/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (а.с.51-55)

Не погодившись із судовим рішенням, Полтавське ОУПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. (а.с.60-61)

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказано про разовий характер виплати коштів позивачу, а відповідні суми коштів на виконання рішення суду було виплачено позивачу через Головне управління казначейської служби України у Полтавській області, а не з рахунків Пенсійного фонду України.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надійшов, проте це не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов'язковою, суд на підставі положень ч.4 ст.229 та п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.08.2012 у справі № 1622/10562/2012 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Октябрського району у м. Полтаві Полтавської області про визнання рішень протиправними задоволено, а саме: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду Октябрського району у м. Полтаві Полтавської області щодо невиконання постанови; зобов'язання поновити з 01.11.2011 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 25.01.2011 у справі № 2-а-464/11 (а.с.34-36).

Згідно з банківською випискою від 04.07.2018 на виконання вказаного рішення суду 03.07.2018 на рахунок ОСОБА_1 зараховано кошти в сумі 91553,29 грн. (а.с.11)

10.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського ОУПФУ із заявою щодо проведення розрахунку, нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії згідно судового рішення за період із 01.11.2011 по 06.03.2013 по день фактичної виплати - 03.07.2018. (а.с.12)

Листом від 25.07.2018 № 502/Ц-14 Полтавське ОУПФУ повідомило позивача про те, що суми перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. (а.с.13)

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу виплачена не своєчасно, а тому пенсійний орган повинен був при її виплаті нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій не вчинив та безпідставно відмовив в задоволені заяви позивача щодо здійснення цих виплат.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що положеннями процесуального законодавства передбачено право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі, а позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Положеннями ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, (далі - Порядок №159) компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 р.

Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати", є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення..

Щодо твердження апелянта про разовий характер виплати відповідних коштів колегія суддів зазначає наступне.

Пенсія - це періодичний платіж і той факт, що за судовим рішенням присуджено виплатити одноразово недоплачену суму не змінює сутності пенсії, як періодичного платежу.

Посилання заявника на те, що пенсії сплачуються з Державного бюджету, а тому на них не розповсюджуються правила щодо компенсації втрати частини доходів, також є необґрунтованими.

Так, статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" прямо передбачено, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.

Крім того, частина пенсії, саме не виплачена відповідачем, стягнута згідно із судовим рішенням після строків, у які вона повинна сплачуватись.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі №522/5664/17 (адміністративне провадження №К/9901/2999/17) та від 22.11.2018 року по справі №522/1404/17 (адміністративне провадження №К/9901/16601/18).

Отже, оскільки тривале не нарахування пенсії за минулі періоди відбувалося у зв'язку з призначенням відповідачем позивачу заниженого розміру пенсії внаслідок порушення закону, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих йому на підставі рішення суду.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

В той же час, слід враховувати, що даною нормою передбачено право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

При цьому, суд повинен мати обгрунтовані підстави для встановлення такого контролю, в тому числі підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права., тому підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року по справі № 1640/2618/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд М.М. Яковенко