Вирок № 78356970, 06.12.2018, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/337/18

Провадження № 1-кп/552/95/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2018 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Калька О.С.

за участю

секретаря Масцевій А.П.,

прокурора Петруні В.С,

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016170020003394 від 30.12.2016 року

відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, дітей на утриманні не має, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

29.12.2016 року, близько 18 год., ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, попередньо домовившись про зустріч з ОСОБА_4, прийшли за місцем проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, 29.12.2016 року, близько 18 год.30 хв. ОСОБА_2 перебуваючи в приміщенні кухні квартири 27 за адресою: м. Полтава, вул. Степана Кондратенка,17 нарізав ножем хліб. В цей момент потерпілий ОСОБА_4 підійшов ззаду до обвинуваченого і зненацька для нього схопив обома руками за плечі. В цей момент обвинувачений ОСОБА_2, тримаючи ніж в руках, різко розвернувся і не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити в ході розвороту необережно наніс один удар ножем, затиснутим в правій руці в область грудної клітини зліва потерпілому ОСОБА_4, що призвело до лівобічного пневмотораксу та підшкірної емфіземи, які кваліфікуються, згідно додаткового висновку експерта №185 від 03.03.2017 року, як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в спричиненні потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень з необережності визнав повністю та суду дав наступні показання.

29.12.2016 року близько 18 год. прийшов разом зі свідком по справі – ОСОБА_3 додому до потерпілого для святкування нового року. Особисто обвинувачений приблизно о 18 год. 30 хв. в приміщенні кухні нарізав ножем хліб. В цей момент потерпілий ОСОБА_4, напевне маючи намір налякати його, підійшов ззаду та обома руками схопив ОСОБА_2 за плечі. Не очікуючи такого обвинувачений ОСОБА_2 злякавшись різко розвернувся. Розвертаючись він не випускав ніж з правої руки та випадково ударив ним в грудну клітину потерпілого. Після цього ОСОБА_4 попрохав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покинути приміщення квартири, а свідок ОСОБА_5 викликав швидку допомогу. Умислу на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не мав. Наголошує, що наніс їх з необережності. Ніякої сварки не було. На даний час примирився з потерпілим. Останній до нього ніяких претензій не має.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 повністю підтвердив показання обвинуваченого ОСОБА_2 Суду повідомив, що дійсно 29.12.2016 року у нього в квартирі він з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 планували відсвяткувати Новий Рік. Накриваючи на стіл ОСОБА_2 нарізав хліб ножем. Потерпілий хотів налякати його. З цією метою підійшов ззаду та зненацька схопив обома руками ОСОБА_2 за плечі. Налякавшись обвинувачений різко розвернувся та наніс удар ножем, який тримав в правій руці в ліву частину грудної клітини потерпілого. Після нанесення удару потерпілий попрохав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покинути квартиру, а свідок ОСОБА_5 викликав швидку допомогу.

Жодних сварок між потерпілим та обвинуваченим не було. Удар було нанесено з необережності. Потерпілий ОСОБА_4 не має жодних претензій до обвинуваченого, примирився з останнім, просить його більше в судові засідання не викликати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що 29.12.2016 року близько 18 год. прийшов разом з обвинуваченим ОСОБА_2 в квартиру потерпілого ОСОБА_4 святкувати Новий Рік. ОСОБА_2 нарізав хліб. Ніяких сварок у потерпілого та обвинуваченого не було. Як саме наніс ОСОБА_2 ОСОБА_4 удар ножем свідок не бачив. Підтвердив, що вже після того, як він дізнався про спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, останній попрохав його та ОСОБА_2 покинути приміщення квартири.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що також перебував в квартирі ОСОБА_4 зі своїм малолітнім сином. Прийшли ОСОБА_2 з ОСОБА_3 На кухні накривали стіл. Свідок постійно ходив з кухні до зали дивитись за сином, а тому, як саме отримав тілесні ушкодження потерпілий не бачив. Наявність сварки заперечив. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий попрохав, щоб ОСОБА_2 з ОСОБА_3 покинули приміщення квартири. Свідок викликав швидку допомогу, але не дочекавшись її попрохав свого знайомого ОСОБА_7 відвести потерпілого до лікарні, що було і зроблено.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що дійсно на прохання ОСОБА_5 29.12.2016 року у вечірній час відвозив потерпілого ОСОБА_4 до лікарні. Як йому тоді стало відомо у останнього було виявлено ножове поранення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що 29.12.2016 року їй, як сусідці потерпілого стало відомо, що він отримав тілесні ушкодження. При яких саме обставинах свідок не знає.

Крім наведених показань вина ОСОБА_2 в спричиненні потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з необережності доведена наступними доказами.

Згідно протоколу огляду місця події з фото таблицями до нього від 29.12.2016 року встановлено, що місцем вчинення злочину є квартира 27 за адресою: м. Полтава, вул. Степана Кондратенка,17 (а.с.162-168).

Відповідно до додаткового висновку експерта №185 від 03.03.2017 року проведенням судово – медичної експертизи ОСОБА_4 з урахуванням наданої медичної документації виявлено тілесне ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення грудної клітки зліва, що призвело до лівобічного пневмотораксу та підшкірної емфіземи, що могли утворитися не менш ніж від однократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються, як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя.(а.с.205).

Згідно висновку експерта №17 від 22.02.2017 року на одязі, вилученому в ході огляду місця вчинення кримінального правопорушення, наявні сліди крові потерпілого ОСОБА_4О.(а.с.179-190).

Згідно протоколу проведення впізнання зі свідком ОСОБА_5 від 31.12.2016 року, останній впізнав ОСОБА_2, як особу, яка спричинила тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4О.(а.с.176-177).

В ході судового розгляду, з метою перевірки показань ОСОБА_2 про обставини нанесення ним тілесних ушкоджень було проведено слідчий експеримент, результати якого було викладено у відповідний протокол від 23.10.2018 року.(а.с.228-233).

За результатами проведеного експерименту було проведено додаткову судово – медичну експертизу

Згідно додаткового висновку експерта №1128 від 16.11.2018 року показання ОСОБА_2, дані ним під час проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4, але входять в протиріччя щодо напрямку нанесення удару, так як згідно з заключенням лікаря хірурга, з протоколу операції №142 від 29.12.2016 року в медичній карті стаціонарного хворого №9278 1-ої МКЛ м. Полтави: «раньовий канал йде зверху вниз, зліва направо та проникає в плевральну порожнину», а під час слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_2 вказує направлення вектора дії сили «зліва направо та знизу вверх».(а.с.242-243).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив наведені вище невідповідності тим, що не пам’ятає всі деталі у зв’язку з давністю подій.

Таким чином наведеними вище доказами, які повністю узгоджуються між собою, доведена вина ОСОБА_2 у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 необережного тяжкого тілесного ушкодження.

Досудовим слідством дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України , як дії, які виразились в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

При цьому слідство виходило с того, що ОСОБА_2 29.12.2016 року, близько 18 год. 30 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, під час вживання спиртних напоїв, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно завдав потерпілому ОСОБА_4 удар ножем, затиснутим в кулаці правої руки, в область грудної клітини зліва, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження.

Суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_2 вказував на необережність спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Вказані показання повністю підтвердив потерпілий ОСОБА_4, відмовившись від власних показань на досудовому слідстві. При цьому останній наголошував на необережності дій ОСОБА_2, про відсутність будь яких неприязних відносин між ним та обвинуваченим. Жоден з допитаних в судовому засіданні свідків також не підтвердив виникнення між обвинуваченим та потерпілим будь – яких конфліктів або неприязних відносин, як і не підтвердив факту спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілому умисно.

Дослідженими в судовому засіданні доказами з урахуванням положень ст.23 КПК України не встановлено будь – якого мотиву обвинуваченого ОСОБА_2 нанести тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 саме умисно.

При цьому суд, керуючи наведеними вимогами кримінально – процесуального закону не може приймати до уваги показання потерпілого та свідків, дані ними під час досудового слідства, та які долучені в документах до матеріалів кримінального провадження прокурором.

Крім того судове рішення не може ґрунтуватися на суперечливих доказах, всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого. При цьому суд враховує також вимоги закону отримувати показання усно.

В свою чергу твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про необережність своїх дій при спричиненні тілесних ушкоджень об’єктивно узгоджуються з показаннями потерпілого та свідків в судовому засіданні та не спростовуються додатковим висновком експерта № 1128 від 16.11.2018 року.

З огляду на викладене суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст.128 КК України, як дії, які виразились в необережному тяжкому тілесному ушкодженні.

У силу ст. 66 КК України обставинами, що пом’якшує покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

У силу ст. 67 КК України обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого не встановлено. При цьому суд не приймає до уваги обтяжуючу обставину визначену досудовим слідством – вчинення в стані алкогольного сп’яніння, як таку, що не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки сам обвинувачений заперечив перебування в стані сп’яніння, а інших доказів суду надано не було.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, але враховуючи наявність обставин, що пом’якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжує покарання, позицію по справі потерпілого вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком у відповідності до положень ст.75 КК України.

По справі заявлений цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради про стягнення з ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4, який підлягає до задоволення, як такий, що знайшов своє повне підтвердження в судовому засіданні.

З обвинуваченого підлягають стягненню витрати за проведення експертних досліджень.

Речові докази по кримінальному провадженню підлягають знищенню.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України і засудити його до 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_2 такі обов’язки:

- періодично з’являтися до реєстрації до районного сектору відділу з питань пробації за місцем проживання;

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу районного сектору відділу з питань пробації за місцем проживання;

- повідомляти районний сектор відділу з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з з ОСОБА_2 на користь Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 1889 грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 8885 грн. 78 коп. судових витрат.

Речові докази - знищити.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави, а засудженим у той же строк з моменту його отримання.

Головуючий О.С. Калько