Рішення № 78355110, 03.12.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року Чернігів Справа № 2540/3185/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Д'якова В.І.,

за участю секретаря Федорок К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Чернігівській обласний військовий комісаріат, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (далі - позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.) звернулись до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просять: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, при Міністерстві оборони України, викладене у протоколі від 17 серпня 2018 року № 85, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_6; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити у рівних частинах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, одноразову грошову допомогу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, визначеному п. а) ч. 1 ст. 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця військової частини - польова пошта В1688 ОСОБА_6 під час виконання обов'язків військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є членами сім'ї ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.), який безпосередньо брав участь в антитерористичній операції та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 12.09.2018 № 2522 поранення та причина смерті ОСОБА_6 пов'язані із захистом Батьківщини. Позивачі вважають, що у зв'язку із загибеллю ОСОБА_6, вони як члени сім'ї померлого військовослужбовця мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Проте, рішенням Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, при Міністерстві оборони України, викладене у протоколі від 17 серпня 2018 року № 85 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_6, оскільки він помер внаслідок самогубства, що стало підставою для відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги позивачам. Враховуючи наведене, позивачі вважають, що відмова у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що ОСОБА_6 помер внаслідок самогубства та відсутні будь-які висновки експертиз, які б встановлювали факт того, чи було вогнепальне поранення ОСОБА_6 зроблене з його власного автомату, чи з роблене з іншої зброї пострілом у автомобіль, в якому він знаходився. Крім того, вказує, що 23.02.2015 Волноваським РВ ГУМВС України в Донецькій області розпочате кримінальне провадження № 12015050630000223 за кримінальним порушенням, передбаченим ч. 1 ст. 115 КК України та на даний час триває.

Представник третьої особи в свої поясненнях заначив, що у вчиненні тих чи інших дій позивачам не відмовляв. Приймати рішення щодо наявності або відсутності у позивачів права на отримання одноразової допомоги, а також проводити виплату такої допомоги без прийняття позитивного рішення з цього приводу головним розпорядником бюджетних коштів (відповідачем по справі) не уповноважений.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представники позивачів та відповідача подали заяви про розгляд справи у їх відсутності. Причини неявки представника третьої особи суду невідомі.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивачі є членами сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 та мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками загиблого ОСОБА_6 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.18); ОСОБА_3 являється дружиною (вдовою) загиблого ОСОБА_6 згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.19); ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, являються дітьми загиблого ОСОБА_6 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.20) та свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.21) відповідно.

Відповідно до Указу Президента України №303/2015 «Про часткову мобілізацію» ОСОБА_6 з 07.02.2015 по ІНФОРМАЦІЯ_3 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується витягом з наказу командира в/ч ПП В1688 від 03.032015 № 44 (а.с.13) та довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданою військовою частиною ПП В1688 від 03.03.2015 №1689 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу села Злотоустівка Донецької області ОСОБА_6 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.12).

Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України поранення та причина смерті ОСОБА_6 визнані пов'язаними із захистом Батьківщини, що підтверджується витяг із протоколу засідання від 12.09.2018 № 2522 (а.с.16).

При цьому вказаним рішенням було відмінено причинний зв'язок смерті ОСОБА_6 за протоколом від 17.08.2016 № 3559, де вказано, що поранення та причина смерті ОСОБА_6 були визнані пов'язаними з проходженням військової служби (а.с.17).

У зв'язку із загибеллю ОСОБА_6, пов'язаною з проходженням військової служби, позивачі як члени сім'ї загиблого військовослужбовця, в червні 2016 року зверталися до Міністерства оборони України для призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця відповідно до ст.ст. 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок). Для розгляду питання щодо призначення вказаної допомоги позивачі надали всі наявні і необхідні документи.

Протоколом Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України (далі - Комісія) від 30.09.2016№ 83 прийнято рішення про направлення документів щодо виплати допомоги сім'ї загиблого ОСОБА_6 на доопрацювання Чернігівському обласному військовому комісаріату. Підставою повернення пакету документів вказано: «не долучено відомостей про те, що смерть ОСОБА_6 не була наслідком заподіяння собі умисного тілесного ушкодження чи самогубства». Таке рішення Комісії ОСОБА_1 оскаржував в судовому порядку. Також, ОСОБА_1 оскаржував результати службового розслідування у в/ч ПП В1688 по факту смерті військовослужбовця ОСОБА_6

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі № 825/2265/16 визнано протиправним та скасовано наказ командира в/ч ПП В1688 від 27.02.2015 № 132 в частині визнання смерті військовослужбовця ОСОБА_6, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3, непов'язаною із виконанням обов'язків військової служби; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, при Міністерстві оборони України, викладене у п. 13 протоколу засідання від 30.09.2016 № 83. Також судом було встановлено, що наявні усі документи, які підтверджують факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого солдата ОСОБА_6 від вогнепального поранення, отриманого під час виконання службових обов'язків (а.с.22-29). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 вказану постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 залишено без змін в частині визнання протиправним та скасовано наказу командира в/ч ПП В1688 від 27.02.2015 № 132 та визнання протиправним і скасування рішення Комісії, викладеного у п. 13 протоколу засідання від 30.09.2016 № 83 (а.с.30-34).

Крім того, рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.12.2017 у справі № 740/3601/17 визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_6; зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 При цьому вказаним рішенням суду було підтверджено, що смерть військовослужбовця ОСОБА_6 настала під час виконання службових обов'язків та пов'язана з виконанням таких обов'язків (а.с.35-41). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 вказане рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.12.2017 залишено без змін (а.с.42-44).

07.09.2018 на адресу позивачів з Чернігівського обласного військового комісаріату надійшов лист від 04.09.2018 № 5/3865с, до якого додано витяг з протоколу засідання Комісії від 17.08.2018 № 85. Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, Комісія прийняла по суті рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги позивачам, як членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_6, про відмову в призначенні такої виплати на підставі ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої призначення і виплата не здійснюється, якщо загибель військовослужбовця є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (а.с.45, 46).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, вважаючи протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової допомоги, позивачі звернулись до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги, що згідно із ст. 41 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно ст.16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Відповідно до ч. 6, ч. 8, ч. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі № 825/2265/16, яка набрала законної сили, встановлено хибність доводів та висновків, викладених у акті службового розслідування від 27.09.2015, оскільки наявна у ньому інформація суперечить іншим матеріалам справи, а сам оскаржуваний наказ від 27.09.2015 № 132 не тільки не відображає дійсних обставин справи, але й перешкоджає використанню позивачем та іншими членами сім'ї загиблого старшого солдата ОСОБА_6 їх прав на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». А рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.12.2017 у справі № 740/3601/17, яке також набрало законної сили, встановлено, що смерть військовослужбовця ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання службових обов'язків та пов'язана з виконанням таких обов'язків.

При цьому, в рішенні Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, при Міністерстві оборони України, викладене у протоколі від 17.08.2018 № 85 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 зазначено, що ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок поранення, пов'язаного з проходженням військової служби, а згідно акту розслідування нещасного випадку в/ч ПП В1688 від 27.02.2015 старший солдат ОСОБА_6 пострілом у ліве око з особистої зброї заподіяв собі смерть. Даних судово-медичної експертизи в поданих документах немає, у зв'язку із чим немає підтвердження того, що смерть не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (а.с.46).

Проте суд не погоджується із такою позицією відповідача.

Так, посилання відповідача на те, що лише за результатами кримінального провадження №12014050690002281, яке розпочато 23.02.2014 по факту загибелі ОСОБА_6, можна буде встановити обставини смерті, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказане провадження відкрито за ч. 1 ст. 115 КК України, за якою передбачена відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Отже, посилання відповідача на лист Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10.05.2018 № 3699/20-2018 не може слугувати доказом навмисного спричинення військовослужбовцем ОСОБА_6 собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства. Навпаки, таким листом спростовується факт вчинення самогубства ОСОБА_6, а витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.08.2018 (а.с.15) слідує, що у органу досудового розслідування є підстави вважати, що смерть ОСОБА_6 була спричинена внаслідок вчинення вбивства.

Суд наголошує, що жодним документом не підтверджено факту навмисного заподіяння військовослужбовцем ОСОБА_6 собі тілесного ушкодження.

За таких обставин, посилання відповідача на ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом), є безпідставними.

Відповідно до п. 12 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до п. 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564 затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Абзацом 3 п. 2 цього Положення встановлено, що з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана: приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення та дій.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не стягуються.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Чернігівській обласний військовий комісаріат, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, при Міністерстві оборони України, викладене у протоколі від 17 серпня 2018 року № 85 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_6.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити у рівних частинах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, одноразову грошову допомогу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, визначеному п. а) ч. 1 ст. 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця військової частини - польова пошта В1688 ОСОБА_6 під час виконання обов'язків військової служби.Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков