Вирок № 78354619, 23.11.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/2963/18

Провадження № 1-кп/359/386/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях судового засідання: Пугач Д.О., Шляхетко Ю.В., Петровій О.О.,

за участю прокурора Баклана В.М., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисників - адвокатів Саламатової А.Г. та Єрмоленка О.В., потерпілого ОСОБА_4, його представника - адвоката ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018110100000477, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, розлученого, батька трьох неповнолітніх дітей, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

по обвинуваченню у скоєнні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, за наступних обставин.

Так, у період з 18 по 22 лютого 2018 р., ОСОБА_1, в невстановлений досудовим слідством час, перебував за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, де проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5.

18.02.2018 р. у ОСОБА_1, на ґрунті неприязних відносин, виник злочинний умисел нанести ОСОБА_8 тілесні ушкодження.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, систематично з 18 по 22 лютого 2018 р., на ґрунті неприязних відносин, умисно наносив ОСОБА_8 чисельні удари руками та ногами по обличчю, тулубу, спині, грудній клітці, верхніх та нижніх кінцівках.

Таким чином ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_8 наступні тілесні ушкодження:

-значних розмірів синець на обличчі та волосистій частині голови, значних розмірів крововилив в м'які покриви голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, місцями зі скупченням рідкої крові та згортків крові між апоневрозом та м'якими тканинами;

-множинні синці на грудях, множинні двосторонні переломи ребер (8,9,10 правих та 5,8,9,10,11,12 лівих ребер);

-значних розмірів синець на верхній лівій кінцівці, перелом лівої плечової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, по одному синцю на лівій та правій кисті, перелом правої плечової кістки у верхній третині;

-множинні синці на лівій та правій нижній кінцівці, по одній забійній рані на правому стегні та правій гомілці;

-недокрів'я внутрішніх органів, ознаки перерозподілу кровотоку в ниркам.

ІНФОРМАЦІЯ_12 р. о 16.20 год. ОСОБА_8 внаслідок заподіяних ОСОБА_1 тілесних ушкоджень була госпіталізована до Бориспільської ЦРЛ, де о 22:25 год. цього ж дня настала її смерть.

Всі вказані тілесні ушкодження ОСОБА_8 у своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та знаходяться в прямому (причинно-наслідковому) зв'язку із настанням смерті. Смерть ОСОБА_8 настала від поєднаної травми з переломами кісток скелету з розвитком крововтрати та шоку.

Такими своїми злочинними діями, які виразились в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило її смерть, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.

ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений показав, що з 2015 р. він проживав разом із матір'ю ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, в буд. АДРЕСА_1. В будинку проживали вони лише вдвох. 22 лютого 2018 р. до нього, в гості прийшов сусід ОСОБА_9, з яким вони разом розпивали алкогольні напої на кухні, після чого останній пішов. ОСОБА_9 по будинку в нього не ходив, а тому його матері він навіть не бачив, бо остання була в своїй кімнаті. Він випив небагато, десь близько 200 грам горілки і пляшку пива. Після того як сусід пішов, він відразу пішов до своєї кімнати та ліг спати. Матір, цього дня, він взагалі не бачив, не спілкувався з нею, та будь-якого конфлікту між ними не було. Разом з тим, в подальшому вже зазначив, що 22 лютого 2018 р., після того, як пішов сусід, він зайшов до кімнати матері, та бачив, що остання лежить на полу. Він хотів її підняти, але враховуючи, що був трохи випивший, а також хворий, а саме в нього було двохстороннє запалення легенів, розумів, що в нього фізично не було сил цього зробити. Тому він пішов до своєї кімнати, щоб відпочити, а потім набравшись сил, допомогти матері встати, однак заснув. Проснувся вже коли був у будинку його брат, а потім приїхали працівники поліції, та забрали до райвідділу. Зазначив, що в гості до них в будинок ніхто не приходив, а ОСОБА_9 прийшов - вперше 22.02.2018 р. Додав, що напередодні він також вживав алкогольні напої, але не багато. З приводу того, де він та мати перебували в період з 19 по 22 лютого 2018 р., зазначив, що не знає. В подальшому повідомив, що мати останнім часом (десь за тиждень до смерті) взагалі нікуди з будинку не виходила, бо була дуже хвора і слабка. Також зазначив, що ні в період з 18 по 22 лютого 2018 р., як зазначено в обвинувальному акті, ні до цього, він матір ніколи не бив. При цьому додав, що він не міг побити матір та застосовувати по відношенню до неї будь-яке фізичне насильство, оскільки вона його любила, між ними завжди були нормальні, гарні, сімейні відносини. За весь час їх спільного проживання між ними майже не було ніяких конфліктів, лише незначні сварки на побутовому рівні, і то дуже рідко. При цьому він вважає себе не причетним до смерті матері, та виключає те, що він наносив їй такі тілесні ушкодження, які вказані у обвинувальному акті. Будь-якого умислу наносити матері тяжкі тілесні ушкодження в нього не було. Однак, припускає, що можливо вона впала, так як вона була слабенька через її тяжкий стан здоров'я. Крім того, тілесні ушкодження, які були виявлені в його матері, остання могла отримати і раніше, оскільки, враховуючи її хворобливий та слабкий стан, вона неодноразово падала. При цьому від отримання будь-якої медичної допомоги, вона відмовлялася. З приводу того, хто міг матері заподіяти тілесні ушкодження, які були в неї виявлені, йому нічого невідомо. Також зазначив, що він не бачив, щоб до їх будинку хтось приходив, напередодні смерті матері. Обставини за яких мати отримала тілесні ушкодження йому невідомі. Крім того додав, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки досудове розслідування було проведено з грубим порушенням норм КПК України. Показання, допитаних свідків, суд не може приймати до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності, так як вказані свідки мають розлади психіки, і вони все самі придумали. Також зазначив, що суд не може враховувати його пояснення, надані під час проведення слідчих експериментів, так як на той момент він перебував у хворобливому стані, а саме в нього було двохстороннє запалення легенів, і під час утримання його в СІЗО йому ніхто медичної допомоги не надавав, а тому він був у такому стані, що не розумів, що розповідає.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав себе винним, його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується, дослідженими в судовому засіданні, доказами.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 в якості свідка, з дотриманням правил, передбачених ст. 352 КПК України, та попереджений про кримінальну відповідальність, показав, що він являється рідним братом обвинуваченого. Його покійна мати проживала разом із обвинуваченим за адресою: АДРЕСА_1. Вони проживали тільки вдвох. Він періодично до них заїжджав, провідував матір, завозив їй ліки та продукти харчування. Десь із осені 2017 р. мати за територію домоволодіння взагалі нікуди не виходила, оскільки вона перебувала в депресивному стані, і самостійно вирішила, що буде сидіти вдома, бо вважала себе хворою людиною. Вона пересувалася самостійно і без будь-яких допоміжних заходів, в спосіб характерний для осіб похилого віку. Так само вона самостійно за собою доглядала, і могла обійтися без сторонньої допомоги. Також зазначив, що в гості до них майже ніхто не приходив, лише тільки сусіди ОСОБА_7, її дочка та внучка, які завжди дружили з їхньою родиною та спілкувалися з його матір'ю. 22 лютого 2018 р. близько 15:00 год. він приїхав до матері, зайшовши у двір та направився до будинку. Підійшовши до веранди, він смикнув за двері, однак вони були зачинені. Враховуючи, що в нього були ключі від будинку матері, він хотів відкрити двері. Однак, він не зміг цього зробити, оскільки із внутрішньої сторони, в замку, знаходився ключ. Він почав дзвонити у дзвінок, але двері йому ніхто не відкрив. Потім він підійшовши до вікна, що розташоване в кімнаті ОСОБА_1, почав в нього стукати, однак йому все рівно ніхто не відкривав. Він помітив, що в кімнаті точно хтось є. Враховуючи це, він повернувшись до входу в будинок, із значною силою смикнув дерев'яні двері, які були двухстулкові, та відкрив їх. Зайшовши на веранду, підійшов до наступних дверей, які були також закриті на замок, які він вже зміг відкрити за допомогою свого ключа. Зайшовши всередину будинку, він відразу направився до кімнати ОСОБА_1, в якій двері також були закриті на засувку. Він, смикнувши із силою за двері, відкрив їх, та зайшов до кімнати, де побачив свого брата, який спокійно лежав на ліжку. Він підійшов до нього, запитав: "Де мати? Що сталося?". На що він йому почав щось незрозуміле відповідати, при цьому зазначивши, що мати перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Почувши це, він відразу побіг до кімнати матері, оскільки зрозумів, що щось трапилося, бо мати спритні напої не вживала. Забігши до її кімнати, він побачив, що мати лежить на полу, біля ліжка, на боку, дуже сильно побита, а особливо обличчя, без ознак свідомості. Він відразу побіг закрив вхідні двері на замок, щоб ОСОБА_1 нікуди не втік. Потім пішов до ОСОБА_1, схопив його, витягнув із кімнати, повалив його на підлогу, та заламав йому одну руку, оскільки не було чим його зв'язати. При цьому останній пручався, намагаючись застосувати по відношенню до нього якусь фізичну силу. Потім діставши телефон, зі свого мобільного номера: НОМЕР_1, о 14:56 год. він зателефонував до працівників поліції. При цьому під час виклику, він повідомив, що тримає невідомого, а не свого брата, та те, що жінка, а не його мати, перебуває в тяжкому стані, щоб працівники поліції не сприйняли цю подію як незначний сімейний конфлікт, та якнайшвидше до них приїхали. Також він викликав швидку допомогу. Він почав звертатися до матері, однак вона ні на що не реагувала. В свою чергу ОСОБА_1, який був в стані алкогольного сп'яніння, був задоволений життям та веселився. Пройшло десь півгодини, однак працівники поліції так і не приїхали за його викликом, тому він знову до них зателефонував, повідомивши аналогічну інформацію. Після чого, в 15:26 год. до будинку його матері вже приїхали працівники поліції, які відразу зайшли в будинок та затримали його брата, якого він весь час тримав, щоб останній не втік. Потім вже приїхала швидка допомога та госпіталізувала його матір до Бориспільської ЦРЛ. Він же залишився, на прохання працівників поліції, на місці події. Також додав, що до 1 січня 2018 р. його брат вів нормальний, звичайний, спосіб життя, працював, міг трохи випити, але небагато. Коли він тверезий він повністю адекватна людина, та нормально себе поводив. Однак, з Нового року він змінив свій спосіб життя, ні де не працював та почав зловживати алкогольними напоями, пив майже кожний день горілку, після вживання якої становився дуже агресивним та міг підняти на матір руку. Так, незадовго до смерті матері, на скільки він пам'ятає, то 1 січня 2018 р., останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, побив матір. Він приїхав до них, викликав поліції та швидку допомогу. Однак, мати відмовилася писати на нього заяву до поліції, бо їй було його дуже шкода, вона його сильно любила та жаліла. Також вона і його просила, щоб він нічого не писав до поліції. Від госпіталізації вона також відмовилася. Зазначив, що стосунки між матір'ю та його братом були нормальні, про те, що між ними були якісь конфлікти йому невідомо. Однак, не виключає того, що мати нічого йому не розповідала, оскільки прикривала його брата, аби тільки не нашкодити останньому.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона проживає в АДРЕСА_2 та її будинок, розташований безпосередньо по сусідству з будинком НОМЕР_2. У вказаному будинку проживали лише померла ОСОБА_8 та її син ОСОБА_1 Як і вона, так і її родина тісно спілкувалися із ОСОБА_8 Вони періодично приходили до неї, трохи доглядали за нею та могли іноді чимось допомогти по господарству. Враховуючи, що її будинок розташований поруч із будинком НОМЕР_2, то вона була свідком багатьох подій, які там відбувалися. Так, як тільки ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, то він влаштував сварки зі своєю матір'ю, в ході яких завжди бив останню. В період із 18 по 22 лютого 2018 р. ОСОБА_1 кожного дня вживав алкогольні напої, в їхньому будинку відбувалися постійні сварки і він бив свою матір. Так, вона неодноразово чула, як покійна ОСОБА_8 кричала, та просила свого сина не бити її. Також в цей момент вона чула і голос ОСОБА_1, та будь-яких інших голосів в будинку більше не було. В цей період вона до ОСОБА_8 не заходила, бо до неї ходила її дочка ОСОБА_10 Дочка їй розповідала, що кожного дня у ОСОБА_8 з'являлися якісь нові тілесні ушкодження. Починаючи із 31 грудня 2017 р. ОСОБА_1 майже кожного дня влаштовував сварки та бив свою матір. Так, 31 грудня 2017 р. ОСОБА_1 сильно побив свою матір. В ОСОБА_8 було побити все обличчя та дуже сильно опухла голова, у зв'язку з чим вони викликали поліції та швидку допомогу. Однак, покійна дуже любила свого сина, жаліла його, а тому все терпіла, і відмовилася писати на нього заяву до поліції, щоб йому не нашкодити, так само відмовилася від госпіталізації. Також додала, що одного разу вона зайшла до них в хату, та побачила як ОСОБА_1 б'є свою матір по руках бильцями від крісла. Вони її декілька разів забирали до себе ночувати, коли ОСОБА_1 починав її бити. Зазначила, що ніхто, окрім ОСОБА_1, не міг побити ОСОБА_8, оскільки до них в гості ніхто не приходив. При цьому із 1 січня 2018 р. ОСОБА_8 взагалі не виходила нікуди з будинку. До них заходили тільки вона та її родина, щоб погодувати ОСОБА_1, оскільки остання не мала змоги зробити це самостійно. Спочатку ОСОБА_1 зламав матері одну руку, а потім і іншу. Останні дні перед смертю матері, ОСОБА_1 навіть їх не хотів впускати в будинок. Зазначила, що ОСОБА_1 з 1 січня 2018 р. ніде не працював, та жив тільки на пенсію матері. Бив матір, щоб вона давала йому гроші на горілку. Також вона трохи недочувала, і це йому не подобалося. При цьому ОСОБА_8 була дуже спокійною, взагалі неконфліктною людиною.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що була сусідкою померлої ОСОБА_8, та проживала поряд із нею в будинку АДРЕСА_2. ОСОБА_8 проживала в будинку разом зі своїм сином ОСОБА_1 В них були нормальні відносини, до того моменту як ОСОБА_1 почав зловживати алкогольними напоями. Після нового 2018 року ОСОБА_1 кожного дня вживав спритні напої, та напившись, постійно бив свою матір. Він вимагав в неї гроші на горілку, бо ніде не працював. Він зламав їй дві руки. Покійна їй особисто розповідала, що ОСОБА_1 бив її бильцями від крісла, та показала їх. Додала, що напередодні Нового року ОСОБА_1 дуже сильно побив свою матір, в неї було все обличчя та голова в синцях та гематомах, у зв'язку з чим вони викликали працівників поліції та швидку допомогу. Однак, покійна дуже любила свого сина, жаліла його, а тому все терпіла, і відмовилася писати на нього заяву до поліції, щоб йому не нашкодити, так само відмовилася від госпіталізації. Також десь за тиждень до смерті, вони забрали ОСОБА_8 до себе ночувати, бо ОСОБА_1, напившись, почав її знову бити. Зазначила, що 22 лютого 2018 р. зранку вона бачила як ОСОБА_1 ходив по вулиці. Додому він вже повертався через город разом із сусідом ОСОБА_9, де вони разом вживали алкогольні напої. Через незначний проміжок часу, ОСОБА_9 пішов від ОСОБА_1, а останній залишився вдома. Це перший раз до них хтось зайшов в будинок, бо в гості до них ніхто ніколи не приходив. До ОСОБА_8 заходили тільки вона та її родина. Вони носили їй їсти, кормили її, та доглядали за нею, бо останнім часом, вона не могла робити це самостійно, оскільки син зламав їй дві руки. У лютому 2018 р. вона ходила до ОСОБА_8 майже кожного дня. Так, 22 лютого 2018 р. вона також заходила до неї, щоб покормити, та бачила, що вона була дуже слаба та вся сильно побита: голова та обличчя було все у синяках. При цьому в цей день вона ще бачила як ОСОБА_1 бив свою матір кулаками та бильцем від крісла по голові та руках. Вечором цього ж дня ОСОБА_8 вже померла. Додала, що ОСОБА_1 бив свою матір завжди, коли перебував в стані алкогольного сп'яніння, бо він ставав дуже агресивним. Одного разу, коли він її бив, вона хотіла її захистити та як тільки підійшла до веранди, то останній вибіг і почав кричати, що зарубає її. Як ОСОБА_1 був тверезий, то був нормальною людиною, завжди доглядав за матір'ю, готував їй їсти, допомагав їй.

Крім показань свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину також підтверджується, дослідженими в судовому засіданні, наступними доказами:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018110100000477 від 22.02.2018 року (т.1 а.с.52, 53), з якого вбачається, що розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за підозрою ОСОБА_1 у нанесенні, 22.02.2018 р. близько 15:00 год. в буд. АДРЕСА_1., своїй матері ОСОБА_11 тілесних ушкоджень у вигляді: перелому правої руки та синців на обличчі, переломи чотирьох ребер, кома, яку доставлено до Бориспільської ЦРЛ, де остання померла ІНФОРМАЦІЯ_12 р. о 22:30 год. в реанімаційному відділенні. При цьому даним документом підтверджуються повноваження слідчих Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, які проводили досудове розслідування даного кримінального провадження, а також прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_12;

-карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону о 22 год. 32 хв. 22.02.2018 р. від лікаря Бориспільської ЦРЛ (т.1 а.с.54) про те, що о 16:15 год. до лікарні було доставлено ОСОБА_11, 1947 р. народження, з діагнозом: політравма, численні забої м'яких тканин, черепно-мозкова травма, множинні переломи ребер, переломи обох плечових кісток, загальне переохолодження та комбінований шок, внаслідок її побиття сином ОСОБА_1 в буд. АДРЕСА_1., яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільський ВП ГУНП в Київській області за № 4014 від 22.02.2018 р.;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), яка надійшла від ОСОБА_4 22.02.2018 р. (т.1 а.с.55) з якого вбачається, що 22.02.2018 р. близько 15:00 хв. ОСОБА_1 в буд. АДРЕСА_1., заподіяв тілесні ушкодження своїй матері ОСОБА_11, яку доставлено до Бориспільської ЦРЛ;

-карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону о 14 год. 56 хв. 22.02.2018 р. із номеру мобільного телефону: НОМЕР_1, яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільський ВП ГУНП в Київській області за № 3984 від 22.02.2018 р. (т.1 а.с.56). В ході судового розгляду встановлено, що, вказаний номер телефону належить потерпілому ОСОБА_4 та останній ним постійно користується. Даним доказом підтверджуються обставини затримання потерпілим ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, його брата - обвинуваченого ОСОБА_1, у зв'язку з нанесенням останнім, матері ОСОБА_8 тілесних ушкоджень;

-даними заяви ОСОБА_4 від 22.02.2018 р. (т.1 а.с.57), з якої вбачається, що останній дозволив працівникам поліції провести огляд місця події, а саме території домоволодіння АДРЕСА_1;

-протоколами огляду місця події - домоволодіння АДРЕСА_1 від 22.02.2018 р. з ілюстративною таблицею та план-схемою до даних протоколів (т.1 а.с.58-61, 62-67, 68, 69-72, 73-78). В ході цих слідчих дій встановлена обстановка в указаному будинку після скоєння злочину, виявлено та вилучено ряд речових доказів. Так, в прохідній кімнаті, на поверхні стіни, поруч із дверима, що ведуть до зали, на шпалері, а також в приміщенні зали, на стіні з лівого боку, на шпалері, виявлено сліди речовини бурого кольору. Крім того, в залі, під кріслом, виявлено дві палиці - бильця від вказаного крісла. Також у кімнаті № 3, біля стільця, на підлозі, в правому кутку, виявлено речовину бурого кольору, поряд із якою знаходилася хустка зеленого кольору зі слідами речовини бурого кольору. Вище описані речі, а також шматки шпалери з РНБ, зіскоб РБК, що мали значення для кримінального провадження вилучені слідчим та поміщені до спецпакетів, на які було нанесено відповідні написи, та які підписані слідчим і понятими;

-відеозаписом слідчої дії - огляд місця події, який розміщений на DVD-R диску (т.1 а.с.100), відтворений в судовому засіданні, на якому зафіксовано об'єктивність фіксації фактів у протоколі огляду місця події від 22.02.2018 р., розпочатого о 23:40 год. та закінченого о 00:40 год., в буд. АДРЕСА_1. Це в свою чергу свідчить, що зазначена слідча дія проведена відповідно до вимог Кримінального процесуального Кодексу, підстав сумніватися у її законності немає;

-копію свідоцтва № 4635 від 23.12.1982 р. на право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с.79), та копією державного акту на право приватної власності на землю серії КВ, який зареєстровано за № 18 від 09.04.1997 р., яка розташована за вказаною адресою (т.1 а.с.81-82). Даними документами підтверджується, що власником вказаного будинку та земельної ділянки являється ОСОБА_8;

-ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєвої Л.В. № 359/1474/18, 1-кс-359/356/2018 від 27.02.2018 р. (т.1 а.с.82-84), якою слідчому СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанту поліції Площенко О.С. надано дозвіл на проведення обшуку, який згідно протоколу огляду мав місце 22.02.2018 р. в будинку АДРЕСА_1., з метою збереження та доручення до матеріалів кримінального провадження речових доказів, які мають важливе значення для досудового слідства, який було проведено слідчим в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України;

-протоколом огляду від 23.02.2018 р. (т.1 а.с.85). В ході цієї слідчої дії слідчим, в присутності двох понятих, в палаті відділення анестезіології та інтенсивної терапії, що розташована на першому поверсі Бориспільської ЦРЛ за адресою: м. Бориспіль, вул. Котляревського, 1, на перевізному ліжку, виявлено труп ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6. Також під час проведення даної слідчої дії, слідчим було виявлено та зафіксовано численні зовнішні тілесні ушкодження на обличчі та тілі померлої ОСОБА_8;

-даними довідки № 62 від 22.02.2018 р., виданої за підписом лікаря Бориспільської ЦРЛ (т.1 а.с.88), якою підтверджується, що в приймальне відділення Бориспільської ЦРЛ була доставлена ШМД гр. ОСОБА_8, 1947 р. народження, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, з діагнозом: зчмт, струс головного мозку, забій головного мозку, переохолодження, перелом ребер, перелом правої верхньої кінцівки;

-копією лікарського свідоцтва про смерть (остаточне) № 67 від 23.02.2018 р. (т.1 а.с.89) та копією довідки про причину смерті від 23.02.2018 р. (т.1 а.с.89), згідно яких було констатовано смерть ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, у реанімаційному (нейрохірургічному) відділенні Бориспільської ЦРЛ 22.02.2018 р., та встановлено причину смерті: ушкодження, внаслідок контактування з тупим предметом;

-висновком експерта № 67 від 11.04.2018 р. (т.1 а.с.90-94), з якого вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа та медичної документації ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, виявлені наступні тілесні ушкодження: а) значних розмірів синець на обличчі та волосистій частині голови, значних розмірів крововилив в м'які покриви голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, місцями зі скупченням рідкої крові та згортків крові між апоневрозом та м'якими тканинами; б) множинні синці на грудях, множинні двосторонні переломи ребер (8,9,10 правих та 5,8,9,10,11,12 лівих ребер); в) значних розмірів синець на верхній лівій кінцівці, перелом лівої плечової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, по одному синцю на лівій та правій кисті, перелом правої плечової кістки у верхній третині; г) множинні синці на лівій та правій нижній кінцівці, по одній забійній рані на правому стегні та правій гомілці; д) недокрів'я внутрішніх органів, ознаки перерозподілу кровотоку в ниркам; є) дані клінічних досліджень з медичної документації: гемоглобін 50-40 г/л, еритроцити 2,01-1,58, АТ 90-60/60-40 мм.рт.ст., хвора доставлена без свідомості. Всі вище описані тілесні ушкодження є прижиттєвими. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, морфологічні особливості яких не відобразились, в приблизний проміжок часу від 6-8 годин до 2-4 діб до настання смерті, в своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя та знаходяться в прямому (причинно-наслідковому) зв'язку із настанням смерті. Смерть ОСОБА_8 настала від поєднаної травми з переломами кісток скелету з розвитком крововтрати та шоку, на що вказують вищеописані ушкодження у висновку, а також результати судово-гістологічного дослідження, дані медичної документації;

-висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-1/487 від 04.05.2018 р., наданого старшим судовим експертом відділу імунологічних, цитологічних видів досліджень та досліджень волосся лабораторії біологічних досліджень Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Коваленком Є.Ю., який має вищу біологічну освіту, являється атестованим експертом, якому у встановленому порядку присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення відповідного виду судової експертизи, який попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, з додатками до нього (т.1 а.с.152-154, 155, 156-158, 159), згідно якого встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10 (об'єкт № 1);

-висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-1/486 від 04.05.2018 р., наданого старшим судовим експертом відділу імунологічних, цитологічних видів досліджень та досліджень волосся лабораторії біологічних досліджень Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Коваленком Є.Ю., який має вищу біологічну освіту, являється атестованим експертом, якому у встановленому порядку присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення відповідного виду судової експертизи, який попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, з додатками до нього (т.1 а.с.162-164, 165, 166-168, 169), згідно якого встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 (об'єкт № 1);

-висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-1/488 від 04.05.2018 р., наданого старшим судовим експертом відділу імунологічних, цитологічних видів досліджень та досліджень волосся лабораторії біологічних досліджень Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Коваленком Є.Ю., який має вищу біологічну освіту, являється атестованим експертом, якому у встановленому порядку присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення відповідного виду судової експертизи, який попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, з додатками до нього (т.1 а.с.172-176, 177, 178, 179, 180-185, 186), з якого вбачається, що на наданих на дослідження зрізах нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_1 (об'єкт № 1) та зрізах нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_1 (об'єкт № 2) виявлено кров людини та клітини з ядрами. Встановлені генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові та клітин з ядрами виявлених на зрізах нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_1 (об'єкт № 1) та зрізах нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_1 (об'єкт № 2), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами виявлених на зрізах нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_1 (об'єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_1 Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на зрізах нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_1 (об'єкт № 1) та зразка крові ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, складає 4,95 х 10?38. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаному об'єкті, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 2,01 х 1037 осіб. Походження вищевказаних слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на зрізах нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_1 (об'єкт № 1) від ОСОБА_1 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами виявлених на зрізах нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_1 (об'єкт № 2) є змішаними та містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, та генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_1;

-заявою, написаною власноруч ОСОБА_1 23.02.2018 р. та підписаною ним особисто, в присутності слідчого Бориспільського ВП підполковника поліції Юсипенка О.В. (т.1 а.с.96), зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 під час його допиту в якості підозрюваного та в ході проведення слідчого експерименту за його участі 23.02.2018 р. бажає захищати свої права та інтереси самостійно, та від участі захисника в ході проведення зазначених слідчих дій, останній відмовляється;

-даними заяви ОСОБА_4 від 23.02.2018 р. (т.1 а.с.97), з якої вбачається, що останній дозволив працівникам поліції проводити слідчу дію - слідчий експеримент за адресою: АДРЕСА_1;

-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 23.02.2018 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю підозрюваного ОСОБА_1, в присутності статиста та двох понятих (т.1 а.с.98-99, 100), переглянутого в судовому засіданні. В ході цієї слідчої дії, на місці події, підозрюваний ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого тиску з боку правоохоронних органів, детально розказав та відтворив обставини спричинення ним тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_8 22.02.2018 р. в АДРЕСА_1, надаючи конкретну інформацію щодо передумов вчинення кримінального правопорушення, а саме, що цього дня він разом із сусідом ОСОБА_9 вживав алкогольні напої. Випили вони на двох спочатку 0,5 л. горілки, а потім ще 250 грам. Близько 15:00 год. сусід пішов від нього, а він залишився вдома. В цей момент він почув як його кликала мати, яка перебувала у своїй кімнаті, щоб він допоміг їй піднятися. Зайшовши до її кімнати, він намагався підняти матір із полу, однак в нього не виходило. Мати в цей час стогнала та кричала, і він не витримавши цього всього, розлютився, і кинув її на підлогу, при цьому завдавши їй кулаком 3-4 удари по голові, і 5-6 ударів по тулубу, а саме в боки. Вона впала, і вдарилася головою об велосипед, який стояв поряд в кімнаті. Точну кількість ударів, які він наніс матері, не пам'ятає, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння. Після цього він пішов до своєї кімнати, закрив двері, та ліг спати. Пізніше приїхав його брат ОСОБА_4, який пробачивши матір, забіг до нього в кімнату, відразу його схопив, повалив на підлогу, скрутив його, та викликав працівників поліції. Приїхавши, працівники поліції відразу його затримали. При цьому, в ході слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_1, зайшовши всередину будинку, а саме в кімнаті його матері, за допомогою статиста, показав в якому положенні на підлозі лежала його мати, коли він зайшов: на спині, головою до велосипеда, який стояв при вході до кімнати, обпертий об стіл, а ногами до вікна. Після чого за допомогою статиста відобразив як він намагався підняти матір із полу, однак не зміг, та вона почала падати, а також детально відтворив свої дії в цей момент, а саме, що він, кулаком правої руки наніс матери 3-4 удари в голову, в область лівого вуха, та 5-6 ударів кулаками обох рук, в область двох боків, по черзі, відобразивши механізм, локалізацію, спосіб та силу даних ударів. Зазначив, що від нанесених ним ударів мати впала на підлогу і обличчям вдарилася об велосипед. При цьому, суд звертає увагу, що при відтворенні поведінка ОСОБА_1 була спокійна та впевнена, та останній надавав свої пояснення послідовно, без підказок та виправлень з боку сторонніх осіб. Це в свою чергу вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_1 при відтворенні подій надав повну та детальну інформацію щодо обставин заподіяння ним тілесних ушкоджень матері, яка може бути відомою виключно особі, яка його вчинила. Крім того із відеозапису чітко вбачається, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_1 особисто зазначив, що він добровільно все розповів та показав, та підтвердив, що будь-якого тиску з боку правоохоронних органів не було;

-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 19.03.2018 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю підозрюваного ОСОБА_1, його захисника - адвоката Саламатової А.Г. (т.1 а.с.102-103, 100), переглянутого в судовому засіданні. В ході цієї слідчої дії, на місці події, підозрюваний ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого тиску з боку правоохоронних органів, детально розповів про обставини, які сталися 22.02.2018 р., в АДРЕСА_1, за місцем його проживання та його матері, які майже повністю, у всіх деталях, співпадають з його поясненнями, наданими під час проведення слідчого експерименту 23.02.2018 р. за його участю, крім того, які тілесні ушкодження та в якій спосіб він наносив тілесні ушкодження. Так, останній розказав, що він намагаючись підняти свою матір, наніс їй декілька руками по тулубу, а саме в область обох боків, і 2-3 удари долонею по голові, а саме в лоб. Однак, підняти він її не зміг і вона впала на підлогу. Також в ході проведення даної підозрюваний ОСОБА_1 зазначив, що за територію домоволодіння мати давно нікуди не виходила, могли вийти тільки на подвір'я. За неділю до смерті мати навіть на вулицю не виходила, та перебувала весь час в будинку. В гості до них, окрім їхніх сусідів: ОСОБА_7 та її родини, не приходив. Також додав, що при ньому його матір ніхто не бив;

-постановою ст. слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області підполковника поліції про визнання речових доказів та приєднання до матеріалів провадження від 19.03.2018 р. (т.1 а.с.101), згідно якої жіночу кофту із слідами РБК; два шматки шпалери із слідами РБК; два дерев'яні бильця; зіскріб РБК; хустку зеленого кольору із слідами РБК; два марлеві тампони із зразками крові ОСОБА_8; чорну куртку із білими полосами; спортивні штани сірого кольору; чорні ботінки; темно-сіру кофту, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 120181101000000477 від 22.02.2018 р.;

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 23.02.2018 року (т.1 а.с.25-27), складеного старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковника поліції Юсипенком О.В., о 22.02.2018 р. о 23:00 год., у приміщенні Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, у присутності адвоката Саламатової А.Г. та двох понятих, про те, що відповідно до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 207, 208-211, 213 КПК України, здійснено затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, та на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 та ст. 236 КПК України, здійснено обшук, затриманої особи, під час якого було виявлено та вилучено: куртку чорного кольору, на рукавах якої маються по три продовгуваті полоси білого кольору; спортивні штани темно-сірого кольору; чорні ботинки; чоловіча кофта темно-сірого кольору;

-висновком судово-психіатричного експерта № 157 від 07.03.2018 р. (т.1 а.с.36-37). Цим доказом підтверджується те, що ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому дій і в даний час на будь-які психічні захворювання не страждав і не страждає. ОСОБА_1 під час скоєння, інкримінованих йому дій та може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 під час скоєння, інкримінованих йому дій, в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував, а перебував у стані простого алкогольного сп'яніння, який не позбавив його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_1 страждає на хронічний алкоголізм (психічні та поведінкові розлади, внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності від алкоголю, в даний час утримання внаслідок перебування в умовах, що виключають можливість вживання алкоголю, F 10.21). Він потребує лікування від цього захворювання. Протипоказань до такого лікування у нього не виявлено. Клінічних ознак наркоманії у ОСОБА_1 не виявлено. ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту та іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого, речові докази та процесуальні витрати у справі.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчить відповідні протоколи та не заперечувалось ними в судовому засіданні.

При цьому, слід зазначити, що судом достовірно встановлено, що протягом судового розгляду кримінального провадження, з самого початку, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, надавали стабільні, чіткі, детальні та логічно послідовні показання, в яких останні ретельно, в деталях, описали обставини, які перебували вчиненню злочину, та мотиви його вчинення. Показання даних свідків як в цілому, так і в окремих деталях узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами у справі, дослідженими в ході судового розгляду.

Також під час судового розгляду не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які дані, що свідчать про те, що будь-хто з них, мав неприязні стосунки із обвинуваченим і з цієї причини міг обумовити останнього. Крім того, суду не надано жодних доказів, що спростовують показання, зазначених свідків.

При цьому, суд вважає непереконливими твердження обвинуваченого про те, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мають серйозні проблеми зі здоров'ям, а саме розлади психіки, оскільки вказане не підтверджується жодним доказом. Це в свою чергу свідчить про те, що це є виключно припущенням обвинуваченого.

З огляду на вищевикладене, будь-яких підстав недовіряти показанням свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які були нами надані під час безпосереднього їх допиту в судовому засіданні, суд не вбачає, так як жодних мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння обвинуваченого судом не встановлено, та будь-які докази на підтвердження того факту, що останні мають якість психічні хвороби, в матеріалах провадження, відсутні.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що наведені показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є достовірними, в них викладені лише ті факти, які особи сприймали особисто, оскільки вони повністю підтверджуються іншими зібраними досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідків: ОСОБА_9 та ОСОБА_16, однак надалі прокурор, у судовому засіданні 02.08.2018 р., відмовився від клопотання щодо допиту вказаних свідків. Сторона захисту не наполягала на виклику вказаних свідків. З огляду на вищевикладене, та оцінюючи вищевказані досліджені судом докази по кримінальному провадженню, на думку суду, указані обставини, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.

Щодо вирішення справи по суті, слід зазначити наступне.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 зазначені ним під час допиту в судовому засіданні, в частині того, що на момент проведення слідчих експериментів за його участю 23.02.2018 р. та 19.03.2018 р., він перебував у хворобливому стані, а саме в нього було двохстороннє запалення легенів, у зв'язку з чим він був у такому стані, що не розумів, що розповідає, суд розцінює як непереконливі та не бере їх до уваги.

Так, обвинуваченим ОСОБА_1 не було надано до суду будь-якої медичної документації, на підтвердження того, що на момент проведення слідчих експериментів за його участю, за результатами, проведеного його медичного обстеження, в останній встановлено діагноз "двохстороннє запалення легенів". Тобто, в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 станом на 23.02.2018 р. та 19.03.2018 р. мав якісь проблеми зі здоров'ям, які б могли вплинути на зміни роботи його мозку, зокрема викликати галюцинації, сплутаність свідомості, порушення мислення та сприйняття реальності. Крім того, суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_1 про вказані факти заявив лише в судовому засіданні під час його допиту.

При цьому, як вбачається із досліджених в судовому засіданні, відеозаписів слідчих дії - слідчий експеримент, проведених 23.02.2018 р. та 19.03.2018 р., за участю підозрюваного ОСОБА_1, останній нічого не повідомляв ні слідчому, ні прокурору, з приводу свого поганого самопочуття, у зв'язку з його хворобою, а навпаки самостійно, добровільно зазначив, що він готовий розповісти про обставини, які сталися 22 лютого 2018 р. в АДРЕСА_1. При цьому, зовнішній вигляд підозрюваного та його поведінка під час проведення слідчого експерименту, як 23.02.2018 р., так і 19.03.2018 р., не свідчили про те, він мав якісь фізичні нездужання та перебував у хворобливому стані. Крім того, суд звертає увагу, що один із найпоширеніших симптомів, який зустрічається при діагнозі "запалення легенів" є сухий, сильний, навіть інколи вимотуючий кашель, або вологий кашель. Разом з тим, із зазначених відеозаписів слідчої дії, чітко видно, що за весь час проведення слідчого експерименту, як 23.02.2018 р., так і 19.03.2018 р., ОСОБА_1 навіть жодного разу не кашлянув.

Також, із відеозаписів слідчої дії - слідчий експеримент, слідує, що підозрюваний ОСОБА_1, на місці події, як і 23.02.2018 р., так і 19.03.2018 р., детально, впевнено та поетапно розповів про всі обставини, які відбувалися 22.02.2018 р. в буд. АДРЕСА_1, зазначивши точну інформацію, що того з ким саме він вживав алкогольні напої (із своїм сусідом ОСОБА_9), скільки саме спритних напоїв вони випили, а саме: спочатку 0,5 л. горілки, а потім ще 250 грам, о котрій годині останній пішов від нього, що мати кликала його на допомогу, що він зайшов до неї в кімнату, де побачив, що остання лежить на полу, та він намагався її підняти, однак в нього це не вийшло, та про подальші його, які в точній відповідності співпали між собою. При цьому під час проведення слідчих експериментів підозрюваний ОСОБА_1, самостійно, в кімнаті матері, точно показав в якому положенні мати лежала на підлозі, коли він зайшов до кімнати, а саме: на спині, головою до велосипеда, який стояв при вході до кімнати, обпертий об стіл, а ногами до вікна. ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту 19.03.2018 р. змінив свої пояснення, виключно в частині того, як саме він завдавав удари своїй матері, а саме їх механізм та силу нанесення. Разом з тим, локалізація нанесення ударів повністю співпадає, із локалізацією ударів, зазначених ОСОБА_1, під час проведення слідчого експерименту 23.02.2018 р., а саме: голова та тулуб, в область боків, з обох сторін. Крім того, суд звертає увагу, що на момент проведення слідчого експерименту 23.02.2018 р., у кімнаті матері не було велосипеда, та він стояв у іншій кімнаті. Разом з тим, ОСОБА_1 відразу, зайшовши до кімнати матері, повідомив учасникам слідчого експерименту про те, що велосипед стоїть не на своєму місці, оскільки 22 лютого 2018 р., він перебував у кімнаті матері, та показав як саме він стояв. Таким чином, на момент проведення слідчого експерименту 23.02.2018 р. ніхто, окрім ОСОБА_1 не міг знати, де саме перебував велосипед в будинку, станом на 22.02.2018 р. Ці обставини в сукупності вказують виключно на те, що під час проведення на досудовому слідстві слідчих дій - слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_1, останній, кожного разу, в повній мірі усвідомлював, що саме він розповідає та показує правоохоронним органам.

З цих підстав показання обвинуваченого ОСОБА_1, в частині того, що під час проведення слідчих експериментів 23.02.2018 р. та 19.03.2018 р. за його участю, в нього було двохстороннє запалення легень, у зв'язку з чим він не розумів, що відбувається, суд вважає неправдивими та розцінює їх, як метод його захисту.

При цьому, як вбачається з відомостей, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного від 23.02.2018 р. та в протоколі проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного від 19.03.2018 р., а також відеозаписів даних слідчих дії, під час проведення яких ОСОБА_1 послідовно стверджував та показував про обставини спричинення ним тілесних ушкоджень своїй матері. Також з даних відеозаписів слідує, що ОСОБА_1 самостійно, особисто підтвердив об'єктивність фіксації фактів у протоколах проведення слідчих експериментів, а також зазначив, що під час цих слідчих дій він добровільно все розповів і тиск на нього не чинився. Зазначені протоколи підписані всіма учасниками слідчих дій, без будь-яких заперечень та зауважень.

З огляду на викладене, суд, детально дослідивши в судовому засіданні протокол слідчого експерименту від 23.02.2018 р. та від 19.03.2018 р., та відеозаписи даних слідчих дій, з'ясувавши обставини їх проведення, приходить до висновку, що зазначені слідчі дії проведені відповідно до вимог Кримінального процесуального Кодексу, а тому підстав сумніватися у їх правдивості немає, тим більше, що це були початкові пояснення, відібрані через незначний проміжок часу після події, і вони найбільш об'єктивно відображають обставини, що відбулися. При цьому свої показання ОСОБА_1 давав добровільно без будь-якого стороннього впливу, у присутності захисника та понятих. У зв'язку з чим суд визнає за можливе покласти дані докази в основу обвинувального вироку.

Достовірність показів обвинуваченого, в частині того, що він будь-яких тілесних ушкоджень своїй матері в період з 18 по 22 лютого 2018 р. не наносив, в повному обсязі спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, свідок ОСОБА_6 у своїх показаннях, які були надані нею безпосередньо в судовому засіданні, зазначила, що в період із 18 по 22 лютого 2018 р. ОСОБА_1 кожного дня вживав алкогольні напої, та в будинку АДРЕСА_1, відбувалися постійно сварки і останній бив свою матір ОСОБА_8, оскільки вона неодноразово чула, як покійна кричала, та просила свого сина не бити її.

Дані показання свідка ОСОБА_6 повністю узгоджуються з показаннями, наданими під час допиту в судовому засіданні, свідком ОСОБА_7, в яких остання підтвердила, що 22 лютого 2018 р. вона бачила ОСОБА_8, яка була дуже слаба та вся сильно побита: голова та обличчя було все у синяках, а також бачила як ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, цього дня бив останню кулаками та бильцем від крісла по голові та руках; показаннями потерпілого ОСОБА_4, допитаного в якості свідка, в яких останній зазначив, що 22.02.2018 р. близько 15:00 год., він бачив свою матір, яка лежала в своїй кімнаті, на полу, біля ліжка, дуже сильно побита, а особливо обличчя, без ознак свідомості, а також з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, а саме: карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону о 22 год. 32 хв. 22.02.2018 р. від лікаря Бориспільської ЦРЛ, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), яка надійшла від ОСОБА_4 22.02.2018 р., карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону о 14 год. 56 хв. 22.02.2018 р., зі змісту яких слідує, що до Бориспільської ЦРЛ була доставлена гр. ОСОБА_11, із численними травмами та переломами, внаслідок побиття її сином ОСОБА_1; протоколами огляду місця події - домоволодіння АДРЕСА_1 від 22.02.2018 р., відповідно до яких у кімнаті № 3 (потерпілої), біля стільця, на підлозі, в правому кутку, виявлено речовину бурого кольору, поряд із якою знаходилася хустка зеленого кольору зі слідами речовини бурого кольору, та в приміщенні зали, під кріслом, виявлено дві палиці - бильця від вказаного крісла; висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-1/488 від 04.05.2018 р., з якого вбачається, що генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами виявлених на зрізах нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_1 збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8, та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_1, походження яких виключається від ОСОБА_1, генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами виявлених на зрізах нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_1 є змішаними та містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8, та генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_1; висновком експерта № 67 від 11.04.2018 р., згідно якого при судово-медичному дослідженні трупа та медичної документації ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, виявлені різні тілесні ушкодження, які є прижиттєвими, та утворились від дії тупих предметів, морфологічні особливості яких не відобразились, в приблизний проміжок часу від 6-8 годин до 2-4 діб до настання смерті, що в своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя та знаходяться в прямому (причинно-наслідковому) зв'язку із настанням смерті; та із відомостями, що містяться у протоколах проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 23.02.2018 р. та 19.03.2018 р., за участю підозрюваного ОСОБА_4, та відеозаписами даних слідчих дій, з яких вбачається, що ОСОБА_1 надає свої показання послідовно, без підказок та виправлень з боку сторонніх осіб, при цьому не тільки розповідав, але і показував механізм та місця на тілі нанесення ним тілесних ушкоджень своїй матері, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності, в зв'язку з чим визнає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.

З цих підстав показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його непричетності до нанесення матері ОСОБА_8 множинних тілесних ушкоджень, суд вважає неправдивими та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

При цьому в судовому засіданні обвинувачений зазначив, що він вважає себе не причетним до смерті матері, та виключає те, що він наносив їй такі тілесні ушкодження, які вказані у обвинувальному акті, оскільки не мав умислу бити та вбивати матір. Однак, припускає, що можливо вона впала, так як вона була слабенька через її тяжкий стан здоров'я, у зв'язку з чим і отримала, виявлені в неї тілесні ушкодження.

Суд не приймає до уваги зазначені доводи обвинуваченого, оскільки вони спростовуються наступними доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 в якості свідка, з дотриманням правил, передбачених ст. 352 КПК України, та попереджений про кримінальну відповідальність, давав чіткі, детальні та послідовні показання стосовно обставин справи, що не дає підстав суду сумніватися у їх правдивості.

Зокрема, ОСОБА_4 показав, що в будинку АДРЕСА_1, проживала його покійна мати разом із його братом ОСОБА_1 22 лютого 2018 р. близько 15:00 год. він приїхав до будинку матері, однак не зміг відкрити ключем замок на вхідних дверях, оскільки із внутрішньої сторони, в замку, знаходився ключ. Враховуючи, що йому ніхто не відкривав двері, незважаючи на його неодноразові дзвінки у дзвінок та стуки у вікно, бачачи, що в будинку є ОСОБА_1, він із значною силою смикнув вхідні двері, які були дерев'яні двухстулкові, та таким чином, відкривши їх. Наступні двері до будинку також були закриті, але він їх відкрив за допомогою ключа. В будинку були лише його брат, який лежав на ліжку у своїй кімнаті, та мати, яка лежала в своїй кімнаті, на полу, біля ліжка, дуже сильно побита, а особливо обличчя, без ознак свідомості. Побачивши це, він відразу затримав свого брата ОСОБА_1, щоб останній не втік, оскільки більше ніхто, окрім нього, не міг побити матір, та викликав працівників поліції.

Вказані обставини повністю підтверджується даними, що містяться: в картці первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону о 22 год. 32 хв. 22.02.2018 р. від лікаря Бориспільської ЦРЛ; в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується); яка надійшла від ОСОБА_4 22.02.2018 р.; в картці первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону о 14 год. 56 хв. 22.02.2018 р.; в довідці № 62 від 22.02.2018 р., виданої за підписом лікаря Бориспільської ЦРЛ; в протоколах огляду місця події - домоволодіння АДРЕСА_1 від 22.02.2018 р., з яких вбачається, що вхід до будинку здійснюється через дерев'яні двері, на яких мається врізний замок; в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 23.02.2018 року, згідно якого було затримано ОСОБА_1, та у висновках експертів.

Також суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно того, що до побиття матері, можливо причетна якась інша особа, а не він.

Так, відповідно до показань потерпілого ОСОБА_4 його мати проживала в будинку лише з братом ОСОБА_1 При цьому, починаючи з осені 2017 р., мати за територію домоволодіння нікуди не виходила. До них в гості, ніхто, крім сусідів, а саме свідка ОСОБА_7 та її родини, не приходив. Також, кожного разу, коли він приїжджав до матері, він ніколи не бачив, щоб в будинку перебували будь-які сторонні люди. При цьому як 18 лютого 2018 р., так і 22 лютого 2018 р., в будинку були виключно його брат та мати. Починаючи з 1 січня 2018 р. ОСОБА_1 постійно перебував вдома, оскільки ніде не працював. Дані показання також повністю узгоджуються з показанням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили, що до ОСОБА_8 в гості, окрім них та їхніх членів сімей, ніхто не ходив, та в період з 18 по 22 лютого 2018 р. ОСОБА_1 постійно перебував вдома.

Оцінюючи показання потерпілого, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд робить висновок про їх достовірність, послідовність та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому приймає їх до уваги.

Обвинувачений ОСОБА_1, в свою чергу під час допиту в судовому засіданні, також підтвердив факт того, що до них з матір'ю в гості ніхто не приходив, окрім сусідів, будь-яких сторонніх осіб в будинку ніколи не було. Лише 22.02.2018 р. до нього, вперше, зайшов ОСОБА_9, який його матір навіть цього дня і не бачив. Аналогічні показання, були надані ОСОБА_1, в ході проведення слідчих експериментів за його участю. Разом з тим, жодного разу, обвинувачений при цьому, не зазначив, хто, на його думку, окрім нього, міг би спричинити матері тілесні ушкодження.

Доказів перебування сторонньої особи в домоволодінні АДРЕСА_1, в період час з 18 по 22 лютого 2018 р., суду стороною захисту не надано, та навпаки сам обвинувачений стверджує, що будь-яких сторонніх осіб в будинку, в цей період не було, та по відношенню до матері ніхто фізичної сили не застосовував.

Також, причетність іншої особи до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 спростовується і висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-1/488 від 04.05.2018 р., з якого вбачається, що на наданих на дослідження зрізах нігтьових пластин з правої та лівої рук ОСОБА_1 виявлено кров людини та клітини з ядрами. Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами виявлених на зрізах нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_1 збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8, та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_1; генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами виявлених на зрізах нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_1 є змішаними та містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8, та генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_1 З даного висновку слідує, що наявність слідів іншої людини не виявлено.

Таким чином, застосувавши спосіб логічного мислення та послідовного виключення, що ґрунтується на ретельному та детальному аналізі наведених вище доказів, суд дійшов до висновку, що тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_8 міг завдати лише її син ОСОБА_1, або вона могла отримати їх самостійно, оскільки в буд. АДРЕСА_1, проживали лише обвинувачений разом із матір'ю, крім ним в момент скоєння злочину у їх помешканні нікого не було, та мати з будинку нікуди не виходила.

Разом з тим, потерпілий ОСОБА_4 спростував доводи обвинуваченого стосовно того, що ОСОБА_8 була дуже слабкою, бо постійно хворіла, у зв'язку з чим вона неодноразово падала, пояснивши, що мати дійсно хворіла, а саме перебувала в депресивному стані, без будь-яких виражених серйозних проблем зі здоров'ям та наявністю тяжких хвороб. Однак, мати пересувалася самостійно, без будь-яких допоміжних засобів та без значних зусиль, у спосіб, характерний для осіб похилого віку, та схильності до падінь не мала. Також, суд звертає увагу, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні та допустимі на підтвердження того факту, що померла ОСОБА_8 мала якісь тяжкі хвороби, які могли вплинути на її опоно-рухову систему, та внаслідок яких в неї була схильність до падінь.

При цьому твердження обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу того, що тілесні ушкодження, які були виявлені на тілі його матері, про які йдеться у пред'явленому йому обвинувачені, вона могла отримати від неодноразових її падінь напередодні її смерті або за довго до цього, повністю спростовуються висновком експерта № 67 від 11.04.2018 р., яким підтверджується, що всі виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_8 утворились від дії тупих предметів, а не внаслідок її падіння, в приблизний проміжок часу від 6-8 годин до 2-4 діб до настання смерті; даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 23.02.2018 р. за участю підозрюваного ОСОБА_1 та відеозаписом цієї слідчої дії, в якому останні розповів та детально відтворив механізм та місця нанесення тілесних ушкоджень, що співпадає із наявними у неї тілесними ушкодженнями, які зафіксовані у висновку експерта № 67 від 11.04.2018 р., а також показаннями свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, в яких вони зазначили, що зі слів померлої ОСОБА_8 їм відомо, що всі тілесні ушкодження, які вони бачили на її тілі, вона отримала, внаслідок побиття її п'яним сином ОСОБА_1, та показаннями потерпілого ОСОБА_4, в яких він підтвердив, що 22 лютого 2018 р., коли він побачив матір, остання була дуже сильно побита.

Крім того, слід зазначити, що під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надавав суду путані, непослідовні та суперечливі показання, в яких повідомив, зокрема, що 22 лютого 2018 р. він матір взагалі не бачив та не спілкувався з нею, оскільки після спільного вживання алкогольних напоїв із сусідом, він відразу пішов спати до своєї кімнати. В подальшому, вже повідомив суду, що 22 лютого 2018 р. він заходив до матері в кімнату, та бачив, що остання лежить на полу, та він хотів їй допомогти піднятися, але, розуміючи, що фізично він не зможе цього зробити, тому пішов відпочивати до своєї кімнати. Також вказав, що він не знає, де мати перебувала в період з 19 по 22 лютого 2018 р. Однак, в подальшому вже повідомив суду, що за тиждень до смерті мати нікуди не виходила, та весь час перебувала в будинку.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що показання обвинуваченого ОСОБА_1, у цій частині, є надуманими, суперечливими, нелогічними, та останній, в ході його допиту, неодноразово їх змінював, викладаючи різні версії, що викликає сумнів в їх правдивості, а тому суд, розцінюючи їх як спробу ОСОБА_1 уникнути відповідальності за скоєний ним злочин.

В той же час, під час проведення слідчих експериментів, за його участю, ОСОБА_1 добровільно та послідовно розповідав про обставини, які відбувалися в буд. АДРЕСА_1, 22 лютого 2018 р., та напередодні. При цьому в ході проведення слідчого експерименту 23.02.2018 р. підозрюваний ОСОБА_1 розповів про час, місце, спосіб, механізм заподіяння ним тілесних ушкоджень матері, кількість ударів та їх локалізація, зазначивши, що точну кількість, нанесених ним ударів матері не пам'ятає, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння, а також про інші суттєві обставини скоєння злочину, та детально, поетапно показав та відтворив механізм та місця на тілі нанесення ним тілесних ушкоджень матері.

Такі показання обвинуваченого ОСОБА_1, надані під час проведення слідчого експерименту 23.02.2018 р. за його участю, є послідовними, узгоджуються з показаннями свідків, підтверджуються іншими дослідженими судом доказами, в тому числі, висновком експерта № 67 від 11.04.2018 р., щодо часу та способу вчинення кримінального правопорушення, механізму, локалізації та тяжкості отриманих потерпілою тілесних ушкоджень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 під час проведення за його участю слідчого експерименту 23.02.2018 р. по відтворенню події, надав достатній об'єм інформації, яка співпала щодо хронології події, послідовності дій та відповідної деталізації з прив'язкою до часу та місця події, та показував механізм та місця на тілі нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілій, що частково співпадає із наявними у неї тілесними ушкодженнями, які зафіксовані у висновку судово-медичної експертизи, яка свідчить про те, що обвинувачений вчинив те про що розказував і показував.

Разом з тим, достовірність показань ОСОБА_17, наданих під час слідчого експерименту за його участю 19.03.2018 р., в частині того, що 22.02.2018 р. він намагаючись підняти свою матір, наніс їй лише декілька руками по тулубу, і 2-3 удари долонею по голові, повністю спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, аналіз яких наведено вище, у зв'язку з чим суд вважає неправдивими та відкидає їх.

Однак, слід звернути увагу, що і останній в ході проведення даної слідчої дії підтвердив факт того, що 22 лютого 2018 р., він застосовував по відношенню до своєї матері фізичну силу, вказавши при цьому локалізацію нанесення ним тілесних ушкоджень, у точні відповідності, яка була ним зазначена, під час проведення слідчого експерименту 23.02.2018 р. З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту 19.03.2018 р., змінив свої показання щодо механізму, способу та сили заподіяння тілесних ушкоджень своїй матері, у зв'язку з тим, що прагнув ухилитись від кримінальної відповідальності.

З аналізу вищезазначених доказів, судом безспірно встановлено, що потерпіла ОСОБА_8 не могла самостійно отримати, в тому числі внаслідок падінь, або завдати сама собі той комплекс тілесних ушкоджень, які були виявлені на її тілі та спричинили її смерть, та ці тілесні ушкодження могли бути спричинені їй лише умисно.

Таким чином, враховуючи, що в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження та суперечить безпосередньо дослідженим в судовому засіданні доказам, версія того, що ОСОБА_8 самостійно отримала, виявлені на її тілі тілесні ушкодження, які зафіксовані у висновку судово-медичної експертизи та знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку зі смертю, застосувавши логічний закон - "виключення третього", що ґрунтується на ретельному, повному та всебічному, аналізі наведених вище доказів, суд дійшов до переконання, що такі тілесні ушкодження були нанесені потерпілій - її сином ОСОБА_1, внаслідок її систематичного побиття.

При цьому, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_1, в частині того, що він жодного разу не бив своєї матері.

Так, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у своїх показаннях, які були надані ними безпосередньо в судовому засіданні, зазначили, що ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, влаштовував сварки, під час яких він бив свою матір. Починаючи з 1 січня 2018 р. ОСОБА_1, кожного дня вживав алкогольні напої, і постійно бив свою матір, оскільки в їх будинку були постійні крики, і ОСОБА_8 просила сина не бити її. Крім цього, декілька разів вони забирали ОСОБА_8 до себе ночувати, коли син її бив. На передодні нового 2018 року, ОСОБА_1 дуже сильно побив свою матір ОСОБА_8, вони викликали працівників поліції та швидку, однак остання відмовилася писати на нього заяву до поліції та від надання їй медичної допомоги, бо вона жаліла свого сина і не хотіла зробити йому гірше.

Такі показання свідків повністю узгоджуються з показаннями, наданими під час допиту в судовому засіданні в якості свідка, потерпілого ОСОБА_4, в яких останній підтвердив, що 1 січня 2018 р., його брат ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, дуже сильно побив матір, він приїжджав до них, незважаючи на те, що були викликані працівники поліції та швидкої допомоги, мати відмовилася писати відносно ОСОБА_1 заяву до поліції та від госпіталізації до лікарні, щоб не нашкодити своєму сину, а також, з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, зокрема висновком судово-психіатричного експерта № 157 від 07.03.2018 р., в якому в дослідницькій частині зазначено, що у підекспертного виявлено психічні та поведінкові розлади, внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності від алкоголю, систематичне вживання алкоголю, а також даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 23.02.2018 року та відеозаписі даної слідчої дії за участю підозрюваного ОСОБА_4, де останній підтвердив, що 22 лютого 2018 р., він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, намагаючись підняти свою матір із полу, яка в цей час стогнала та кричала, не витримуючи цього всього та розуміючи, що він фізично не зможе її підняти, розлютився, і кинув її на підлогу, при цьому завдавши тілесні ушкодження, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.

Разом з тим, суд не враховує незначні розбіжності у даних показаннях свідків та потерпілого по не істотних питаннях, а саме щодо дати побиття ОСОБА_1 своєї матері, напередодні нового 2018 р., чи на наступний день, оскільки з моменту події злочину до їх допиту пройшов певний проміжок часу, а отже їх показання можуть містити неточності, які обумовлюються особливостями пам'яті людини.

Тому з огляду на наведені докази, встановлено, що для ОСОБА_1 є характерним виявлення ознак психічних та поведінкових розладів, внаслідок вживання ним алкогольних напоїв, що проявляється в його схильності до насильства в сім'ї, в агресивній поведінці по відношенню до своєї матері, із застосування до неї фізичної сили.

При цьому, відповідно до показів обвинуваченого ОСОБА_1, наданих під час допиту в судовому засіданні, а також під час проведення слідчих експериментів за його участю, останній зазначив, що 22.02.2018 р. він перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вживав спиртні напої, а саме горілку. Вказав, що напередодні, він також вживав алкогольні напої. Дані показання повністю узгоджуються з показаннями свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в яких останній підтвердили, що в період час з 18 по 22 лютого 2018 р., ОСОБА_1 постійно перебував у стані алкогольного сп'яніння; з показаннями потерпілого ОСОБА_4, в яких він зазначив, що 22 лютого 2018 р. обвинувачений перебував в стані алкогольного сп'яніння, а також з даними, що містяться у висновку судово-психіатричного експерта № 157 від 07.03.2018 р., з якого вбачається, що підекспертний під час скоєння йому інкримінованих дій, перебував у стані простого алкогольного сп'яніння. Це свідчить про те, що показання обвинуваченого ОСОБА_17, в цій частині, є такими, що відповідають дійсності, а тому суд приймає їх до уваги.

Тому з огляду на наведені докази, у судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що в будинку АДРЕСА_1, постійно проживали ОСОБА_8 та її син ОСОБА_1 В період з 18 по 22 лютого 2018 р., ОСОБА_17, зловживаючи спритними напоями, внаслідок їх вживання, змінював свою лінію поведінку, створюючи певну норму поведінки для самого себе, стаючи особою, яка здатна до проявів агресії до своєї матері. ОСОБА_1, знаходячись, в цей період за місцем свого проживання, та будучи в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого будь-які дії та слова матері, викликали в нього гнів та злість, що і ставало поштовхом до застосуванню по відношенню до ОСОБА_8 систематичного фізичного насильства.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що всі доводи обвинуваченого повністю спростовані матеріалами кримінального провадження, судовим розглядом беззаперечно встановлено, що саме обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, систематично з 18 по 22 лютого 2018 р., на ґрунті неприязних відносин, умисно наносив ОСОБА_8 чисельні удари руками та ногами по обличчю, тулубу, спині, грудній клітці, верхніх та нижніх кінцівках, тому підстав для визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні вказаного злочину, судом не встановлено.

При цьому твердження обвинуваченого та його захисника на недоведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки докази, які надані стороною обвинувачення, отримані під час досудового слідства з порушенням встановленої процедури, а тому є недопустимими, показання свідків викликають сумнів у доведеності провини саме ОСОБА_1, оскільки останні не являлися очевидцями нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, та не перевіркою інших версій слідством щодо заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою, є голослівним, оскільки вина ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України доведена сукупністю доказів, зібраних в ході досудового розслідування, які перевірені під час судового розгляду, вони є достатніми та допустимими, та не викликають сумніву в їх достовірності.

Також, суд звертає увагу, що не заслуговують на уваги доводи захисника обвинуваченого - адвоката Єрмоленка О.В., що обвинувачення не є доволі чітким, оскільки не встановлений точний час вчинення кримінального правопорушення, умисел та мотив, оскільки вони є необґрунтованими. Так, органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, які з достатньою повнотою, як формулювання обвинувачення, наведені в обвинувальному акті, містять усі необхідні вимоги, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, як передбачено ст. 91 КПК України, та мають відповідну правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність - ч. 2 ст. 121 КК України.

Оцінюючи згідно вимог ст. 94 КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків запропонованих стороною обвинувачення, дослідивши запропоновані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з'ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої. Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови № 2 від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Так, ОСОБА_1 вчинив діяння, яке спрямовано на порушення права особи на життя, тому воно заборонене кримінальним законом під загрозою кримінального покарання. Обставин, що виключають злочинність діяння обвинуваченого, не встановлено. Викладене свідчить про наявність в діяннях ОСОБА_1 ознак протиправності. ОСОБА_1 систематично з 18 по 22 лютого 2018 р., наносив ОСОБА_8 чисельні удари руками та ногами по обличчю, тулубу, спині, грудній клітці, верхніх та нижніх кінцівках, спричинивши останній тілесне ушкодження у виді: значних розмірів синець на обличчі та волосистій частині голови, значних розмірів крововилив в м'які покриви голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, місцями зі скупченням рідкої крові та згортків крові між апоневрозом та м'якими тканинами; множинні синці на грудях, множинні двосторонні переломи ребер (8,9,10 правих та 5,8,9,10,11,12 лівих ребер); значних розмірів синець на верхній лівій кінцівці, перелом лівої плечової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, по одному синцю на лівій та правій кисті, перелом правої плечової кістки у верхній третині; множинні синці на лівій та правій нижній кінцівці, по одній забійній рані на правому стегні та правій гомілці; недокрів'я внутрішніх органів, ознаки перерозподілу кровотоку в ниркам, що у своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та призвели до утворення поєднаної травми з переломами кісток скелету з розвитком крововтрати та шоку, що стало причиною смерті ОСОБА_8 Отже, між діями обвинуваченого та наслідками, спричиненими ним, існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.

Разом з тим, до цієї події обвинувачений перебував з ОСОБА_8 в нормальних відносинах. ОСОБА_1 завдавав удари ОСОБА_8, на ґрунті неприязних відносин по відношенню до своєї матері, які виникли у нього, у зв'язку з тим, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння та контроль за його діями був послаблений. Така кількість та локалізація тілесних ушкоджень виявлених на тілі ОСОБА_8, свідчить про особливу лють особи, що спричинила їх в момент завдання, та виключно про його агресивний настрій. Отже, суд вбачає, що наявність неприязних відносин у ОСОБА_1 до своєї матері знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду як мотив нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_8

При цьому систематичність, послідовність, і динамічність дій, вчинених обвинуваченим ОСОБА_1, характер, спосіб, механізм та сила нанесення ударів, відсутність знаряддя злочину, нанесення ударів без будь-якої вибірковості при визначенні місць для їх нанесення, а саме по голові та всьому тілу потерпілої, свідчать про цілеспрямованість умислу обвинуваченого саме на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілій.

Встановлено, що обвинувачений, при вживанні спиртних напоїв та перебуваючи в агресивному стані, на ґрунті неприязних відносин, наносячи таку кількість ударів потерпілій, мав намір на спричинення їй виключно тілесних ушкоджень. При цьому обвинувачений чітко усвідомлював соціально-небезпечний характер своїх дій, передбачав наслідки скоєного та бажав їх настання, що беззаперечно вказує на те, що обвинувачений діяв з прямим умислом, бажаючи настання таких наслідків. Разом з тим, обвинувачений не мав наміру заподіяти ОСОБА_8 смерть, хоча повинен був і міг передбачити її. Це свідчить про те, що до смерті обвинувачений ставився необережно.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_1 носили активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило її смерть, існував прямий причинний зв'язок. Тому ОСОБА_1 повинен відповідати за фактично спричинені його протиправними діями наслідки.

За таких обставин, аналіз досліджених судом доказів по справі в їх сукупності, переконує суд у тому, що показання обвинуваченого ОСОБА_1, дані ним у ході судового розгляду, якими він заперечував свою вину у вчиненні злочину і причетність до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, що в подальшому призвели до її смерті, є неправдивими. Тому до уваги такі показання не приймає, розцінюючи їх як спробу ОСОБА_1 уникнути відповідальності за скоєний ним злочин.

З огляду на це суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України, за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, що є найвищою соціальною цінністю в державі.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом відповідно до ст. 67 КК України, визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обвинувачений раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, за місцем свого проживання, згідно характеристики дільничного інспектора характеризується з посередньої сторони, скарг від сусідів не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, розлучений, являється батьком трьох неповнолітніх дітей, з середньо-спеціальною освітою, за спеціальністю - слюсар, збірник радіоапаратури, не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, не має постійного джерела.

Також при призначенні покарання суд враховує, що загибла, була матір'ю обвинуваченого, якій на момент скоєння злочину виповнилось 70 років. При цьому, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд також враховує те, що ОСОБА_1 застосовував по відношенню до матері фізичну силу, неодноразово, а систематично, протягом певного проміжку часу.

При цьому суд, наряду з вищевказаними обставинами, враховує дані про стан здоров'я обвинуваченого, які містяться у висновку судово-психіатричного експерта № 157 від 07.03.2018 р., а саме, що під час проведеного обстеження у підекспертного виявлено психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, сидром залежності від алкоголю, систематичне вживання алкоголю, та останній потребує лікування від цього захворювання.

Разом з тим, рідні ОСОБА_1, незважаючи на те, що їм було достовірно відомо, що останній протягом тривалого часу зловживав алкоголем, вживаючи кожного дня спиртні напої, допускали недбале відношення щодо його лікування та належного контролю за ним, не прийняли будь-яких мір з метою допомогти йому вилікуватися від алкогольної залежності, та байдуже віднеслися до його проблеми.

Крім того, суд бере до уваги, фактори соціального середовища, які вплинули на особу обвинуваченого. Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений, втративши роботу, почав зловживати алкогольними напоями, та допустив такий спосіб життя, який зробив його особою, яка страждає на алкоголізм. Тобто до подій, що передували вчиненню злочину, обвинувачений докорінно змінив свій спосіб життя, який до цього йому був непритаманний, оскільки він завжди піклувався про свою матір та допомагав їй, у зв'язку з відсутності в нього роботи та належного контролю з боку рідних.

Указані обставини в сукупності потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства. Підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відсутні.

Таким чином, із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суспільної небезпечності вчиненого, конкретних обставин його вчинення, умисний протиправний характер діяння, його наслідки, а саме те, що злочинні дії обвинуваченого призвели до смерті його матері, форму й ступінь вини, пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, якостей та властивостей, що характеризують його соціальний статус, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 121 КК України, але не на максимальний строк.

Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною та достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочину та особу обвинуваченого.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави, слід стягнути витрати на проведення експертиз у розмірі 13 756 грн. 68 коп.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 318, 322, 337, 342-351, 358, 364-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, ч. 2, ч. 3 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ст.ст. 50, 65-69, 72, ч. 2 ст. 121 КК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_18 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вартою, та утримувати його в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 22.02.2018 року, зарахувавши в строк відбування покарання строк тримання останнього під вартою під час судового розгляду, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) на користь Держави України (Одержувач: Держбюджет м. Бориспіль, ЄДРПОУ: 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 899998, КБК: 21081100, р/р 31114106010004, призначення платежу: адміністративний штраф та інші санкції), - 13756 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 68 коп. витрат, пов'язаних із залучення експертів.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: жіноча кофта із слідами речовини бурого кольору; два шматки шпалери із слідами речовини бурого кольору; два дерев'яні бильця; зіскоб речовини бурого кольору; хустку зеленого кольору із слідами речовини бурого кольору; два марлеві тампони із зразками крові ОСОБА_8; чорна куртка з білими полосами; спортивні штани сірого кольору; чорні ботінки; темно-сіру кофту, - що зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - знищити; диски із відеозаписами слідчих експериментів за участю ОСОБА_1, - залишити зберігати в матеріалах судового провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: С.М. Вознюк