Рішення № 78354276, 27.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 листопада 2018 р. №2040/7271/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 оборони України - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (вул. Шевченка, буд. 14,смт. Солоницівка,Дергачівський район, Харківська область,62370, код ЄДРПОУ2198300855) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату; ОСОБА_2 оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п.10 протоколу №20 від 23.02.2018р. рішення Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_4 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов’язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів ОСОБА_2 Оборони України про виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу ОСОБА_2 Оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов’язати ОСОБА_2 оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 згідно вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом ОСОБА_2 Оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;

- зобов’язати ОСОБА_2 оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 оборони України приймаючи рішення на "Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум" №20 від 23.02.2018 року, п.10 - позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що позивач не надав довідку органів МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності, що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності. Позивач вважає рішення комісії ОСОБА_2 оборони України про відмову у призначені одноразової грошової допомоги протиправним. У зв'язку з чим представник позивача провив суд позов задовольнити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 р. розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача - ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 06.04.2016 р., ордер Серія ХВ№000061 від 13.06.2016 р.), у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив суд прийняти рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - ОСОБА_2 оборони України, ОСОБА_3 (довіреність №220/448/д від 20.12.2017 р.) прибув у судове засідання, заперечував проти задоволення позову.

У письмовому відзиві (а.с.43-52), я якому останній просив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі. Вказавши, що при вирішенні питання щодо наявності права і порядку виплати одноразової грошової допомоги позивачу слід керуватися законодавством, що діяло на момент встановлення йому інвалідності, а не підтвердження інвалідності. Також відповідач зазначив, що оскільки третя група інвалідності первинно встановлена позивачу у 2013р., тобто більше ніж три місяці після звільнення з такої служби, то право на отримання допомоги у позивача відсутнє. Позивачем також не було надано відповідачу необхідних документів, а саме: довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності.

Відповідач - Харківський обласний військовий комісаріат, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надсилав.

У письмовому відзиві на позов (а.с.40-41), просив суд відмовити у задоволені позову, та зазначив, що оскільки позивача було звільнено з військової служби у 1981 році, а інвалідність встановлено первинно у 2013 році, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, відповідач зазначив про те, що позивач у 2016 році звертався до суду з позовом про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати до ОСОБА_2 оборони України висновок та відповідні документи щодо виплати одноразової грошової допомоги, який був задоволений та рішення суду відповідачем виконано. У зв'язку з цим відповідач просить суд закрити провадження по даній справі.

Суд зазначає, що клопотання представника Харківського обласного військового комісаріату про закриття провадження по даній справі не підлягає задоволенню, оскільки предмет розгляду даної справи та предмет у справі №820/1787/16 є різними, так як позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 Оборони України та Харківського обласного військового комісаріату із заявою про призначенням та виплату одноразової грошової допомоги та призначення компенсаційних сум, а ОСОБА_2 Оборони України приймались різні рішення про відмову у призначення та виплаті таких сум.

Суд, вивчивши доводи позову та відзивів проти нього, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач проходив дійсну військову службу у Збройних Силах з 17.04.1979р. по 10.07.1981р., в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан з 31.12.1982р.по 12.10.1983р. в складі військової частини 39676.

Згідно витягу з протоколу №605 від 15.03.2013р. засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця - ОСОБА_4, поранення (контузія) і захворювання - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. (а.с.17)

Внаслідок отриманих поранень позивачу з 15.03.2011р. встановлена ІІІ група інвалідності. Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серія 10ААВ №644873 від 01.07.2015р. позивачу із вказаних підстав повторно встановлено третю групу інвалідності з 01.07.2015р. безстроково. (а.с.16)

Дані обставини встановлені також судовими рішеннями, а саме: постановою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №820/1787/16 від 12.05.2016р., ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №820/1787/16 від 13.06.2016р., постановою Ленінського районного суду м.Харкова по справі №642/3824/17 від 31.08.2017р. та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №642/3824/17 від 15.11.2017р.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2018 №20, позивачеві відмовлено у призначенні виплати у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 не надав довідку органів МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності, що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності. (а.с.12)

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, в редакції, що діяла на час звернення позивача за отриманням допомоги, встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Положеннями ч.1 ст.12 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено: військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частиною 6 ст.16 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - від 09.06.2013р.), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Відповідно п.5 ч.6 статті 16 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби під час виконання ним обов'язків військової служби, сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, в порядку та на умовах (499-2008-п ), визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499 (Офіційний вісник України, 2008 р., №39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., №14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. №1331(Офіційний вісник України, 2007 р., №89, ст. 3255);

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ інвалідності (19.06.2013р.), а саме Закон України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991р. №2011-ХІІ, в редакції від 09.06.2013р., Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008р. №499 (надалі також - Порядок №499).

Оскільки, первинно позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності 19.06.2013р., а з 01.07.2015р. підтверджено таку групу інвалідності, то при вирішенні питання щодо наявності права і щодо порядку виплати одноразової грошової допомоги позивачу суд вважає за необхідне керуватись положеннями Постанови КМУ №499 від 28.05.2008р.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, визначений Постановою КМУ від 28 травня 2008р. №499.

Відповідно Постанови №499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Положеннями пп.2 п.2 Постанови №499 передбачено, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Згідно п.3 Постанови №499: особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

- копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

З матеріалів справи вбачається, що причиною відмови позивачу було неподання довідки МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності ОСОБА_4, що прямо передбачено положеннями п.3 Постанови №499. Отже, дії відповідача - ОСОБА_2 оборони України, суд не може вважати такими, що порушують законодавство та права позивача, оскільки ОСОБА_4 не дотримано встановлений порядок подачі документів до уповноваженого органу, а саме - не надано довідку МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975).

Згідно п.п.12,13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження - строкової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони №530 від 14.08.2014р. "Про затвердження Положення про організацію в ОСОБА_2 оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ №530), зареєстрований у ОСОБА_2 юстиції 20.10.2014 року за №1294/26071.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п.4.8 наказу №530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів ОСОБА_2 оборони України. Якщо документів, необхідних для - прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених військової служби.

Отже, оскільки позивачем не було надано повний пакет документів, а саме як вбачається з матеріалів справи це довідка органів МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності, суд не вбачає протиправних дій відповідача ОСОБА_2 оборони України, а разом з тим і підстав для скасування п.10 протоколу №20 від 23.02.2018р. Рішення Комісії про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4

Щодо зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - ОСОБА_2 оборони України, суд зауважує наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Разом з тим, оскільки, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п.10 протоколу №20 від 23.02.2018р. рішення Комісії про відмову ОСОБА_4 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, суд доходить висновку про те, що не можуть підлягати задоволенню вимоги щодо зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів ОСОБА_2 Оборони України про виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, так як вони є передчасними та немає на даний час підстав вважати, що дії ХОВК в майбутньому можуть порушити права позивача.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_2 оборони України вирішити питання про призначення та нарахування позивачу одноразової грошової допомоги згідно чинного законодавства, суд вказує, що не можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів, а, отже, позивачу слід повторно звернутись із заявою про призначення одноразової грошової допомоги з повним пакетом документів. З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог по суті, похідні позовні вимоги щодо зобов'язання відповідачів надати звіт про виконання судового рішення також задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Харківського обласного військового комісаріату; ОСОБА_2 оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 06 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко