Рішення № 78354037, 14.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2732/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Шумейко Д.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2018 №№ 0055431311, 0055451311, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2018 № 0055411311.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що спірні рішення та податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогами чинного законодавства України, оскільки суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до доходів суб'єкта господарювання відповідно до вимог податкового законодавства та Положення стандарту бухгалтерського обліку 15 "Дохід".

14 вересня 2018 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. В обґрунтування відзиву зазначав, що позивачем за 2016 рік у Книзі обліку доходів та витрат (графа2) відображено дохід у сумі 3442764,84 грн. без урахування суми акцизного податку, у зв'язку з чим в ході перевірки було встановлено заниження доходу від провадження господарської діяльності /а.с. 103-104/.

20 вересня 2018 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він доповнив предмет позову та додатково просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 08.06.2018 року № Ф-0055371311 /а.с.107/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4) зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.02.2008 за номером 25640000000001201. Основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

З 17.04.2018 року по 08.05.2018 року Головним управління ДФС у Полтавській області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року /а.с. 14-49/.

За результатами перевірки складено акт № 615/16-31-13-11-16/НОМЕР_4 від 16.05.2018 року за висновками якого встановлено порушення позивачем серед інших:

- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 44631,21 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 37181,82 грн., за 2017 рік в сумі 7449,39 грн.;

- пункту 2 частини першої статті 7 та частини 5 статті 8 Закону України "про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", заниження єдиного внеску в сумі 60764,90 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 51660,03 грн., за 2017 рік у сумі 9104,87 грн.;

- пунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5, 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, занижено податкове зобов'язання по військовому збору у сумі 3719,27 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 3098,49 грн., за 2017 рік в сумі 620,78 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 615/16-31-13-11-16/НОМЕР_4 від 16.05.2018 року Головним управлінням ДФС в Полтавській області винесені:

- рішення №0055411311 від 08.06.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 11242,49 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0055431311, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 66946,82 грн. (податкове зобовязання - 44631,21 грн., штрафна (фінансова) санкція - 22315,61 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0055451311, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 5578,91 грн. (з яких сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями збільшена на 3719,27 грн., сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями збільшена на 1859,64 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2018 року №Ф-0055371311, відповідно до якої відповідач вимагає сплатити недоїмку в сумі 60764,90 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Не погодившись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним рішенням суд виходить з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є питання наявності або відсутності обов'язку у позивача включати до суми доходу суму непрямого податку акцизного збору при роздрібній торгівлі.

Порядок обчислення акцизного податку регулюється розділом VI ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Податковим кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

З огляду на зазначене, природа акцизного податку, як непрямого податку, полягає в тому, що такий податок є частиною вартості товару (послуги), а особливістю непрямого податку є те, що платником податку є покупець товару або послуги (саме він сплачує податок при купівлі), а носієм та особою, зобов'язаною сплатити такий податок до бюджету, є продавець товару або послуги.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин).

Так, відповідно до п. 177.2 цієї статті об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами п. 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник ПДВ, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених норм вбачається, що податок на додану вартість та акцизний податок мають однакову правову природу: обидва цих податки є непрямими. Однак, норма пункту 177.3 ПК України не робить винятку для фізичних осіб-підприємців щодо не включення акцизного податку до доходу.

Разом з цим, податковим законодавством передбачено такі основоположні принципи як єдиний підхід до встановлення податків і зборів, передбачений підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і нейтральність оподаткування, встановлений у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України, відповідно до якого установлення податків та зборів повинно відбуватись у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

В розумінні чинного законодавства юридичні особи та фізичні особи-підприємці належать до однієї категорії учасників господарського процесу, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з приписами частини 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Нормами ст. 42 Конституції України гарантується право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Поряд із цим, встановлено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Проте, у даному випадку має місце нерівність у порядку визначення доходу від господарської діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб-підприємців.

В свою чергу, відповідно до пункту 6.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за №860/4153, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, не визнається доходами.

Сума акцизного податку не є та не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічних вигід для підприємця, а отже, не відповідає основному критерію поняття «дохід»; вимога щодо включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця прямо суперечить таким принципам податкового законодавства як єдиний підхід до встановлення податків та зборів та нейтральність оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, з аналізу норм чинного ПК України, суд погоджується з позицією позивача про те, що ним правомірно не було віднесено до складу доходу суми акцизного податку, які включені до цін підакцизних товарів.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що безпідставне збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, обумовлює безпідставне застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до статті 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону N 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Отже, вимога про сплату боргу є похідною від прийняття рішення про донарахованння єдиного внеску, протиправність якого обумовлює відсутність підстав формування вимоги згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищезазначена правова позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 03.04.2018 року по справі №821/874/17 та постанові від 27.02.2018 року по справі №821/274/17.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи що відповідачем не було доведено правомірність рішень в цій частині, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень слід задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати: - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055411311 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8905 (вісім тисяч дев'ятсот п'ять) гривень 72 копійки; податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055431311 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в сумі 37 181 (тридцять сім тисяч сто вісімдесят одна) гривня 82 копійки та за штрафними санкціями в сумі 18590 (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 91 копійка; - податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055451311 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору за податковим зобов'язанням в сумі 3098 (три тисячі дев'яносто вісім) гривень 49 копійок та за штрафними санкціями в сумі 1549 (одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять) гривень 25 копійок; - вимогу про сплату боргу Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № Ф-0055371311 в частині сплати боргу в сумі 44 528 (сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять вісім) гривень 61 копійка.

Щодо іншої частини позовних вимог суд зазначає, що позивачем не наведено аргументів в обґрунтування незаконності спірних рішень.

Згідно з поясненнями представника відповідача перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених витрат, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено, їх завищення за 2017 рік, яке відбулося за рахунок включення до їх складу витрат на придбання тютюнових виробів у підприємства ТОВ "Тедіс Україна", згідно видаткових накладних: № ПЛ17-000088709 від 29.12.2017 року та № ПЛ17-000088683 від 29.12.2017 року, які не оплачені контрагенту постачальнику та рахується як кредиторська заборгованість станом на 31.12.2017 року та відповідно не підтверджено відповідними розрахунковими та платіжними документами. У зв'язку з чим матеріалами справи підтверджено порушення позивачем п.177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1138 (одна тисяча сто тридцять вісім) гривень 55 копійок.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 38100; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати: - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055411311 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8905 (вісім тисяч дев'ятсот п'ять) гривень 72 копійки; податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055431311 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в сумі 37 181 (тридцять сім тисяч сто вісімдесят одна) гривня 82 копійки та за штрафними санкціями в сумі 18590 (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 91 копійка; - податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055451311 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору за податковим зобов'язанням в сумі 3098 (три тисячі дев'яносто вісім) гривень 49 копійок та за штрафними санкціями в сумі 1549 (одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять) гривень 25 копійок; - вимогу про сплату боргу Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № Ф-0055371311 в частині сплати боргу в сумі 44 528 (сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять вісім) гривень 61 копійка.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 39461639) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 38100; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1138 (одна тисяча сто тридцять вісім) гривень 55 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.11.2018 року.

Суддя А.Б. Головко