Рішення № 78354005, 03.12.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2018 року м. Рівне №1740/2461/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі – позивач), звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації (далі – відповідач) про визнання протиправними дій щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» та вилучення посвідчення; зобов’язання відповідача встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є інвалідом II групи довічно, захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0749265. Причинний зв’язок його захворювання з наслідками аварії на ЧАЕС підтверджується експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №10726. 20 листопада 2017 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області щодо встановлення статусу інваліда війни 2-ї групи, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Рішенням комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань відповідно до законів України «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №5 від 16.03.2018 позивачу був встановлений статус "особи з інвалідністю внаслідок війни II групи відповідно до п.9 ст.7 вищезазначеного закону" та видано посвідчення серії ААБ №023503 від 16.03.2018. 23.07.2018 позивач отримав листа від відповідача, в якому останній зазначив, що згідно роз’яснень Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, згідно п. 9 ст. 7, чинність Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС органами управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ та організацій. Відповідно до протоколу №10 від 19.07.2018, засіданням комісії Управління соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації було переглянуто звернення позивача та рішення від 16.03.2018 №5 по встановленню статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» і вирішено вилучити посвідчення відповідно до законодавства. Позивач уважає такі дії відповідача протиправними, оскільки ним були надані всі необхідні документи, які підтверджують його участь у складі формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов в якому вказує, що позивачу дійсно спочатку було встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, відповідно до роз’яснень від 04.09.2018 № 703/0/76-18, наданих Департаментом у справах ветеранів, осіб з інвалідністю та постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Мінсоцполітики щодо правових підстав встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок ЧАЕС, підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є документи, які відповідають її вимогам, а саме: залучення особи до складу формувань Цивільної оборони та настання інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відомості в Додатку №1 до довідки від 24.01.2018, виданої позивачу за підписом Арбітражного керуючого, про залучення позивача до складу формування Цивільної оборони не містять посилання на документи, які підтверджують факт його залучення до зазначеного формування. Також, згідно із відомостями, які містяться у наказі територіального тресту по будівництву, реконструкції автомобільних доріг і дорожніх споруд «Рівнешляхбуд» від 20.12.1988 №202, не всі робітники і службовці, які проходили навчання щодо виконання завдань цивільної оборони входили до складу формувань. Таким чином, надані документи не підтверджують беззаперечний факт залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони. Документи надані позивачем підтверджують факт його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. З огляду на відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», роз’яснень Міністерства соціальної політики України від 04.09.2018 № 703/0/76-18, немає. Також відповідач у відзиві посилається на практику Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а, від 07.06.2018 у справі №377/797/17. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив в якому вказав, що згідно з Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06.07.1975 №90, «…В состав формирований зачисляются в обязательном порядке граждане СРСР мужчины в возрасте от 16 до 60 лет и женщины от 16 до 55 лет. Невоенизированные формирования гражданской обороны, которые могут использоваться в мирное время для борьбы с массовыми лесными пожарами, ликвидации последствий стихийных бедствий, крупных аварий и катастроф, комплектуются личным составом путем привлечения в эти формирования в обязательном порядке рабочих, служащих и колхозников». Таким чином, як зазначає позивач, формування цивільної оборони, в т.ч. невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків), залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони. Також позивач стверджує, що надані відповідачем судова практика, а саме: постанова Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №377/797/17 та постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а не відповідає по аналогії даній справі, оскільки в описаних рішеннях у позивачів дійсно були відсутні документи, що могли прямо або опосередковано вказувати на той факт, що особи залучались до складу формувань Цивільної оборони, тобто вони не подавали взагалі жодних документів, які могли б підтвердити такий факт на відміну від нього. Уважає, що його позов належить до задоволення.

Заперечень на відповідь на відзив відповідач не подавав.

02.10.2018 ухвалою суду прийнята позовна заява до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві. Додатково зауважив, що жодних офіційних роз’яснень щодо складу формувань Цивільної оборони немає. Вилучене посвідчення позивача знаходиться у матеріалах його справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом II групи довічно, захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0749265.

Причинний зв’язок його захворювання з наслідками аварії на ЧАЕС підтверджується експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №10726.

20.11.2017, позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області щодо встановлення статусу інваліда війни 2-ї групи, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Листом відповідача від 11.12.2017 № 137/01-21/17 позивача повідомлено, що відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для встановлення вищезазначеного статусу позивачу необхідно звернутись до відповідача та надати наступні документи: паспорт 1,2,11ст. (копії); реєстраційний номер платника податків (копія); довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності; експертний висновок комісії ЛКК західного регіону про встановлення причинного зв’язку захворювання внаслідок аварії на ЧАЕС; довідка з місця роботи про виконання службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; документи, що підтверджують статус ліквідатора 1 категорії; довідка про склад сім’ї, фото (1шт 3x4).

13.03.2018 позивач повторно звернувся до відповідача та подав усі необхідні документи.

Вказані обставини не заперечувались відповідачем в судовому засіданні.

Рішенням комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статус ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань відповідно до законів України «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №5 від 16.03.2018 позивачу був встановлений статус "особи з інвалідністю внаслідок війни II групи відповідно до п. 9 ст.7 вищезазначеного закону" та видано посвідчення серії ААБ №023503 від 16.03.2018.

23.07.2018 позивач отримав листа від відповідача, в якому останній зазначив, що згідно з роз’ясненням Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно до п.9 ст.7, чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС органами управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ та організацій». Відповідно до протоколу №10 від 19.07.2018, засіданням комісії Управління соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації було переглянуто звернення позивача та рішення від 16.03.2018 №5 по встановленню статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» і вирішено вилучити посвідчення відповідно до законодавства.

Вирішуючи даний спір та надаючи оцінку встановленим обставинам у даному спорі, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551-XII, до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

За пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.031976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ЦО СРСР від 06.07.1975 року №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Судом встановлено, що позивач у період часу з 05.09.1983 по 05.02.1988 рік працював у територіальному тресті «Рівнешляхбуд» водієм автомобіля 3 класу.

З 16 по 30 червня 1987 року працював в 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС.

Змістом наказів по тресту «Рівнешляхбуд» №132 від 23.07.1986; №56-к від 20.06.1986; №202 від 20.12.1988 підтверджується, що трест «Рівнешляхбуд» входив до складу формувань Цивільної оборони.

Із довідки №3 від 24.01.2018, виданої позивачу ліквідатором арбітражним керуючим тресту «Рівнешлдяхбуд», про підтвердження функціонування формувань ЦО в тресті «Рівнешляхбуд» в 1986-1987 роках вбачається, що на основі наказів по тресту «Рівнешляхбуд» в Рівненській області, функціонували такі формування Цивільної оборони: трест «Рівнешляхбуд» - штаб ЦО, ШБУ-10 (Рівне), ШБУ-26 (Дубно), ШБУ-55 (Сарни), САБ-21 (Рівне), УПТК (Рівне). У формуваннях ЦО функціонували ПРУ (сховища), проводились об’єктові командно-штабові навчання з виходом сил і засобів в місця зосередження. В 1986-1987 роках в 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС на будівництві автодоріг ОСОБА_5 Мис-Чорнобиль, Чорнобильська АЕС-Славутич (Неданчичи) працювали всі формування ЦО тресту «Рівнешляхбуд» (задіяні людські ресурси, техніка, автотранспорт). В зв’язку з тим, що Плани сил і засобів, періодично поновлюються через 4-5 років і пройшла в країні приватизація підприємств, трест «Рівнешляхбуд» перейшов у приватну власність, не всі документи по формуванню ЦО збереглися.

Отже, вказаними документами підтверджується функціонування формувань Цивільної оброни в тресті «Рівнешляхбуд» у період з 1986 по 1987 рік.

Згідно із додатком 1 до довідки від 24.01.2018 №3, ОСОБА_4 працював в 1987 році на автодорогах ОСОБА_5 Мис-Чорнобиль; на території ЧАЕС (промплощадка) в формуванні ЦО автобази №21 тресту «Рівнешляхбуд» водієм 3 класу, по доставці працюючих формувань ЦО, а факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується також копіями шляхових листів за червень 1987 року, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Доводи та посилання відповідача на відсутність прізвища позивача у наказі про залучення його у складі формувань ЦО до роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є неприйнятними, зважаючи на те, що такого наказу могло і зовсім не бути. Як пояснив позивач в судовому засіданні, всіх працівників тресту відправляли на роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС загальним наказом без визначення прізвища та згідно з відрядженням.

Як вбачається із довідки №3 від 24.01.2018, у зв’язку із приватизацією, підприємство трест «Рівнешляхбуд» перейшло у приватну власність і не всі документи по формуванню ЦО збереглися, а із додатку №1 до вказаної довідки слідує, що всі оригінали відряджень на будівництво автодоріг ОСОБА_5 – Чорнобиль, територія ЧАЕС (промплощадка), знаходяться в Рівненському управлінні соціального захисту, кабінет №3.

Таким чином, на думку суду, наявні документи дають можливість встановити, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що умови для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, повністю дотримані, тому поширюються на позивача.

Отже, рішення комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань відповідно до законів України «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №5 від 16.03.2018 та видача позивачу посвідчення серії ААБ № 023503 від 16 березня 2018 року є правомірними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні відповідачем вказано, що вилучене у позивача посвідчення знаходиться у матеріалах його справи, тобто воно не знищене і не анульоване, тому суд уважає за необхідне у відповідності до п.10 ч.2 ст.245 КАС України, застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, а саме: зобов’язати відповідача повернути позивачу вилучене посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни» серії ААБ №023503 від 16.03.2018. При цьому, суд звертає увагу на те, що вказане вище рішення комісії про встановлення позивачу статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» №5 від 16.03.2018 є чинним. Тверджень зворотного відповідачем ні у відзиві на позов, ні в судовому засіданні не наведено, відповідних доказів суду не надано і судом не встановлено. Отже, правові підстави встановлювати позивачу повторно такий статус та видавати повторно посвідчення відсутні.

Позаяк, суд не приймає посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №377/797/17 та від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а, оскільки обставини у вказаних справах не є тотожними даній справі. Так, в описаних рішеннях у позивачів дійсно були відсутні документи, що могли прямо або опосередковано вказувати на той факт, що особи залучались до складу формувань Цивільної оборони, тобто вони не подавали взагалі жодних документів, які могли б підтвердити такий факт на відміну від позивача у даній справі.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо позбавлення позивача статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» та вилучення відповідного посвідчення, то як суд зазначив вище по тексту, будь-яких тверджень чи доказів стосовно позбавлення позивача вказаного статусу відповідачем ні у відзиві на позов, ні в судовому засіданні не наведено, відповідних доказів суду не надано ні позивачем, ні відповідачем. Рішення комісії №5 від 16.03.2018 є чинним, тобто статус позивача «особи з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до п.9 ст.7 Закону України №3551-XII є дійсним. А стосовно вилучення посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни», то суд зауважує, що відповідач діяв згідно роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 04.09.2018 №703/0/76-18, яке вказало, що надані позивачем документи не підтверджують беззаперечний факт його залучення до складу формувань ЦО, отже з урахуванням вказаного листа, відповідач був позбавлений можливості та правових підстав залишити посвідчення у позивача. Тобто, в даному випадку позивач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не належать.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Так як позивач в силу п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то судові витрати позивачу у відповідності до ст.139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації повернути ОСОБА_1 посвідчення серії ААБ №023503, видане Управлінням соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації 16 березня 2018 року.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" та вилучення відповідного посвідчення серії ААБ №023503, виданого Управлінням соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації 16 березня 2018 року, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_4 (35307, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Ставки, вул. Лесі Українки, 3, РНОКПП НОМЕР_1);

2) відповідач - Управління соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації (33024, м. Рівне, вул. Соборна, 366а, код ЄДРПОУ 03195412).

Повний текст рішення складений 06 грудня 2018 року.

Суддя Комшелюк Т.О.