Рішення № 78353916, 06.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3729/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

представник відповідача не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СКК-АДЄП” до Головного управління ДФС в Одеській про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2018 р. та 05.07.2018 р.,-

ОСОБА_2 спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ СКК-АДЄП ” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області в якому просило:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0197501304 від 18.04.2018.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0275991304 від 05.07.2018.

3. Стягнути на користь ТОВ «СКК-АДЄП» (Ідентифікаційний код 34130511) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області сплачений судовий збір в сумі 3593,87 грн. (три тисячі п’ятсот дев’яносто три грн. 87 коп.) згідно платіжного доручення №1097 від 12.07.2018 р.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ГУ ДФС в Одеській області здійснило планову виїзну перевірку ТОВ «СКК-АДЄП» щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р., валютного – за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 р., за результатами якої складено акт від 27.03.2018 р. №672/15-32-14-07/34130511.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення – рішення від 18.04.2018 р. №0197511304 та №0197501304 на загальну суму 242931,54 грн.

30.04.2018 р. позивач подав скаргу на зазначені податкові повідомлення - рішення до ДФС України. За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 27.06.2018 р. №21961/6/99-99-11-02-01-15, яким скасовано ППР ГУ ДФС в Одеській області від 18.04.2018 №0197511304 про збільшення суми грошового зобов’язання з військового збору в частині основного платежу – 1909,73 грн., штрафних санкцій – 1431,34 грн. та надіслано на адресу позивача нове ППР від 05.07.2018 №0275991304.

Отже загальна сума грошового зобов’язання позивача за прийнятими ППР від 18.04.2018 №0197501304 та від 05.07.2018 №0275991304 складає 239 590,47 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки з наступних підстав:

-позивач вчасно задекларував та сплатив податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами звітного (податкового) періоду їх виникнення;

-позивач виконав податковий обов’язок зі сплати військового збору, а в його діях відсутній склад податкового порушення.

Також позивач посилався на те, що податкові повідомлення-рішення фактично призводять до подвійного нарахування та виникнення повторного обов’язку позивача щодо сплати податків з того самого об’єкту оподаткування, що є порушенням чинного законодавства.

Позивач у позовній заяві стверджував, що оплата за ремонт та технічне обслуговування автомобіля Kia Sorento ( держ. №ВН3079НА), оплата паливно-мастильних матеріалів, здійснення оплати за турпакет на ім’я ОСОБА_3, а також сплата за викуп права вимоги за кредитним договором були здійснені підприємством в рахунок нарахованої премії з якої позивач вже здійснював нарахування податків, тому вона не є додатковим благом.

Також зазначав, що сплата за послуги зв’язку була пов’язана із здійсненням господарської діяльності позивача, а тому не може вважатися додатковим благом на ім’я ОСОБА_3 Так само сплата за монітор не є додатковим благом, оскільки відповідно до бухгалтерської довідки №7 він був списаний відповідно до облікової політики підприємства.

Таким чином, позивач вважає, що висновки акту перевірки про нібито порушення позивачем норм податкового законодавства є хибними, а податкові повідомлення-рішення від 18.04.2018 р. №0197501304 та від 05.07.2018 №0275991304 є протиправними та належать до скасування.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (т.1 а.с.4-15).

31.07.2018 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

08.10.2018 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжено строк підготовчого провадження до 90 днів.

05.11.2018 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та продовжено розгляд справи по суті.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

21.08.2018 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (т.2 а.с.5-10)

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив наступне.

В порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.5 ст.198 ПК України, ТОВ «СКК-АДЄП» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які використовувались в оподаткованих операціях, але по яких документально не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій.

Крім того, в порушення п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункту 168.1.1 п.168.1 ст.168, підпункту г) підпункту 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України позивач не включив до складу загального місячного оподаткованого доходу директора ОСОБА_3 (як особи, відповідальної за фінансову-господарську діяльність підприємства, від імені якого укладаються договори), у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 127574,50 грн., в тому числі за не включення суми у вигляді оплати за ремонт та технічне обслуговування автомобіля Kia Sorento (держ.№ВН3079НА), в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 56571,74 грн., у вигляді паливо-мастильних матеріалів , в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 34627,21 грн., у вигляді сплати за принтер, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 4109,22 грн. у вигляді сплати за тур пакет, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 9867,54 грн. у вигляді сплати за викуп права вимоги за кредитним договором №43-840пн/49/08 від 06.08.2008 р. у ТОВ «Грифон капітал» на суму 100 000,00 грн., в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 21942,00 грн.

Таким чином, винесені податкові повідомлення – рішення не належать до скасування.

Заслухавши вступне слово представника позивача, з’ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СКК-АДЄП» взято на податковий облік в Арцизькій ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

ГУ ДФС в Одеській області здійснило планову виїзну перевірку ТОВ «СКК-АДЄП» щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р., валютного – за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 р.

За результатами перевірки складено акт від 27.03.2018 р. №672/15-32-14-07/34130511(т.2 а.с.18-49), в якому зафіксовано наступні порушення ТОВ «СКК-АДЄП» :

-п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 175935 грн.;

-п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 117266 грн.;

-п.201.10 ст.201, п.120-1, ст.120-1 ПК України в результаті чого встановлено несвоєчасна реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за червень 2017 р.;

-порушення п.2.3 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України від 15.12.2004 р. №637 із змінами та доповненнями;

-п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, підпункту г) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164

ПК України ТОВ «СКК-АДЄП» не включено до складу загального місячного оподаткованого доходу суми отриманого додаткового блага директора ОСОБА_3 (як особи, відповідальної за фінансову-господарську діяльність підприємства, від імені якого укладаються договори), у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 127574,50 грн.;

-пп.1.2, 1.3, 1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, підпункту г) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України ТОВ «СКК-АДЄП» не включено до складу загального місячного оподаткованого доходи суми отриманого додаткового блага директора ОСОБА_3 (як особи, відповідальної за фінансову-господарську діяльність підприємства, від імені якого укладаються договори), у результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 11284,38 грн.;

-ч.1ст.7, ч.5 ст.8, ч.3 ст.7 розд. ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми єдиного внеску у розмірі 22%, нарахованого з сум заробітної плати у грудні 2016 р. на суму 8250,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення – рішення:

-№0197501304 від 18.04.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 223 190, 35 грн. (т.1 а.с.50);

-№0275991304 від 05.07.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов’язання з податків та зборів у тому числі з військового збору, пені 16400,12 грн. (т.1 а.с.51).

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 164.5. ст.164 ПК України Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Згідно з пп. г) пп.164.2.17. ст.164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

Відповідно до п.167.1. ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пп.168.1.1. п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ст.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про заверщення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до п.п.1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПУ України обєктом оподаткування військовим збором є доходи визначені ст.163 ПК України.

Згідно з п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподаткований дохід.

Відповідно п.п. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно з п.п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПУ України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджет у здійснюється у порядку встановленому статтею 168 ПК України, за ставкою визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника, зобовязаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок.

Згідно з п.п. 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Повертаючись до обставин даної адміністративної справи суд не погоджуються з аргументацією позивача стосовно того, що закупівля паливно-мастильних матеріалів, сплата за турпакет, викуп права вимоги за кредитним договором були здійсненні на ім’я ОСОБА_3 в рахунок премії з наступних підстав.

По-перше, що стосується оплати паливно-мастильних матеріалів, позивач як на підтвердження того, що вони були сплачені в рахунок премії посилається на розпорядження по підприємству від 04.04.2017р.

Відповідно до даного документу директор підприємства розпоряджається видати за рахунок невиплаченої премії топливні картки на: бензин А 92 - 700 літрів на суму 16 800, грн.; дизельне паливо - 10710 літрів на суму 183495, 00 грн.(том 1 а.с.79).

Водночас, повертаючись до акту перевірки, суд звертає увагу на те, що ревізори-інспектори встановили, що відповідно до реєстру податкових накладних та банківських виписок позивач закуповував паливо-мастильні матеріали для заправки зазначеного автомобіля. В ході проведення перевірки щодо обліку паливно-мастильних матеріалів , скетч-карток у підприємства не встановлено.

Відповідно до рахунку бухгалтерського обліку №20 (виробничі запаси), субрахунку №203 (паливо) на підприємстві обліковуються паливно-мастильні матеріали на загальну суму 183 495,82 грн. в тому числі:

у 2015 році -130995,83 грн. ( по дебету субрахунку №203 - надійшов бензин А-92 ENERGI на суму 14000,00 грн. та дизельне паливо на суму 116995,83 грн., з них списано по кредиту субрахунку №203 дизпаливо на суму 68 400 грн.

У 2016р.-52499,99 грн. по дебету субрахунку №203 - надійшло дизельне паливо на суму 52 499,00 грн.

Впродовж здійснення перевірки був наданий запит щодо надання копій документів на списання та залишок паливно-мастильних матеріалів. До перевірки був наданий акт списання товарів №1 від 29.12.2015р., бухгалтерська довідка до акту списання та накази про направлення у службове відрядження директора ОСОБА_3 за січень 2015 року. Первинні підтверджуючі документи щодо списання та залишку паливно-мастильних матеріалів по підприємству не надано, договори оренди транспортних засобів, що потребують використання дизельного палива відсутні ( том 1, а.с.38) .

Таким чином, податковий орган констатував порушення позивачем п.164.5 ст.164, п.п.168.1. п.168.1 ст.168, підпункту “г” п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України - не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу суми отриманого додаткового блага директором підприємства ОСОБА_3 у вигляді паливно-мастильних матеріалів, в результаті чого донарахований податок на доходи фізичних осіб у 2015 та у 2016 році в сумі 34627,21 грн.( том.1 а.с.39).

При цьому суд звертає увагу на період в якому податковий орган встановлює наявність паливно-мастильних матеріалів та порушення податкового законодавства - 2015-2016 роки. Порівнюючи даний період з періодом здійснення фактичного преміювання позивача, який вказаний у розпорядженні від 04.04.2017р., суд робить висновок, що вони не співпадають. Також суд зазначає, що відповідно до п.3.1. Положення про преміювання за виконання виробничих завдань на ТОВ “СКК-АДЄП”: “Виплата премії за підсумками роботи за квартал проводиться разом із виплатою заробітної плати протягом наступного за розрахунковим кварталу та при наявності коштів на підприємстві”.

Таким чином, суд вважає вірним висновок податкового органу, що в порушення п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 , підпункту г) пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України позивач не включив до складу загального місячного оподаткованого доходи суми отриманого додаткового блага директором підприємства – ОСОБА_3 (як особи, відповідальної за фінансову-господарську діяльність підприємства, від імені якого укладаються договори) у вигляді паливно-матеріальних ресурсів, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 34627,21 грн.

По-друге, щодо оплати за ремонт та технічне обслуговування автомобіля Sorento (держ. №ВН3079НА) позивач на підтвердження того, що оплата даних послуг у 2015-2017 р.р. була здійснена в рахунок премії так само посилається на розпорядження по підприємству від 01.08.2017р.

Впродовж здійснення перевірки ревізори-інспектори встановили, що позивач включив до складу податкового кредиту придбання у ТОВ «Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал» послуг з технічного обслуговування автомобілів та комплектуючі, на загальну суму 41781,86 грн.

Договір щодо надання послуг між позивачем та ТОВ «Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал» не складався.

У позивача первинні документи від постачальника ТОВ «Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал», а саме: акти виконаних робіт, видаткові накладні, інші первинні документи, відсутні, про що зазначено у акті перевірки (т.1 а.с.30).

В ході перевірки встановлено, що на підприємстві згідно з бухгалтерським рахунком 10 (Основні засоби) на балансі підприємства відсутні власні транспортні засоби.

Також при перевірці позивач надав договір оренди легкового автомобіля №1 від 01.11.2015 р. відповідно до якого підприємство орендує автомобіль Kia Sorento (держ.№ВН3079НА), який належить ОСОБА_4 Строк дії договору оренди 2000,00 грн/міс та виплачувались не пізніше 1 місяця з дати закінчення договору. Даний договір оренди автомобіля нотаріально не посвідчений.

Договори оренди основних засобів укладаються на підставі норм ЦК України.

Відповідно до п.2 ст.799 ЦК України: «договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи належить нотаріальному посвідченню».

В ході проведення перевірки не встановлено документів, які підтверджують використання автомобіля в господарській діяльності підприємства.

Перевіркою встановлено, що відповідно до даних реєстру податкових накладних та актів виконаних робіт позивач сплачував за технічне обслуговування та ремонт зазначеного транспортного засобу, який належить ОСОБА_4

Загальна сума, сплачена позивачем за ремонт і обслуговування автомобіля KiaSorento (держ.№ВН3079НА) становить 274634,85 грн. в тому числі :

у 2015 році -85742,49 грн.

у 2016 році -104343,76 грн.

у 2017р. - 84548,60 грн.

Таким чином, суд робить висновок, що період 2015-2016р., в який була здійснена оплата за ремонт та обслуговування автомобіля не співпадає з періодом фактичного здійснення виплати премії відповідно до розпорядження від 01.08.2017р.

Отже, суд погоджується висновком податкового органу про те, що в порушення п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 , підпункту г) пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України позивач не включив до складу загального місячного оподаткованого доходи суми отриманого додаткового блага директором ОСОБА_3 (як особи, відповідальної за фінансову-господарську діяльність підприємства, від імені якого укладаються договори) у вигляді оплати за ремонт та технічне обслуговування автомобіля Sorento (держ.№ВН3079НА), в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 56571,74 грн.

По-третє, щодо посилань позивача на те, що оплата за турпакет була здійснена в рахунок премії суд зазначає, що на підтвердження даного факту позивач посилається на розпорядження по підприємству від 04.05.2017р.

Відповідно до розпорядження по підприємству №б/н від 04.05.2017 р. позивачу необхідно здійснити сплату платежу на адресу ТОВ «Інскай» у розмірі 44971,00 грн. для туристичної подорожі, використавши частину невиплаченої премії директора – ОСОБА_3

Повертаючись до акту перевірки, ревізори-інспектори зазначають, що відповідно до банківських виписок по розрахунковому рахунку №26003138389 відкритому у ПАТ АБ «Укргазбанк» позивач 04.05.2017 р. здійснив оплату у сумі 44 971,00 грн. на користь ТОВ «Інскай» за турпакет відповідно до рахунку №0515/17 від 04.05.2017 р. та договору на обслуговування № 0105/17-АТ від 04.05.2017 р.

Однак дані оборотно-сальдової відомості, які зазначені в акті перевірки, спростовують, те що вказана оплата була здійснена в рахунок премії. Так, відповідно до оборотно-сальдової відомості за травень 2017 р. по рахунку №66 розрахунки за виплатами працівникам, субрахунку №661 (розрахунки за заробітною платою станом 01.05.2017 р. перед ОСОБА_3П.Ф рахується кредитове сальдо підприємства на суму 4025,00 грн., сума нарахованого доходу в травні 2017 р. ОСОБА_3 склала 5000,00 грн. Відповідно до карточки субрахунку №661 сплата туристичної подорожі на суму 44971,00 грн. не здійснювалась. Дану операцію відображено 30.09.2017 р. по дебету субрахунку №6851 (фінансова допомога).

Крім того, суд зазначає, що для виплати премії конкретним працівникам керівник підприємства має видати відповідний наказ. З огляду на матеріали справи, в них містяться накази про здійснення нарахувань та виплати премії у грудні 2014р., у грудні 2016р., у березні 2017р., у червні 2017р. у вересні 2017р. та грудні 2017р. (т.1 а.с.60-65) Однак наказ про нарахування та виплату премії у травні 2017р., коли фактично відбулася оплата турпакету, відсутній.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача, що в порушення п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 , підпункту г) пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України позивач не включив до складу загального місячного оподаткованого доходи суми отриманого додаткового блага директором підприємства – ОСОБА_3 (як особи, відповідальної за фінансову-господарську діяльність підприємства, від імені якого укладаються договори) у вигляді сплати за тур пакет, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 9867,54 грн. (44971,00 х 1,219 х 18%).

По-четверте, що посилань позивача на те, що викуп права вимоги за кредитним договором №43-840 ппн/49/08 від 06.08.2008р. на суму 100 000, 00 грн. був зроблений за рахунок сплати премії суд зазначає наступне.

Відповідно до банківських виписок по розрахунковому рахунку №26003138389 відкритому у ПАТ АБ «Укргазбанк» перевіркою встановлено, що позивач 26.12.2016 р. здійснює оплату у сумі 100000,00 грн. на користь ТОВ «Грифон капітал» для викупу права вимоги за кредитним договором №43-840 пн/49/08 від 06.08.2008 р. Відповідно до розпорядження по підприємству №б/н від 26.12.2016 р. позивачу необхідно здійснити сплату платежу на адресу ТОВ «Грифон капітал» у розмірі 100000,00 грн. для викупу права вимоги за кредитним договором №43-80пн/49/08 від 06.08.2008 р. – використавши частину невиплаченої премії директора – ОСОБА_3

Факт здійснення викупу права вимоги за кредитним договором в рахунок невиплаченої премії спростовується даними оборотно-сальдової відомості за травень 2017 р. відповідно до якої по рахунку №66 Розрахунки за виплатами працівникам , субрахунку №661 (розрахунки за заробітною платою) станом 01.12.2016 р. перед ОСОБА_3 рахується кредитове сальдо підприємства на суму 2012,50 грн., сума нарахованого доходу в грудні 2016 р. ОСОБА_3 склала 1502500,00 грн. Відповідно до картки субрахунку №661 сплата для викупу права вимоги за кредитним договором №43-840пн/49/08 від 06.08.2008 р. на суму 100000,00 грн. не здійснювалась. Дану операцію відображено 30.09.2017 р. по дебету субрахунку №6851 (фінансова допомога).

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача, щов порушення п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 , підпункту г) пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України позивач не включив до складу загального місячного оподаткованого доходи суми отриманого додаткового блага директором підприємства – ОСОБА_3 (як особи, відповідальної за фінансову-господарську діяльність підприємства, від імені якого укладаються договори) у вигляді сплати за викуп права вимоги за кредитним договором №43-40пн/49/08 від 06.08.2008 р. у ТОВ «Грифон капітал» на суму 100 000,00 грн., в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 21 942,00 грн. (100 000,00 х 1,219 х18%).

По - п’яте, що стосується тверджень позивача, що сплата за послуги зв’язку була здійснена відповідно до укладеного договору між юридичними особами, а тому не може вважатися додатковим благом суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що відповідно до рахунку №92 (адміністративні витрати), банківських виписок, рахунків оплату позивачем витрати на зв'язок на загальну суму 25400,79 грн.

Позивач під час проведення перевірки надав підтверджуючі документи на здійснення витрат на зв'язок на загальну суму 5604,05 грн. в тому числі:

за 2015 рік - на суму 3360, 26 (підтверджено рахунками ТОВ “Інтернаціональні телекомунікації” - на суму 477,48 грн, АО “Київстар” - на суму 2318,52 грн., ПРАТ “Фарлеп - Інвест”- на суму 564,26 грн);

за 2016 рік - на суму 1327,01 грн. (підтверджено рахунками ТОВ “Інтернаціональні телекомунікації” - на суму 430,27 грн, ПРАТ “Фарлеп - Інвест”- на суму 896,74 грн.);

за 2017р. - на суму 916,78 грн. ( підтверджено рахунками ТОВ “Інтернаціональні телекомунікації” - на суму 400,00 грн, ПРАТ “Фарлеп - Інвест”- на суму 516,78 грн.);

Не підтверджено первинними документами, що пов’язані з використанням в господарській діяльності підприємства, витрати на зв'язок позивача на загальну суму 19796,38 грн.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що угоди про надання телекомунікаційних послуг укладалися між юридичними особами. Про це свідчать рахунки, які були предметом перевірки. Однак зазначені рахунки підтверджували тільки те, що за укладеними договорами були здійснені витрати на зв’язок на загальну суму 5604, 05 грн. Проте укладені договори без відповідних розрахунків не є доказом використання позивачем у своїй господарській діяльності витрат на зв’язок у сумі 19796,38 грн.

Таким чином, в порушення п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 , підпункту г) пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України позивач не включив до складу загального місячного оподаткованого доходи суми отриманого додаткового блага директором підприємства – ОСОБА_3 (як особи, відповідальної за фінансову-господарську діяльність підприємства, від імені якого укладаються договори) у вигляді сплати за послуги зв’язку, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 4109,92 грн.

По-шосте, щодо твердження позивача про списання монітора Philips відповідно до облікової політики підприємства, суд робить наступні висновки.

Перевіркою встановлено, що по розрахунковому рахунку №26003138389 відкритому у ПАТ АБ «Укргазбанк» позивач 08.06.2017 р. сплатив на користь ТОВ «Приватінвест» за ББП та монітор 10 617,90 грн. Вартість монітора становить 2078,65 грн. Відповідно до рахунку №22 (малоцінні та швидкозношувані предмети) субрахунку №221 у позивача не обліковується монітор.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивача на бухгалтерську довідку №7 від 30.06.2018р. відповідно до якої монітор 223V5LSB2/10 був списаний як малоцінний швидкозношуваний предмет (том 1 а.с.83). Адже відповідно до даних перевірки вартість монітора становить 2078,65 грн. Згідно з бухгалтерським обліком позивача він не обліковувався як малоцінний та швидкозношувальний предмет (рахунок №22, субрахунок №221). Крім того, за своїми ознаками та характеристикою даний предмет не підпадає під визначення малоцінного та швидкозношувального предмету. Так, визначення даного терміну міститься в Порядку застосування плану рахунків бухгалтерського обліку у державному секторі, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2015р. №1219. Відповідно до якого до малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року, зокрема: знаряддя лову (трали, неводи, сіті тощо); пилки, сучкорізи, троси для сплаву; спеціальні інструменти та спеціальні пристосування для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень; предмети виробничого призначення, обладнання, що сприяє охороні праці, предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до необоротних активів; господарський інвентар - предмети конторського та господарського облаштування, столовий, кухонний та інший господарський інвентар, предмети протипожежного призначення; господарські матеріали, що використовуються для поточних потреб установ (електричні лампи, мило, щітки тощо); канцелярське приладдя (папір, олівці тощо).

Суд звертає увагу на той факт, що зазначений монітор був придбаний 07.06.2017р., а згідно з наданою бухгалтерською довідкою №7 списаний вже 30.06.2017р.Тобто відповідно до позиції позивача термін використання монітора за характером його зношуваності складав 23 дні. Суд вважає таку позицію позивача хибною та не приймає її до уваги.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача, що в порушення п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 , підпункту г) пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України позивач не включив до складу загального місячного оподаткованого доходи суми отриманого додаткового блага директором підприємства – ОСОБА_3 (як особи, відповідальної за фінансову-господарську діяльність підприємства, від імені якого укладаються договори) у вигляді сплати за монітор, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 456,09 грн. (2078,65 грн.х1,219х18%).

Щодо посилань позивача на те, що здійснюючи донарахування податку за податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються, відповідач намагається двічі стягнути з підприємства податок суд виходить з наступного.

На підтвердження позиції про здійснення подвійного оподаткування позивач посилається на те, що наказами №4-К від 30.12.2014р., №7 - К від 30.12.2016р.; №7-К від 31.03.2017р.; №11-К від 30.06.2017р. та №14-К від 30.09.2017р. було з вирішено преміювати працівника ОСОБА_3 за підсумками роботи та високі показники результатів господарської діяльності.

Також позивач робить посилання на те, що сума утриманого податку з доходів фізичних осіб, а також оплата військового збору за преміями, вказаними у зазначених наказах підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за фомою №1 ДФ.

З огляду на додані в матеріали справи вказані вище накази про преміювання, суд звертає увагу на зазначений в них період здійснення нарахування та виплати премій.

Зокрема, відповідно до:

· наказу №4-К від 30.12.2014р здійснення нарахування та виплати премії встановлено у грудні 2014 року.

· наказу №7 - К від 30.12.2016р. здійснення нарахування та виплати премії встановлено у грудні 2016р.;

· наказу №7-К від 31.03.2017р. здійснення нарахування та виплати премії встановлено у березні 2017р.;

· наказу №11-К від 30.06.2017р; здійснення нарахування та виплати премії встановлено у червні 2017р.;

· наказу №14-К від 30.09.2017р. здійснення нарахування та виплати премії встановлено у вересні 2017р.;

З сукупного аналізу наказів про преміювання та з огляду на додані в матеріали справи податкові розрахунки за формою 1 ДФ (т.1 а.с.66-77), суд зазначає, що у 2015 році не здійснювалося нарахування премій та відповідно не утримувалися з них суми податків. Аналогічна ситуація з І, ІІ, ІІ кварталами 2016 року. Однак здійснена ОСОБА_3 оплата за ремонт та технічне обслуговування автомобіля, також оплата паливно-мастильних матеріалів мали місце в т.ч. і в 2015р. та протягом 2016 р.

Таким чином, суд робить висновок, що позиція позивача спростовується вказаними документами.

На підставі встановлених обставин, суд робить висновок, що відповідач відповідно правомірно здійснив донарахування військового збору.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду представник податкового управління довів правильність висновків за результатами перевірки та підтвердив законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі зазначеної перевірки.

Натомість, наведені представником позивача доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд робить висновок, що контролюючий орган зробив обґрунтований висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Вказане призвело до винесення податкових повідомлень-рішень, якими правомірно збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за відповідний період.

З огляду на наведене, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення суд вважає законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги про їх скасування не належить до задоволення.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов не належить до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставівикладеного, керуючисьст.ст 2, 77, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2.Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П’ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «СКК-АДЄП» (адреса: 68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Орджонікідзе,56 код ЄДРПОУ 34130511).

Відповідач – Головне управління ДФС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5; код ЄДРПОУ 39398646).

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 06 грудня 2018 року

Суддя О.Я. Бойко

.