Рішення № 78353897, 05.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 р. № 400/2867/18 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54056

до відповідача:Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

про:визнання нечинною постанову від 23.02.2018,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання нечинною постанову про стягнення виконавчого збору від 23.02.2018

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова від 23.02.2018 про стягнення виконавчого збору є протиправною, оскільки боржником повинен бути ОСОБА_3, а не позивачка, яка була майновим поручителем. Відповідач не здійснював примусове виконання, а стягувач здійснив продаж майна, яке перебувало в іпотеці, самостійно. Сума виконавчого збору не співпадає з тією сумо, яка вимагалась для самостійного виконання у постанові про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2016, без врахування суми фактичного виконання. Відповідачем порушено порядок прийняття постанови – після завершення виконавчого провадження.

Відповідач надав відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки спірна постанова прийнята відповідно до ст. ст. 3,27,40 Закону України про виконавче провадження».

Сторони надали суду свої пояснення у судовому засідання від 04.12.2018, після чого не заперечували про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

04.10.2016 державним виконавцем відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/1416/3393 від 21.02.2013, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва, яким передбачено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11.09.2017 № 5668892 яка складається із 39 242 дол. США, пеня 1500 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2, що знаходиться у іпотеці ПАТ «ПУМБ» на підставі договору іпотеки від 11.09.2007.

У відзиві відповідач зазначив, що у постанові про відкриття виконавчого провадження було пропущено словосполучення щодо суми заборгованості по кредиту «процентів 17160,12 дол. США».

23.02.2018 державний виконавець прийняв постанову про закриття виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 закону України « Про виконавче провадження», в зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

23 лютого 2018 Інгульським відділом державної виконавчої служби м. Миколаєва ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 5640,29 дол. США та 150 грн., що складає 10 % від суми, що підлягала примусовому стягненню.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. (ч. 1,2, 9т. 27 Закону № № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року).

Відповідно до ч.5ст.27 Закону України « Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Такі підстави відсутні для не стягнення судового збору у спірних правовідносинах.

Ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частина 3 ст.40 Закону № 1404 є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частиною першою та другою ст.27 зазначеного закону не можуть застосовуватись.

У зв’язку із закінченням виконавчого провадження, настають наслідки передбачені ч.3 ст.40 Закону № 1404, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

При цьому норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, які на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 808/3791/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

23.02.2018 року було закінчено виконавче провадження та в цей же день державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з позивача, оскільки виконавчий збір не було стягнуто. У виконавчому листі Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.11.2012 боржником зазначена ОСОБА_1.

Відтак, державний виконавець правомірно виніс постанову від 23.02.2018 про стягнення виконавчого збору відносно ОСОБА_1 в день закінчення виконавчого провадження .

Посилання позивача на те, що відповідач не здійснював примусове стягнення судом до уваги не приймається, оскільки примусове виконання рішення суду починається після прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята 04.10.2016.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач, всупереч ст.77 КАС України не довів суду, що спірна постанова є протиправною, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54056, РНОКПП НОМЕР_1) до Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 34993225) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко