Рішення № 78353467, 05.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3188/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді – Петросян К.Є.,

за участю: секретаря судового засідання – Грищенко М.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.07.2018 № 55; зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, зарахувавши до його трудового стажу період роботи на Ворошиловградському емальованому заводі імені ОСОБА_2 з 19.07.1974 по 12.05.1976.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем винесено оскаржуване рішення № 55 від 19.07.2018, яким відмовлено у задоволенні його заяви про призначення пенсії згідно з абз.2 ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з підстав того, що трудова книжка позивача заповнена з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач не згоден з рішенням відповідача та вважає його таким, що порушує його права.

Ухвалою суду від 16.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

05.11.2018 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовних вимог не визнає та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне.

06.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно з абз.2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивач має статус особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

З розписки-повідомлення вбачається, що під час звернення за призначенням пенсії позивач надав відповідачу наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстрації) особи № НОМЕР_1; заяву про призначення/перерахунок пенсії; паспорт/посвідка ЕК 937204; трудову книжку або документи про стаж б/н; військовий квиток НУ № 6734126.

Відповідно до розрахунку стажу, загальній стаж позивача складає 23 років 06 місяців 1 день. З протоколу від 19.07.2018 № 727 вбачається, що зарахований стаж складається з наступного: військова служба - 2 роки 0 місяців 21 днів; страховий стаж з 01.07.2000 - 4 місяці; загальний стаж (після 2004 року) - 4 місяці; загальний стаж 23 років 6 місяців 1 день.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІУ починаючи з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Ч.2 ст. 26 Закону № 1058-ІУ визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2016 року, страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року від 18 до 28 років.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.18 вказаної Постанови у разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з пунктом 2.4 Розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При дослідженні трудової книжки позивача встановлено, що на сторінці 2,3 міститься запис № 1 від 19.07.1974 російською мовою «Ворошилоградский эмаль-завод им. Артема механо-сборочный цех. Ученик токаря», у графі 4 не зазначено на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер, що суперечить пунктам 2.14-2.22 Інструкції № 58, якою встановлено порядок внесення відомостей про роботу.

Тобто, зазначення у графі 4 документу, на підставі якого здійснено прийняття на роботу працівника, а також всіх необхідних реквізитів такого документу обов'язковим, у зв'язку з чим управління, здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.

Оскільки станом на 06.06.2018, загальний страховий стаж позивача складав 23 роки 06 місяців 01 день, що суперечило вимогам абз. 2 ч. 1 ст. І Закону № 1058-ІУ, відповідачем винесено рішення від 19.07.2018 № 55 про відмову в призначені пенсії за віком згідно з абз. 2 ч.1 ст. 26 Закону № 1058-ІУ та повідомило позивача про право виходу на пенсію за наявним загальним стажем з 20.03.2021 після досягнення 63 роки та право на укладання договору добровільного страхування для вирішені питання призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років в період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

06.06.2018 відповідачем направлено інформацію у списку № 952 до управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради для перевірки факту проживання ОСОБА_1 за адресою, вказаною в довідці внутрішньо переміщеної особи від 30.05.2018 № НОМЕР_1.

13.09.2018 управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, у якому підтвердилось перебування заявника у м.Рубіжному.

18.09.2018 рішенням №18 комісія з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відновила виплату пенсії позивачу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 638 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам з 01.07.2016, у тому числі за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснюються через установи ПАТ «Державний ощадний банк України».

Станом на 30.10.2018 позивач з заявою про отримання пенсії через ПАТ Державний ощадний банк України» та з довідками про стаж, які підтверджують спірні періоди роботи з 19.07.1974 по 12.05.1976 або договором добровільного страхування до відповідача не звертався.

Таким чином, на думку відповідача, записи, які внесені до трудової книжки, неможливо враховувати для обчислення страхового стажу при призначені позивачу пенсії.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не прибув у судове засідання, розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_2 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає/перебуває за адресою: просп.Невського, 31, м.Рубіжне, Луганська область (а.с.7-10).

06.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Разом з заявою позивачем було надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстрації) особи; паспорт/посвідка ЕК 937204; трудову книжку або документи про стаж б/н; військовий квиток НУ № 6734126 (а.с.29-30).

На момент звернення до відповідача позивачу виповнилось 60 років.

Рішенням Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області від 19 липня 2018 року № 55 позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно з абз.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з підставі того, що записи в трудовій книжці за період роботи на Ворошиловоградському емальованому заводі імені ОСОБА_2 з 19.07.1974 по 12.05.1976 зроблені з порушенням пунктів 2.14-2.22 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (відсутній запис дати та номеру наказу на зарахування). Станом на 06.06.2018 загальний страховий стаж складає 23 роки 06 місяців 01 днів, що суперечить вимогам абз.2 ст.26 Закону № 1058. Вказане рішення надіслано позивачу (а.с.13-14).

Отже спірним питанням при розгляді даної справи є правомірність не зарахування відповідачем до загального страхового стажу періоду роботи позивача на Ворошиловоградському емальованому заводі імені ОСОБА_2 з 19.07.1974 по 12.05.1976 з підстав відсутності у трудовій книжці позивача запису щодо дати та номеру наказу на його зарахування.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 з подальшими змінами і доповненнями (далі Закон № 1058).

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами ч.1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Як встановлено судом, для призначення пенсії позивачем надано трудову книжку, копія якої міститься в матеріалах справи.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.14 Інструкції визначено, що в графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Відповідно до п. 2.15 Інструкції, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Отже, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58, вимоги якої, як зазначив відповідач порушено при заповненні трудової книжки позивача, не передбачено обов’язкової умови заповнення графи 4 у випадку позивача, при цьому вказана Інструкція прийнята 29.07.1993, тоді як спірним періодом є 1974 -1976 роки.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що запис в трудовій книжці позивача за періоди роботи на Ворошиловградському емальованому заводі ім.Артема з 19.07.1974 по 12.05.1976 зроблені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Державним комітетом РССР по труду і соціальним питанням 20.06.1974 прийнято Інструкцію №162 про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, відповідно до якої зазначення дати та номеру наказу на зарахування чи прийняття на роботу, також не є обов’язковою умовою належного заповнення трудової книжки.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідачем не надано жодних доказів спроб підтвердження трудового стажу позивача на підставі показань свідків.

Отже з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про необґрунтованість винесеного відповідачем рішення від 19.07.2018 № 55 та відповідно про необхідність його скасування.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018 про призначення пенсії, зарахувавши до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи на Ворошиловградському емальованому заводі імені ОСОБА_2 з 19.07.1974 по 12.05.1976, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У відповідності до абзацу сьомого пункту 20 Порядку № 637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

З трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_2 19.07.1974 був прийнятий учнем токаря до «механо-сборочного цеха Ворошиловградский эмаль-завод им.Артема», 10.12.1974 позивача прийнято токарем до «механо-сборочного цеха Ворошиловградский эмаль-завод им.Артема», а 12.05.1976 позивача звільнено з вказаного підприємства на підставі розпорядження №638, мається відтиск печатки підприємства (а.с.32).

Під час розгляду справи судом в якості свідків було допитано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, які працювали у «механо-сборочному цеху Ворошиловградский эмаль-завод им.Артема» та підтвердили, що позивач дійсно у період 1974 року по 1976 рік працював у «механо-сборочному цеху Ворошиловградский эмаль-завод им.Артема» (а.с.65-72).

Відповідно до архівної довідки, виданої так званим «архівним управлінням адміністрації м.Луганська Луганської народної республіки» від 27.11.2018 № 03-14/9479, де зазначено м.Луганськ, який в свою чергу, відносяться до населених пунктів, визначених Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» зазначено, що за відомостями нарахування заробітної плати робітникам «Ворошиловградского эмаль-завода им.Артема» ОСОБА_2 зазначено з липня 1974 року по травень 1976 року (а.с.79).

Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті є недійсним та не створює правових наслідків.

Суд не приймає, як належний та допустимий доказ, надану позивачем вищевказану довідку № 03-14/9479 від 27.11.2018, оскільки підприємство, яке видало цю довідку, не було створено у порядку, передбаченому законами України.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Луганська.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року «Лоізіду проти Туреччини» дійшов такого висновку «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, суд бере до уваги інформацію зазначену у довідці, аби у повному обсязі захистити права позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд, також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Інформація, яка міститься в довідці № 03-14/9479 від 27.11.2018, в сукупності з показами свідків та фактичними даними, які відображені в трудовій книжці позивача, підтверджує, що позивач з 19.07.1974 по 12.05.1976 працював у «механо-сборочному цеху Ворошиловградский эмаль-завод им.Артема», а не зарахування до трудового стажу періоду роботи позивача з 19.07.1974 по 12.05.1976 лише з причини відсутності дати та номеру наказу на зарахування, суд вважає протиправним.

У зв’язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про задоволення позовних щодо зобов'язання Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018 про призначення пенсії, зарахувавши до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи на Ворошиловградському емальованому заводі імені ОСОБА_2 з 19.07.1974 по 12.05.1976.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 16.10.2018 відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 704,80 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 704,80 грн стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5 - 9, 44, 73-77, 79, 94, 139, 241 246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області від 19 липня 2018 року № 55 «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Овчіннікову Анатолію Івановичу».

Зобов'язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018 про призначення пенсії, зарахувавши до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи на Ворошиловградському емальованому заводі імені ОСОБА_2 з 19.07.1974 по 12.05.1976.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (вул.Студентська, 35А, м.Рубіжне, Луганська область, 93009, код ЄДРПОУ 41245565) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 06 грудня 2018 року.

Суддя ОСОБА_5