Рішення № 78353346, 12.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2018 року № 810/4556/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 пільгового стажу та призначенні йому пенсії за Списком №1;

- зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, який дає право на достроковий вихід на пенсію за Списком №1 періоди роботи з 22.05.1985 по 29.06.1985, з 23.09.1985 по 25.11.1985, з 11.03.1986 по 14.04.1986, з 01.11.1991 по 03.12.1993, з 13.12.1993 по 28.03.1996, з 10.04.1996 по 09.06.1996, з 14.06.1996 по 01.06.1998, з 29.06.1998 по 05.10.1998, з 09.10.1998 по 28.12.1998, з 04.01.1999 по 30.06.2000, з 02.01.2001 по 17.07.2001, з 03.08.2001 по 05.06.2005, з 01.10.2012 по 22.03.2017;

- зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком №1 починаючи з 25.06.2018; стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після досягненням пенсійного віку для виходу на пенсію на пільгових умовах, він звернувся до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням загального терміну трудового стажу роботи з особливо важкими умовами праці, 26 років 3 місяці 14 днів, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але відповідач протиправно відмовив йому у призначенні вказаної пенсії, чим позбавив передбачених законом гарантій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у письмовому відзиві поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що в наданих позивачем документах не підтверджено його трудовий стаж, не має відомостей про повний робочий день, зайнятість у шкідливому виробництві не підтверджена первинними документами. Крім того, представник зазначив, що частина довідок про підтвердження пільгового стажу позивача не мають номера реєстрації та дати видачі, не завірені печаткою підприємства, а інші - завірені органами з території непідконтрольній Україні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи,- з відомостей, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 працював:

- з 22.05.1985 по 29.06.1985 - на посаді прохідника шахти "Партизанська" виробничого об'єднання по видобутку антрациту «Антрацит" з повним робочим днем під землею для проходження виробничої практики;

- з 23.09.1985 по 25.11.1985 - на посаді гірничого майстра шахти "Партизанська" виробничого об'єднання по видобутку антрациту «Антрацит" з повним робочим днем під землею для проходження виробничої практики;

- з 11.03.1986 по 14.04.1986 - на посаді прохідника 5 розряду шахтоуправління ім. газети "Ворошиловградська правда" з повним робочим днем під землею для проходження виробничої практики;

- з 03.07.1989 по 06.09.1990 - працював робочим на заводі;

- з 15.09.1990 по 17.10.1991 - працював на посаді майстра-штукатура кооперативу "Союз";

- з 01.11.1991 по 24.02.1993 - працював на посаді гірничого майстра Антрацитового шахтобудівельного управління №3 треста "Антрацитвуглебуд" (02.01.1992 реорганізовано в Антрацитове орендне ШБУ №3 треста "Антрацитвуглебуд") з повним робочим днем під землею;

- з 24.02.1993 по 03.12.1993 - працював на посаді прохідника 5 розряду Антрацитового орендного ШБУ №3 треста "Антрацитвуглебуд" з повним робочим днем під землею;

- з 13.12.1993 по 28.03.1996 - працював на посаді прохідника 5 розряду шахти "Соколівська" (з 02.03.1994 перейменовано в ДАТ "Соколівська" АТ "Ростоввугілля") з повним робочим днем під землею;

- з 10.04.1996 по 09.06.1996 - працював на посаді прохідника 5 розряду шахтоуправління "Рівеньківське" виробничого об'єднання "Ровенькиантрацит";

- з 14.06.1996 по 19.05.1998 - працював на посаді прохідника приватного промислового підприємства "Плутон" з повним робочим днем під землею;

- з 19.95.1998 по 01.06.1998 - працював на посаді прохідника приватного промислового підприємства "Плутон-2" з повним робочим днем під землею;

- з 29.06.1998 по 05.10.1998 - працював на посаді підземного прохідника 5 розряду видобуткової ділянки №3 державного відкритого акціонерного товариства "Шахтоуправління "Рівеньківське";

- з 09.10.1998 по 28.12.1998 - працював на посаді прохідника товариства з обмеженою відповідальністю "Плутон" з повним робочим днем під землею;

- з 04.01.1999 по 30.06.2000 - працював на посаді підземного прохідника 5 розряду видобутової ділянки №3 державного відкритого акціонером товариства "Шатах імені М.В. Фрунзе" з повним робочим днем під землею;

- з 02.01.2001 по 17.07.2001 - працював на посаді прохідника 5 розряду малого приватного підприємства "Еспадон" з повним робочим днем під землею;

- з 03.08.2001 по 10.09.2001 - працював на посаді прохідник 4 розряду шахти імені М.В. Фрунзе "Ровенькиантрацит" з повним робочим днем під землею;

- з 10.09.2001 по 05.06.2005 - працював на посаді підземного прохідника 5 розряду ДВАТ "Шахта імені М.В. Фрунзе" ДХТ "Ровенькиантрацит" (з 04.04.2003 Відокремлений підрозділ "Шахта імені М.В. Фрунзе ДП "Ровенькиантрацит") з повним робочим днем під землею;

- з 01.10.2012 по 01.04.2013 - працював на посаді підземного прохідника 5 розряду відокремленого підрозділу "Шахта імені М.В. Фрунзе ДП "Ровенькиантрацит" з повним робочим днем під землею;

- з 01.04.2013 по 22.03.2017 - працював на посаді підземного прохідника 5 розряду ОП "Шахтоуправління Ясиновське" ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" з повним робочим днем під землею.

Стаж роботи на зазначених роботах складає 17 років 08 місяців 28 днів.

Загальний трудовий стаж складає 26 років 03 місяці 14 днів, до якого у тому числі входять періоди навчання ОСОБА_1 в Антрацитівському гірничому технікумі з 01.09.1982 по 17.06.1986 та служба в лавах Радянської армії з 29.06.1986 по 04.05.1989, що підтверджується копією диплома серія ЗТ-І 3637892 та копією військового квитка серії НУ №9039970, наявних в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи наявні довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які підтверджують вищезазначені відомості, встановлені судом з копій трудової книжки позивача.

ОСОБА_1, після досягнення 55-річного, звернувся до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливим і важкими умовами праці відповідно до списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На підтвердження спеціального трудового стажу позивач додав до заяви копію трудової книжки, копію довідок про підтвердження пільгового стажу, копію паспорту, копію диплома, копію військового квитка та інше.

За результатами розгляду заяви позивача, Києво-Святошинським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Київської області прийнято рішення від 13.07.2018 № 10109/09, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, підставою відмови зазначено, що управлінням не враховано періоди роботи позивача:

- з 22.05.1985 по 29.06.1985, з 23.09.1985 по 25.11.1985, оскільки довідки про пільговий стаж за ці періоди не мають № реєстрації та дати видачі, а також не завірені печаткою підприємства;

- з 03.08.2001 по 05.06.2005, з 04.01.1999 по 30.06.2000, з 01.10.2012 по 31.03.2013, з 01.04.2013 по 22.03.2017, оскільки довідки про пільговий стаж за ці періоди не мають № реєстрації та дати видачі, завірені органами з території непідконтрольній українській владі;

- з 01.11.1991 по 23.02.1993, з 10.04.1996 по 09.06.1996, з 29.06.1998 по 05.10.1998, оскільки довідки про пільговий стаж за ці періоди завірені органами з території непідконтрольній українській владі.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 від 12.08.1993 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Комплексний аналіз вищевикладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією, яким є трудова книжка, а у разі її відсутності або відсутності відповідних відомостей у ній - уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та їх характер, а не право особи на пільгову пенсію. Так, підтвердження спеціального трудового стажу має проводитись тоді, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, встановлені для окремих категорій працівників.

Тому відповідачем неправомірно було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу .

Як уставлено судом та підтверджено матеріалами справи, трудова книжка позивача оформлена належним чином, жодних зауважень щодо записів, зроблених у трудовій книжці, у відповідача не було, а тому суд вважає безпідставними доводи відповідача про неможливість зарахувати стаж роботи, який дає право на пільгову пенсію, по трудовій книжці.

Також, судом встановлено, що посади, на яких працював позивач, в спірні періоди, зараховані до переліку посад з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461 (позиція 1.1а).

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що позивач не міг надати пенсійному органу належним чином оформлені уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, оскільки підприємства, на яких працював позивач розміщуються на тимчасово окупованій території України, згідно наказу першого заступника Голови СБУ керівника антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 №33/6/а, а державні органи не забезпечили такої можливості.

Щодо зарахування часу навчання позивача в Антрацитівському гірничому технікумі в період з 01.09.1982 по 17.06.1986 та періоду служби в лавах Радянської армії з 29.06.1986 по 04.05.1989 до пільгового стажу роботи, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб" визначено, що в стаж роботи, яка надає право на трудову пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації і перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання в професійно-технічному учбовому закладі зараховується в трудовий стаж учня, слухача, у тому числі в стаж роботи за фахом, яка надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу по придбаній професії не перевищує 3 місяці.

Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справ, позивач після закінчення навчання та проходження виробничої практики одразу був призваний на військову службу, після її закінчення через 2 місяці влаштування на роботу по спеціальності.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно було відмовлено позивачу в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 період його навчання за спеціальністю та проходження військової служби.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем належним чином доведено, а Києво-Святошинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області не спростовано бездіяльність щодо вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Щодо стягнення судових витрат за надання правничої допомоги у сумі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Зі змісту статті 30 вказаного Закону вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).

В свою чергу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, позивачем до суду були надані наступні докази звернення до фахівця в галузі права, а саме: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серії КВ №215025, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Так, з ордеру серії КВ №215025 вбачається, що він виписаний на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.06.2018 б/н.

Однак, позивачем не надано суду вищезазначений договір, в якому визначено гонорар адвокату, не надано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому вказуються вид наданих послуг, загальна сума гонорару, результат наданих послуг, а також не надано квитанції про оплату зазначених послуг адвоката, у зв'язку з чим суд не може перевірити, чи правомірно сторони визначили вартість наданих послуг на суму 15000,00 грн.

З огляду на встановлене, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували у встановленому законом порядку витрати на правничу допомогу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що такі витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 пільгового стажу та призначенні йому пенсії за Списком №1.

Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, який дає право на достроковий вихід на пенсію за Списком №1 періоди роботи з 22.05.1985 по 29.06.1985, з 23.09.1985 по 25.11.1985, з 11.03.1986 по 14.04.1986, з 01.11.1991 по 03.12.1993, з 13.12.1993 по 28.03.1996, з 10.04.1996 по 09.06.1996, з 14.06.1996 по 01.06.1998, з 29.06.1998 по 05.10.1998, з 09.10.1998 по 28.12.1998, з 04.01.1999 по 30.06.2000, з 02.01.2001 по 17.07.2001, з 03.08.2001 по 05.06.2005, з 01.10.2012 по 22.03.2017.

Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком №1 починаючи з 25 червня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704 (сімсот чатири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.