Ухвала суду № 78353272, 27.11.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

27 листопада 2018 року справа № 1140/2799/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участі секретаря судового засідання - Толстової О.І.,

позивача -ОСОБА_1

представника відповідача - Савіцької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому клопотання представника відповідача в адміністративній справі

за позовом: ОСОБА_1,

до відповідача: Військової частини А1469,

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення понесених на відрядження витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1469 (код - 26614745) по невиплаті компенсації понесених на відрядження витрат ОСОБА_1;

- стягнути з військової частини А1469 (код - 26614745) на користь ОСОБА_1 (ін. код - НОМЕР_1) понесені витрати на відрядження у розмірі 5847,11 грн.

Ухвалою судді від 23.10.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом осіб.

Представником відповідача, у відзиві на позов, заявлено клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову у зв'язку з порушенням строку звернення до суду.

В обґрунтування зазначено, що на підставі наказу від 08.08.2018 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини. Так, відповідач зазначає, що щодо оскарження бездіяльності військової частини застосовується місячний строк з дня звільнення зі служби, а тому строк звернення минув 09.09.2018 року.

Позивач заперечив проти заявленого клопотання.

Вирішуючи питання про залишення без розгляду адміністративного позову, суд дійшов наступних висновків.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про оплату праці", до структури заробітної плати відноситься інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Вимоги про стягнення заробітної плати строком не обмежуються (ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю). Необхідність застосування законів про працю у правовідносинах сторін у цій справі обумовлена тим, що державний чи інший публічний службовець, в тому числі військовозобов'язаний, не повинен мати переваг у строках звернення до суду, порівняно з працівниками , які працюють за трудовим договором. До того ж для публічних службовців це питання не врегульовано інакше спеціальними законами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

В даному випадку позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за компенсацію витрат за відрядження. Тобто, спірні відносини виникли між сторонами за наслідками проходження ОСОБА_1 служби у військовій частині А1469, та у зв'язку із його звільненням 08.08.2018 року останній просить стягнути відповідні компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 15.102013 року № 8-рп/2013 підтверджено, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У іншому Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 положенням ст. 233 КЗпП надане додаткове офіційне тлумачення, відповідно до якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати не можуть бути застосовані строкові обмеження для звернення до суду щодо вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і зняття вказаних обмежень не пов'язане з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду, оскільки чинним законодавством та Конвенцією з прав людини не обмежуються права особи на звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, одним із завдань Кодексу адміністративного судочинства є захист порушених прав з боку органів державної влади.

Суд не вправі обмежувати право позивача на звернення до суду за захистом його прав, навіть якщо КАС України визначено місячний строк на звернення до суду з даним позовом, позивач просить стягнути грошову компенсацію за наслідками проходження служи в військовій частині, відповідно завданням адміністративного судочинства є встановлення наявності чи відсутності порушень законних прав позивача.

З урахуванням вищевикладеного клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.240,243,256,295 України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання представника відповідача щодо застосування строків звернення до суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.12.3018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко