Рішення № 78352632, 30.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 р. Справа№200/11423/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, Управління) про визнання бездіяльності протиправною, яка полягає у невиплаті пенсії, зобов’язання відновити нарахування та виплату пенсії, виплатити заборгованість за весь період, починаючи з моменту припинення пенсії, а саме з 01 квітня 2018 року за місцем реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Торецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, однак з квітня 2018 року відповідач припинив виплату пенсії у зв'язку з тим, що у позивача відсутня довідка про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи. Позивач зазначає, що з 13.06.2017 року він зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказує, що відповідач неправомірно припинив виплату йому пенсії, посилаючись на нормативно-правові акти, які регулюють порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Виходячи з наведеного, позивач просить визнати бездіяльність щодо невиплати пенсії протиправною та зобов’язати Управління поновити нарахування та виплату пенсії з квітня 2018 року та сплатити заборгованість з квітня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін,визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено строк звернення, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

19 листопада 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог позивача. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Торецькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа. Припинення виплати пенсії позивачу відбулось з квітня 2018 року після встановлення факту безпідставної виплати пенсії за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Відповідач зазначив, що у разі зміни місця проживання/перебування заявнику необхідно звернусь за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання , раніше видана довідка вилучається, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки, таким чином, у разі наявності у особи письмової відповіді у відмові у взяття на облік відповідно до Порядку №509 та документів, що підтверджують місце проживання на території, яка контролюється української владою, відповідний територіальній орган поновлює виплату пенсії.

Представник відповідача вважає, що Торецьке об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області діяло у спосіб та у межах, передбачених Конституцією та Законами України, жодним чином не порушило права позивача, а тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем надано довідку про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_1, згідно з якою позивачу була призначена, але не виплачена пенсія за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року включно.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, громадянка України, паспорт серія ВВ 624334, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП:НОМЕР_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серія ААД № 414156.

13 червня 2017 року позивач здійснив реєстрацію місця проживання за фактичною адресою перебування на території, підконтрольній українській владі, а саме: м. Торецьк, вул. Московська, 2/4.

В червні позивач звернувся із заявою до відповідача та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про надання роз’яснень щодо причин невиплати пенсії.

Листом № 294/2-01-01-08 від 18 жовтня 2018 року відповідачем повідомлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа,виплату пенсії було припинено з 01 квітня 2018 року у зв’язку з тим, що позивач не надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутись до управління з паспортом, ідентифікаційним кодом, довідкою,виданою згідно Порядку № 509 та заявою про поновлення виплати пенсії через рахунок відкритий в установі «АТ Ощадбанк». Свою діяльність Управління обґрунтовує постановами КМУ від 01.10.2014 року №509, від 08.06.2016 року №365.

Сторонами не спростовується факт, що позивач перебуває на обліку в Торецькому об’єднаному управління Пенсійного фонду України Донецької області, у зв’язку з чим, відповідно до частини 1 статті 78 КАС України, даний факт не підлягає доказуванню.

Спірним питанням у справі є обґрунтованість невиплати пенсії відповідачем позивачеві з квітня 2018 року у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи або відмови у видачі вказаної довідки, не зважаючи на те, що позивач зареєстрований на території підконтрольній українській владі.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як відсутність довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи або відмови у реєстрації внутрішньо переміщеної особи, яка винесена управлінням соціального захисту населення. Відповідач, при роз'ясненні причини призупинення виплати пенсії не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати вже призначеної пенсії, як ненадання особою, місце проживання якої зареєстроване на території, яка підвідомча відповідачу, довідки про взяття на облік особи або відмови у реєстрації внутрішньо переміщеної особи, яка винесена управлінням соціального захисту населення, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Посилання представника Управління на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а також на порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 суд не приймає до уваги, з огляду на наступне. Вказані постанови не є законом, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем. Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058-ІV.

При таких обставинах суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно із ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. до ухвалення судового рішення.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) яка полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) протиправною.

Зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та виплатити заборгованість, за період, починаючи з моменту припинення, а саме з 01 квітня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення складно 30 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.