Рішення № 783524, 12.06.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.07 Справа № 13/274

За позовом Державного підприємства “Ровенькиантрацит” м. Ровеньки

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віват-Формула”, с. Дьяково Антрацитівського району Луганської області

про стягнення 3430 грн. 20 коп.

Суддя

Яресько Б.В.

За участю:

Секретар судового засідання Савенко В.Ю.

Від позивача

Грекова Г.В. дов. № 1-3/3д-110 від 23.12.2006 р.

Від відповідача

Не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості в сумі 3430 грн. 20 коп.

Позивач позов підтримав.

Відповідач відзив на позов і витребуванні документи не надав, участь свого представника у засіданнях не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення засідань,

Відповідач не повідомив суд про наявність поважних причин, що перешкоджають йому забезпечити участь у судовому засіданні свого представника, в зв’язку з чим відповідно до ст. 75 ГПК України спір розглядається за наявними в справі матеріалами

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що згідно укладеного між сторонами по справі договору поставки № 102-04у/3-89ГП позивач в період з січня 2005 р. по травень 2005 р. відвантажив відповідачу 28 вагонів вугілля загальною вагою 2607 тон. Факт поставки вигул ля підтверджується залізничними квитанціями та не спростовується відповідачем. Вартість провізної плати (з.д. тариф) склала 41 260 грн. 80 коп.

Згідно п. 1.1.3.2 та п. 3.4. договору відповідач зобов’язався оплатити витрати пов’язані з постачанням вугілля до станції призначення.

Зазначене зобов’язання було виконано відповідачем частково в сумі 37 830 грн. 60 коп., борг за провізну плату до станції призначення складає 3430 грн. 20 коп.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату витрат по сплаті залізничного тарифу: № 366 юр від 11.07.2006 р., № 130 юр від 17.01.2006 р., але зазначені вимоги залишились незадоволеними.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3430 грн. 20 коп. обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ст. 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віват-Формула” Луганська область, м. Антрацит, вул. Карла Лібкнехта 57 ідентифікаційний код 31016329 на користь державного підприємства “Ровенькиантрацит” м. Ровеньки, вул. Комуністична 6 ідентифікаційний код 32320704 борг в сумі 3430 грн. 20 коп. державне мито у сумі –102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Б.В. Яресько