Рішення № 78351926, 26.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 р. м. Вінниця Справа № 0240/2431/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Ладижинського дитячого будинку - інтернату

до: Управління північого офісу Державної аудиторської служби у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Ладижинського дитячого будинку-інтернату (далі – Інтернат, позивач) до Управління Північного офісу Державної аудиторської служби у Вінницькій області (Управління, позивач) про визнання протиправними та скасування пунктів 5, 6 вимоги від 20.03.2017 р. №26-02-04-14/1463 від 20.03.2017 р.

На обґрунтування позову зазначено, що на виконання плану роботи Північного офісу Держаудитслужби проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Ладижинського дитячого будинку-інтернату, за результатами якої складено акт, в якому зафіксовані виявлені ревізією порушення про необхідність усунення яких зазначено у вимозі.

Позивач вказує, що висновки контролюючого органу щодо наявності порушення ЗУ “Про відпустки”, а саме, надання директору щорічної основної відпустки у розмірі більшому ніж встановлено законом (56 днів), є необґрунтованими, оскільки відпустка директору надавалась відповідно до умов Колективного договору та на підставі розпоряджень Вінницької обласної ради.

Відтак, не погоджуючись із такою позицією суб’єкта владних повноважень, позивач звернувся із цим позовом до суду .

Ухвалою від 03 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 01.10.2018 р.

Протокольною ухвалою від 01.10.2018 р. відмовлено в заміні неналежного відповідача та розгляд підготовче засідання відкладено на 11.10.2018 р. з метою надання додаткових доказів.

10.10.2018 р. надійшли додаткові пояснення (за вих. №44985) від позивача в яких останній посилаючись на практику ВСУ від 11.09.2018 р. вказав, що вимога може бути окремим предметом оскарження.

11.10.2018 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову і зазначив, що за наслідком проведеної ревізії виявлені порушення ЗУ “Про відпустки” щодо надання директору інтернату безпідставно 47 к.д. щорічної відпустки, внаслідок чого завдано збитків. У зв’язку із чим, в подальшому направлено вимогу про усунення виявлених порушень, однак така не виконана. Як вказує відповідач спірна вимога є правомірною та не підлягає скасуванню.

Ухвалою від 11.10.2018 р. поновлено строк звернення до суду та відмовлено в клопотанні представника відповідача про залишення позову без розгляду. Окрім того, 11.10.2018 р. протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 25.10.2018 р., з метою витребування додаткових доказів.

25.10.2018 р. продовжено термін підготовчого засідання та відкладено його на 22.11.2018 р.

22.11.2018 р. відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.11.2018 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що пункт 5 оскаржуваної вимоги стосується порушення вимог пункту 3.4.7 Наказу № 308/519, щодо нарахування та виплати коштів медичному персоналу в сумі 11764,15 грн. за використання у роботі дезінфікуючих засобів при відсутності документального підтвердження їх використання. Представник вказав, що дійсно з вини відповідальної особи (до якої застосовано дисциплінарне стягнення) дезінфікуючі засоби не були списані, однак вони фактично використовувались. Відтак, безпідставно ставити в провину позивачу нарахування та виплату відповідних доплат.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У період з 20.12.2016 р. по 03.02.2017 р., відповідно до пункту 2.3.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2016 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 14.12.2016 р. №113-115 та від 06.01.2017 р. за №11,12 ревізійною групою проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Ладижинського дитячого будинку-інтернату за період з 01.06.2013 р. по 30.11.2016 р.

За наслідком проведеної ревізії складено акт №04-30/2 від 10.02.2017р., у якому зафіксовані виявлені ревізією порушення.

Зокрема, у акті вказано, що ревізією правильності нарахування доплат працівникам, які використовують у роботі дезінфікуючі засоби, проведеною суцільним способом за ревізійний період, шляхом співставлення штатних розписів, тарифікаційних списків, особових рахунків працівників, оборотно –сальдової відомості з обліку дезінфікуючих засобів (хлорне вапно, санідез, хлорадон), актів на її списання встановлено, що в порушення п.3.4.7 Наказу №308/519 протягом жовтня 2015 р. мають місце випадки нарахування та виплати доплат молодшим медичним сестрам за використання в роботі дезінфікуючих засобів без документального підтвердження використання ними їх в роботі.

Відповідно до даних меморіального ордеру №13 “Накопичувальна відомість витрачання матеріалів”, оборотно-сальдової відомості по рахунку 234 “Господарські матеріали, канцелярське приладдя” списання дезінфікуючих засобів за жовтень 2015 року не проводилось.

Виходячи з вищевикладеного, в жовтні 2015 року молодшому медичному персоналу безпідставно нараховано доплат за використання в роботі дезінфікуючих засобів та відповідно проведено їх виплату в загальній сумі 11 764 , 15 грн. та здійснено нарахувань єдиного соціального внеску в сумі 4 270, 39 грн.

Вказане порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) нанесеної інтернату на загальну суму 16034,54 грн.

Внаслідок допущених порушень у формі №2-м «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи» за 2015 рік завищено касові та фактичні видатки за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» на 11764,15 грн. та за КЕКВ 2120 «нарахування на заробітну плату» на 4270,39 грн., що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону № 996 та п.1.2 Порядку №44.

Крім того, в ході ревізії встановлено факти надання директору ОСОБА_5 щорічних основних відпусток в кількості, що суперечить визначеній чинним законодавством.

Так, п.7.1 Колективних договорів на 2011-2012 роки та на 2014-2016 роки встановлено мінімальну тривалість основної відпустки 24 календарних дні.

Пунктом 7.2 Колективного договору на 2014-2016 роки директору встановлено мінімальну тривалість основної відпустки в кількості 56 к.д.

Разом з цим, відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка тривалістю до 56 днів надається керівним працівникам навчальних закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам.

Однак інтернат, згідно п.1.3 Статуту є стаціонарною соціально медичною установою, призначеною для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років та молоді від 18 до 35 років з вадами фізичного й розумового розвитку та психічними розладами, які потребують постійного стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та реабілітаційних послуг. Інтернат є будинком – інтернатом ІV профілю, а відтак, не є навчальним закладом.

Разом з цим, стаття 10 Кодексу законів про працю України визначає, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Виходячи з вищевикладеного, внесення до колективного договору тривалості основної відпустки директору Інтернату в кількості 56 к.д. суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, згідно диплома спеціаліста, ОСОБА_5В має вищу технічну освіту за спеціальністю електропостачання та електрозбереження.

Протягом ревізійного періоду надання відпусток директору Інтернату відбулось на підставі розпоряджень Вінницької обласної ради. Зокрема, розпорядженням від 13.06.14 р. № 42-вк надано частину щорічної відпустки терміном на 10 к.д. (в період з 23.06.2014 р. по 3.07.2014 р.) за періоди роботи з 04.04.13 р. по 3.04.2014 р. і виплатою грошової компенсації за 32 дні щорічної відпустки; розпорядженням від 15.05.15 р. №37-вк – 30 к.д. за період роботи з 4.04.2014 р. по 3.04.2015 р.; розпорядженням від 11.01.2016 р. № 3-вк -26 к.д. за період роботи з 4.04.2014 р. по 3.04.2015 р.; розпорядженням від 29.04.2016 р. №39-вк – 30 к.д. за період роботи з 4.04.2015 р. по 3.04.2016 р.

Крім того, надання щорічної відпустки директору терміном на 14 к.д. з 23.12.2013 р. по 6.01.2014 р. за період роботи з 4.04.2013 р. по 3.04.2014 р. погоджено Департаментом соціальної політики Вінницької ОДА, що підтверджено листом від 18.02.2013 р. № 02-4592.

Відповідно до особових рахунків директора, на підставі наказів по Інтернату, підписаних директором ОСОБА_5, за період з 1.06.2013 р. по 30.11.2016 р., директору ОСОБА_5 надано щорічних відпусток загальною кількістю 142 к.д., які оплачено.

Виходячи з вищевикладеного, директору Інтернату ОСОБА_5 за період з 1.06.2013 р. по 31.12.2013 р. зайво надано щорічну оплачувану відпустку в кількості 19 к.д., які не передбачені Колективним договором.

Також, протягом 2014-2016 р. директору зайво надано 27 к.д. щорічної оплачував відпустки, які передбачені Колективним договором, однак надання яких суперечить вимогам Закону України «Про відпустки».

Таким чином, в порушення статті 6 Закону України «Про відпустки» за період з 1.06.13 р. по 30.11.2016 р. директора у Інтернату ОСОБА_5ВА. безпідставно надано 47 к.д. щорічних оплачуваних відпусток, внаслідок чого зайво використано коштів обласного бюджету на суму 7722,10 грн. та, відповідно, зайво перераховано єдиного соціального внеску в сумі 1698,86 грн., що призвело до збитків на загальну суму 9420,96 грн.

20 березня 2017 року управлінням сформовано лист про усунення порушень законодавства з фінансових питань за №26-02-04-14/1463 (далі – лист-вимога), у якому зазначено про необхідність усунення виявлених порушень законодавства в установленому порядку, розглянути питання про притягнення працівників, якими допущено порушення, до встановленої законом відповідальності, за результатами ревізії прийняти розпорядчий документ.

При цьому, як порушення, зокрема, зазначено:

“ 5. В порушення вимог п.3.4.7 наказу №308/519 молодшому медичному персоналу в жовтні 2015 року при відсутності документальних підтверджень щодо використання ними в роботі дезінфікуючих засобів, нараховано доплат за використання ними в роботі дезінфікуючих засобів й проведено їх виплату в загальній сумі 11 764 , 15 грн. та здійснено нарахувань єдиного соціального внеску в сумі 4 270, 39 грн.

Вказане порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 16034, 54 грн.

6. В порушення ст. 6 Закону України “Про відпустки” в Колективних договорах на 2011-2012 роки та на 2014-2016 роки директору передбачена тривалість щорічної основної відпустки в кількості 56 днів, внаслідок чого в ревізійному періоду йому надано 47 календарних днів щорічної оплачуваної відпустки, які непередбачені законодавством, що призвело до зайвого нарахування виплат за час перебування у відпустках в сумі 7 722, 10 грн. та відповідно зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 1698, 86 грн., чим завдано збитків на загальну суму 9 420, 96 грн.”.

У зв’язку з невиконанням вимог зазначеного листа, управління звернулось до суду із позовом про стягнення, за наслідком розгляду якого ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2017 р. у справі №802/2414/16-а позов Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до Ладижинського дитячого будинку - інтернату про стягнення коштів у розмірі 90962,61 грн. залишено без розгляду.

1.06.2018 р. управління північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області звернулось до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації з листом за № 26-02-04-14/2857, у якому, посилаючись на вимогу від 20.03.17 р. за № 26-02-04-14/1463, запропонувало головному розпоряднику коштів зобов’язати директора Ладижинського будинку-інтернату в термін до 15.06.18 р. вжити невідкладних заходів щодо відшкодування нанесених обласному бюджету збитків в повному обсязі.

Наслідком даного звернення стала видача наказу Департаментом № 169 від 11.06.18 р. яким, крім інших, наказано директору Ладижинського дитячого будинку-інтернату вжити невідкладних заходів щодо забезпечення виконання вимог Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області в частині повного відшкодування збитків, нанесених обласному бюджету виявлених фінансових порушень.

Відтак, не погоджуючись із спірною вимогою та наявністю порушень наведених у пунктах 5 ,6 вимоги, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку виявленим в ході ревізії та зафіксованим у акті порушенням в частині пункту 5 спірної вимоги, суд вказує на наступне.

Відповідно до пункту 3.4.7 наказу Міністерства охорони здоров’я України “Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення” №308/519 від 05.10.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1209/11489 17 жовтня 2005 р., працівникам (у т. ч. молодшим медичним сестрам), які використовують у роботі дезінфікувальні засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, установлюється доплата в розмірі 10 відсотків посадового окладу (тарифної ставки).

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, молодшому медичному персоналу в жовтні 2015 року при відсутності документальних підтверджень щодо використання в роботі дезінфікуючих засобів, нараховано доплат за використання в роботі дезінфікуючих засобів й проведено їх виплату в загальній сумі 11 764 , 15 грн. та здійснено нарахувань єдиного соціального внеску в сумі 4 270, 39 грн.

Представник позивача, підтверджуючи наявність даного порушення зазначив, що старша медична сестра ОСОБА_6 допустила технічну помилку та пропустила місяць жовтень 2015 р. в акті списання, про що свідчить її пояснювальна записка.

ОСОБА_6 за вчинене порушення притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, про що свідчить наказ Ладижинського ДБІ №64-к від 11.04.2017 р.

Отже, як видно позивач погоджується із наявністю порушення щодо не документування факту списання дезінфікуючих засобів. Однак стверджує, що фактично такі засоби використано, а тому доплата медичним працівникам проведена за наявності на те підстав.

Враховуючи те, що наявність порушення щодо не документування списання дезінфікуючих засобів стороною позивача не тільки не спростовано відповідними доказами, а навпаки, підтверджується, - підстави вважати протиправним пункт 5 вимоги суд не вбачає. для підтверджується стороною позивача , відсутні

Разом з тим, суд акцентує увагу, що в оскаржуваній вимозі суб’єкт владних повноважень вказує на необхідність усунення виявлених порушень, в т.ч. розглянути питання про притягнення працівників, якими допущено порушення до встановленої законом відповідальності.

Як зазначалось вище, вину особу за дане порушення притягнуто до відповідальності, відповідно, виконано вимогу контролюючого органу в частині пункту 5.

Визначаючись щодо позовної вимоги в чатсині визнання протиправним та скасування пункту 6 вимоги, суд зазначає про наступне.

Положеннями статті 6 Закону України “Про відпустки” визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.

Відповідно до пункту 2 Розділу 1 Додатку до Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого постановою КМУ від 14 квітня 1997 р. № 346 (далі – Порядок №346), тривалість щорічної основної відпустки директора дитячого будинку, дошкільного закладу компенсуючого типу для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку становить 56 календарних дні.

Отже, як видно щорічна основна відпустка не може бути меншою ніж 24 календарних дні, при цьому, для директорів дитячих будинків тривалість такої (відпустки) визначено в кількості 56 календарних дні.

Так, судом встановлено наступне:

- наказом № 196-К від 20.12.2013 р. ОСОБА_5 надано щорічну основну відпустку на 14 календарних днів з 23.12.2013 р. по 06.01.2014 р. за період роботи з 04.04.2013 р. по 04.04.2014 р. Дана відпустка погоджена Департаментом соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, про що свідчить лист №22-4592 від 18.12.2013 р.;

- розпорядженням Вінницької обласної ради №42-6к від 13.06.2014 р. вирішено надати ОСОБА_5 щорічну основну відпустку 10 календарних днів з 23.06.2014 р. по 3.07.2014 р. та виплатити грошову компенсацію за 32 календарних дні щорічної відпустки, за період роботи з 04.04.2013 р. по 04.04.2014 р. В подальшому враховуючи це розпорядження наказом №76-К від 20.06.2014 р. директору Інтернату ОСОБА_5 надано щорічну основну відпустку 10 календарних днів з 23.06.2014 р. по 3.07.2014 р. та виплачено грошову компенсацію за 32 календарних дні щорічної відпустки, за період роботи з 04.04.2013 р. по 04.04.2014 р.

- розпорядженням Вінницької обласної ради №37-6 к від 15.05.2015 р. вирішено надати ОСОБА_5 щорічну основну відпустку 30 календарних днів з 25.05.2015 р. по 24.06.2015 р. за період роботи з 04.04.2014 р. по 03.04.2015 р. Враховуючи дане розпорядження видано наказ №75-к від 21.05.2015 р., яким ОСОБА_5 надано щорічну основну відпустку 30 календарних днів з 25.05.2015 р. по 24.06.2015 р. за період роботи з 04.04.2014 р. по 03.04.2015 р.

- розпорядженням Вінницької обласної ради №3-вк від 11.01.2016 р. вирішено надати ОСОБА_5 щорічну основну відпустку 26 календарних днів з 11.01.2016 р. по 05.02.2016 р. за період роботи з 04.04.2014 р. по 03.04.2015 р. ОСОБА_5 наказ №7-к від 11.01.2016 р., яким ОСОБА_5 надано щорічну основну відпустку 26 календарних днів з 11.01.2016 р. по 05.02.2016 р. за період роботи з 04.04.2014 р. по 03.04.2015 р.;

- розпорядженням Вінницької обласної ради №39 –вк від 29.04.2016 р. щорічну основну відпустку 30 календарних днів з 10.05.2016 р. по 08.06.2016 р. за період роботи з 04.04.2015 р. по 03.04.2016 р. В подальшому, 05.05.2016 р. наказом №82– к надано ОСОБА_5 щорічну основну відпустку 30 календарних днів з 10.05.2016 р. по 08.06.2016 р. за період роботи з 04.04.2015 р. по 03.04.2016 р.

Отже, підсумовуючи викладене, директору Інтернату ОСОБА_5 надано наступні щорічні основні відпустки:

- за період з 04.04.2013 р. по 04.04.2014 р.- 56 календарних днів;

- за період з 04.04.2014 р. по 03.04.2015 р. - 56 календарних днів;

- за період з 04.04.2015 р. по 03.04.2016 р. – 30 календарних днів.

Позиція контролюючого органу полягає у тому, що директору Інтернату може бути надано основну відпустку лише у кількості 24 к.д. Решта – зайве нараховані дні та кошти.

Так, в акті зазначено, що за період з 01.06.2013 по 31.12.2013 р. ОСОБА_5 надано щорічну оплачувану відпустку в кількості 19 к.д., які не передбачені колективним договором.

Також, протягом 2014-2016 років директору ОСОБА_5 зайво надано 27 к.д. щорічної оплачуваної відпустки, які передбачені колективним договором, однак надання яких суперечить ЗУ “Про відпустки”.

Таким чином, в порушення ст.6 ЗУ “Про відпустки”, за період з 01.06.2013 по 30.11.2016 р. директору безпідставно надано 47 календарних днів щорічної оплачуваної відпустки, внаслідок чого зайво використано кошти з обласного бюджету в сумі 7 722, 10 грн. та відповідно зайво перераховано єдиного соціального внеску в сумі 1698, 86 грн., що призвело до збитків на загальну суму 9 420, 96 грн.”.

Суд оцінюючи дані доводи управління вказує на наступне.

Як зазначено у акті ревізії, початок періоду надання відпусток з 01.06.2013 р., а кінець -30.11.2016 р., в той час як свідчать вищевказані накази, початок переріряємого періоду з якого директору надавалась відпустка - 04.04.2013 р. , а кінець - 03.04.2016 р.

Окремо слід вказати й на самі розрахунки безпідставно, як вказує позивач, наданих календарних днів щорічної відпустки.

Так, відповідач вказує, що за період з 01.06.2013 по 31.12.2013 р. ОСОБА_5 безпідставно надано 19 к.д., тоді як у наказі початок періоду починається з 4.04.2013р. Представниками відповідача не пояснено чому не взято до обрахунку квітень та травень 2013 р. Не надано й обґрунтованого розрахунку підстав нарахування саме дев’ятнадцяти днів.

Не визначено управлінням в акті, за які саме періоди « 2014-2016 років» надано зайво 27 к.д. щорічної основної відпустки і чому саме 27 днів, адже відповідач стверджує, що з 56 днів зайвими є 32 дні. В такому випадку надання зайвої відпустки за два періоди (два робочі роки: з 04.04.2013 р. по 04.04.2014 р. та з 04.04.2014 р. по 03.04.2015 р.) у кількості по 56 к.д. та за один період (один робочий рік: 04.04.2015 р. по 03.04.2016 р.)–у кількості 30 к.д. мало б складати 70 к.д.

Проте жодних аргументів та розрахунків, з яких виходив суб’єкт владних повноважень визначаючи конкретну кількість зайве наданих днів відпустки (27), - суду не надано.

Окремо, слід вказати й на те, що загальна кількість безпідставно наданих календарних днів щорічної відпустки , виходячи із днів зазначених в акті має становити 46 к.д. ( 19 к.д. + 27 к.д. =46 к.д.), в той час , як зазначено 47 к.д.

Також суд окремо звертає увагу й на розбіжності у періодах, з яких робились розрахунки зайво наданих днів щорічної відпустки.

Так, у акті ревізії (арк.акту 38) інспектор вказує, що на підставі наказів за період з 1.06.2013 р. по 30.11.2016 р. директору надано щорічних відпусток загальною кількістю – 142 к.д. При цьому, жодним чином не пояснено, чому при розрахунку загальної кількості днів відпустки не взято до уваги період з 04.04.2013 р. по 31.05.2013 р. про якій йдеться у наказі.

Суттєві розбіжності у датах, періодах та днях, їх недоведеність ставить під сумність обґрунтованість прийнятої, за наслідком проведеної ревізії, вимоги в частині її оскарження.

Окремо щодо доводів відповідача стосовно того, що інтернат не є дошкільним навчальним закладом, а тому положення Порядку № 346 на нього не розповсюджуються, суд зазначає про наступне.

Частиною першої статті 12 Закону України “Про дошкільну освіту” передбачено, що відповідно до потреб громадян України, серед іншого, створюються такі дошкільні навчальні заклади:

- будинок дитини - дошкільний навчальний заклад системи охорони здоров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей з вадами фізичного та (або) розумового розвитку від народження до трьох (для здорових дітей) та до чотирьох (для хворих дітей) років;

- дошкільний навчальний заклад (дитячий будинок) інтернатного типу забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, які перебувають у родинних стосунках та утримуються за рахунок держави.

Згідно визначення, наведеного у пункті 1.1 Розділу 1 Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молодів та спорту України, Міністерства соціальної політики України від 10.09.2012 р. № 995/557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2012 р. за № 1629/21941 (далі -Положення № 995/557), дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усіх типів і форм власності (далі - інтернатні заклади) - це навчальні заклади, що забезпечують дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя.

Це Положення поширюється на всі інтернатні заклади та розроблено з метою врегулювання діяльності міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у частині утримання, навчання і виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (п.1.2 Положення №997/557).

Згідно пункту 1.4 Положення №997/557, головними завданнями інтернатних закладів є:

- забезпечення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, умов проживання, навчання, виховання та розвитку, наближених до сімейних;

- забезпечення соціального захисту, медико-психолого-педагогічної реабілітації та соціальної адаптації вихованців з урахуванням стану здоров’я, індивідуальних особливостей психофізичного розвитку вихованців;

Інтернатний заклад діє на підставі статуту, який розробляється на основі цього Положення, з урахуванням положень про відповідні типи інтернатних закладів, затверджується засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою і реєструється місцевим органом виконавчої влади відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2.1 Розділу 2 Положення № 997/557, для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою забезпечення належного рівня задоволення їх життєвих та освітніх потреб за умов повного утримання їх за рахунок засновника, власника створюються серед іншого, інтернатні заклади таких типів: дитячий будинок - навчальний заклад, який забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку;

Із аналізу вище процитованих норм видно, що дитячі будинки (інтернатні заклади) є навчальними закладами, основним завданнями яких є забезпечення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, умов проживання, навчання, виховання і медико-психолого-педагогічної реабілітації та соціальної адаптації вихованців з урахуванням стану здоров’я, індивідуальних особливостей психофізичного розвитку вихованців.

Як видно із Статуту Ладижинського дитячого будинку –інтернату, затвердженого рішенням 10 сесії Вінницької обласної ради від 14.02.2012 р. №294 , а саме пунктів 3.2 -3.3, основним завданням інтернату є забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання, медичної та соціальної реабілітації та надання медичної допомоги вихованцям з фізичними та розумовим вадами розвитку та психічними розладами. Вихованці будинку-інтернату забезпечуються відповідно до встановлених норм, серед іншого, засобами навчання , виховання та корекції в інтернаті.

Згідно пункту 3.1 даного Статуту, Інтернат створений з метою проживання дітей віком від 4 до 18 років та молоді віком від 18 років до 35 років з вадами фізичного та розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду і допомоги, їх побутового і медичного обслуговування.

Статтею 27 Закону України “Про дошкільну освіту” визначено, що учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти є: діти дошкільного віку, вихованці, учні; директори (завідуючі), заступники директора (завідуючого) з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти; помічники вихователів та няні у будинках дитини, яслах та яслах-садках; медичні працівники; батьки або особи, які їх замінюють; батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу; фізичні особи, які надають освітні послуги у сфері дошкільної освіти за наявності ліцензії.

Отже, як видно, учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти, є і вихованці, і директори, і медичні працівники та інші спеціалісти.

При цьому, пунктом 3.7 Статуту Ладижинського дитячого будинку –інтернату визначено, що медичні працівники інтернату, фахівці з реабілітації, соціальні працівники тощо здійснюють забезпечення навчального, корекційно-виховного та психологічно-реабілітаційного процесу вихованців.

З урахуванням наведеного, відсутність викладачів в штаті інтернату, не може свідчити про те, що відповідне навчання не проводиться із вихованцями закладу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що Ладижинський дитячий будинок –інтернат, є навчальним закладом, основним завданням якого, серед іншого, є навчання, виховання, медична та соціальна реабілітація дітей віком від 4 до 18 років.

Відтак, положення Порядку №346 щодо тривалості щорічної основної відпустки терміном 56 календарних днів, поширюються на директора Інтернату.

При вирішені цього спору суд також враховує положення частини другої статті 2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії” - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

За сукупністю наведених обставин та норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що порушення, визначені в акті ревізії в частині безпідставного наданих щорічних основних відпусток директору Інтернату в кількості 56 к.д. не знайшли підтвердження, а кількість нарахованих відповідачем днів взагалі не аргументована, а отже оскаржувана вимога в пункті 6 не відповідає наведеним вище критеріям, а тому є незаконною та, відповідно, підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північного офісу Державної аудиторської служби у Вінницькій області в розмірі 881 грн. (1/2 задоволених вимог від суми 1762 грн., яку належало сплатити при подачі позову).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 6 вимоги Управління Північного офісу Державної аудиторської служби у Вінницькій області від 20.03.2017 р. № 26-02-04-14/1463.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Ладижинського дитячого будинку-інтернату (вул.Щорса,1, с.Заозерне, Тульчинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 21722269) 881 (вісімсот вісімдесят одну гривню) судового збору за рахунок бюджетних асингувань Управління Північного офісу Державної аудиторської служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 40479560).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Ладижинський дитячий будинок-інтернат (вул.Щорса,1, с.Заозерне, Тульчинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 21722269).

Відповідач:Управління Північного офісу Державної аудиторської служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 40479560).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 06.12.18

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна