Рішення № 78350427, 13.11.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4229/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Кавацюка В.І.

при секретарі Павлишин К.І.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 «Страхова компанія «Провідна»

ОСОБА_3

представник позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_4, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_3, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 «СК «Провідна» на її користь 43 261 грн 58 коп. пені, 25 320 грн. інфляційних втрат, 6 503 грн. 42 коп. 3% річних, 750 грн. 85 коп. судового збору та стягнути з ОСОБА_3 10 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зіслалась на те, 22 лютого 2015 року близько 12 години 10 хвилин в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, по вул. Січових Стрільців, 68, ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виїжджаючи із другорядної дороги не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «HYUNDAI I30», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який в подальшому у стані неконтрольованого руху здійснив зіткнення з перешкодою (парапетом), внаслідок чого позивачу заподіяно матеріальну шкоду.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2015 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Зазначає, що на момент дорожньо – транспортної пригоди цивільно – правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була забезпечена полісом обов’язкового

страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2376086 з визначеним лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в сумі 50 000 грн., а також додатково договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «Автоцивілка плюс» №АП/0007737/1405/14 з визначеним лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в сумі 25 000 грн. у ОСОБА_2 «СК «Провідна».

23 лютого 2015 року позивач звернулася до ОСОБА_2 «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом №17-10/9062 від 23 липня 2015 року ОСОБА_2 «СК «Провідна» відмовили позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Не погодившись із рішенням ОСОБА_2 «СК «Провідна» позивач звернулася до суду із позовом про стягнення страхового відшкодування. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2018 року по справі №466/4835/15-ц позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 75 000 грн. страхового відшкодування, 33 654 грн. 52 коп. пені, 1 086 грн. 55 коп. судового збору, 2 457 грн. 60 коп. витрат за проведення судової транспортно – трасологічної експертизи.

Позивачка, керуючись положеннями Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що строк для прийняття рішення ОСОБА_2 «СК «Провідна» про виплату страхового відшкодування сплинув 24 травня 2015 року, у зв’язку із чим просить стягнути з ОСОБА_2 «СК «Провідна» пеню за період який неохоплений рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2018 року, а саме з 23 квітня 2016 року по 15 квітня 2018 року включно в сумі 43 261 грн 58 коп.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 «СК «Провідна» інфляційні втрати в сумі 25 320 грн. та три відсотки річних за користування грошовими коштами в сумі 6 503 грн. 42 коп., за період простроченого виконання грошового зобов’язання зі сплати страхового відшкодування з 26 травня 2015 року по 15 квітня 2018 року включно.

Окрім цього, позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3 їй заподіяно моральну шкоду, яка виражається пошкодженням належного майна та стресовою ситуацією, що виникла, у зв’язку із чим із відповідача ОСОБА_3 просить стягнути 10 000 грн. моральної шкоди.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

В судове засідання, яке було призначено на 13 листопада 2018 року о 09.30 год. позивач та її представник не з’явились та представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву з проханням проводити розгляд справи без його та позивача участі, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ОСОБА_2 «СК «Провідна» в судове засідання, яке було призначено на 13 листопада 2018 року о 09.30год не з’явився, та в матеріалах справи міститься його відзив на позов, згідно якого він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглядати справу у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився повторно, хоч про час і місце розгляду повідомлявся в установленому порядку.

У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання 13 листопада 2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами ст. ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи встановлені наступні обставини. 22 лютого 2015 року о 12 годині 10 хвилин в с. Сокільники, Пустомитівського району Львівської області, по вул. Січових Стрільців, 68, ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виїжджаючи із другорядної дороги не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «HYUNDAI I30», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який в подальшому у стані неконтрольованого руху здійснив зіткнення з перешкодою (парапетом), внаслідок чого автомобіль марки «HYUNDAI I30», отримав технічні пошкодження, чим позивачу заподіяно матеріальну шкоду.

24 березня 2015 року постановою Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Станом на день дорожньо – транспортної пригоди цивільно – правова відповідальність ОСОБА_3 була забезпечена полісом обов’язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2376086 з визначеним лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в сумі 50 000 грн, а також договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «Автоцивілка плюс» № АП/0007737/1405/14 з додатковим визначеним лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в сумі 25 000 грн., укладених із ОСОБА_2 «СК «Провідна».

23 лютого 2015 року позивач звернулася до ОСОБА_2 «СК «Провідна» із заявою №2300071648 про виплату страхового відшкодування.

23 липня 2015 року, ОСОБА_2 «СК «Провідна» розглянувши подану заяву про виплату страхового відшкодування та долучені документи, листом за вих. №17-10/9062 відмовили у виплаті страхового відшкодування, покликаючись на п. 3 ч. 1 ст.26 Закону України «Про страхування», зокрема за подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням страховика, позивач звернулася до суду. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 «СК «Провідна» 75 000 грн. страхового відшкодування, 33 654 грн. 52 коп. пені, 1 086 грн. 55 коп. судового збору, 2 457 грн. 60 коп. витрат за проведення судової транспортно – трасологічної експертизи.

Виконуючи вищенаведене рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2018 року ОСОБА_2 «СК «Провідна» 16 квітня 2018 року перерахували на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, відповідно до резолютивної частини згаданого рішення.

25 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_4, звернувся до ОСОБА_2 «СК «Провідна» із вимогою про сплату пені за період з 23 квітня 2016 року по 15 квітня 2018 року, однак відповіді на дану вимогу не отримав.

01 червня 2018 року позивач звернулася до суду із позовною заявою про стягнення, в тому числі, пені за період з 23 квітня 2016 року по 15 квітня 2018 року.

Заявою від 02 липня 2018 року представник відповідача просив застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені, який згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України становить один рік.

У зв’язку із наведеним, строк позовної давності вимог в частині пені обмежується останніми 12 місяцями, які передували зверненню позивача до суду, тобто у даній справі пеню слід нараховувати за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2018 року. Однак, враховуючи, що ОСОБА_2 «СК «Провідна» рішення суду виконали 16 квітня 2018 року, сума пені яка підлягає до стягнення на користь позивача розраховується за період з 01 червня 2017 року по 15 квітня 2018 року включно.

Відтак з ОСОБА_2 «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення пеня в сумі 18 269 грн. 18 коп.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня – це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов’язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Верховний Суд України у справі №6-474цс16 від 18 травня 2016 року про стягнення страхового відшкодування, пені та відшкодування моральної шкоди, дійшов до висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Суд приходить до переконання, що заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги про стягнення з ОСОБА_2 «СК «Провідна» 25 320 грн 50 коп. інфляційних втрат та 6 503 грн. 42 коп. три відсотки річних, за період з 26 травня 2015 року по 15 квітня 2018 року включно, підлягають до задоволення, оскільки позовні вимоги в цій частині обґрунтовуються невиконанням ОСОБА_2 «СК «Провідна» грошового зобов’язання зі сплати страхового відшкодування, що тягнене за собою застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд вважає безпідставними доводи представника ОСОБА_2 «СК «Провідна» стосовно того, що цивільні права та обов’язки сторін у спірних правовідносинах виникли з позадоговірних зобов’язань, які регулюються положеннями глави 82 ЦК України та Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а положення ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовуються до правовідносин лише добровільного страхування.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок – це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 – 535, 625 ЦК України необхідно дійти висновку, що грошовим є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов’язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов’язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов’язанням.

Сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо – транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок дорожньо – транспортної пригоди шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов’язаний здійснити страхове відшкодування.

Верховний Суд України у справі №6-282цс17 від 07 червня 2017 року дійшов до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між страхувальником та страховиком договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, є грошовим зобов’язанням. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов’язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.

Отже, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 «СК «Провідна» порушено виконання зобов’язань щодо виплати страхового відшкодування позивачу відповідно до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2376086 та за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «Автоцивілка плюс» № АП/0007737/1405/14.

У зв’язку із наведеним з ОСОБА_2 «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення 25 320 грн 50 коп. інфляційних втрат та 6 503 грн. 42 коп. трьох відсотків річних за період простроченого виконання грошового зобов’язання зі сплати страхового відшкодування з 26 травня 2015 року по 15 квітня 2018 року включно.

Заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. підлягають до часткового задоволення, в сумі 4 000 грн.

За змістом ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач обґрунтовує завдану їй моральну шкоду душевними стражданнями, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням належного їй майна (транспортного засобу) у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Факт пошкодження автомобіля позивача внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 дійсно є доведеним, однак разом з тим позивачем не доведено розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн., а також не надано доказів, які б це підтверджували. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 в сумі 4 000 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач понесла судові витрати, пов'язані із розглядом справи в розмірі 1 409 грн. 60 коп., які складаються із судового збору.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача ОСОБА_2 «СК «Повідна» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає 470,17 грн. судового збору, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 стягнути 281,92грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 23, 253, 258, 509, 526, 549, 625, 636, 901, 979, ЦК України, ст. ст. ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 247, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 18 269,18 грн. (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят дев’ять гривень вісімнадцять копійок) пені, 25 320 грн. (двадцять п’ять тисяч триста двадцять гривень) інфляційних втрат, 6 503,42 грн. (шість тисяч п’ятсот три гривні сорок дві копійки) три відсотки річних, 470,17 грн. (чотириста сімдесят гривень сімнадцять копійок) судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 000 грн. (чотири тисячі гривень) у відшкодування моральної шкоди та 281,92 грн. (двісті вісімдесят одну гривню дев’яносто дві копійки) судових витрат.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, 19.04.1990р.н., адреса: 81112, Львівська область, Пустомитівський район, с.Ямпіль, вул.Польова, 9, РНОКПП-3298115226;

відповідачі: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», код ЄДРПОУ 23510137, адреса: 03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 25;

ОСОБА_3, РНОКПП - НОМЕР_3, адреса: 79019, АДРЕСА_1.

Повний текст рішення складено 23 листопада 2018 року.

Суддя ОСОБА_7