Рішення № 78350215, 06.12.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/815/18

Провадження №2/603/407/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2018 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.

секретар судового засідання Сандалюк О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області (далі – ОСОБА_2 сільська рада) про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 13.04.2004 року померла його мати ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,16 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №661027; земельну ділянку площею 1,14 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії Р1 №661027. Вказане майно ОСОБА_3 заповіла позивачу. ОСОБА_1 прийняв вказану спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, немає. Нотаріальною конторою йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з втратою оригіналу державного акта на земельні ділянки, що підлягають спадкуванню. З приводу втрати державного акта позивачем подано оголошення в районну редакцію газети «Вісті Придністров’я».

Просить визнати за ним право власності на вказане вище спадкове майно.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 12.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 06.12.2018 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у поданому позові просить розглянути справу у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада не забезпечили в судове засідання явку представника, однак подали суду заяву, в якій просять розглядати справу за їхньої відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечили.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого засідання відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із таких обставин.

Відповідно до свідоцтва про народження серії ЯЛ №760708 від 26.10.1957 року матір’ю позивача є ОСОБА_4.

Згідно ксерокопії державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №661027 від 15.10.2002 року ОСОБА_3 належала земельна ділянка загальною площею 1,30 га, в межах згідно з планом, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до складу якої входять земельна ділянка площею 0,16 га, земельна ділянка площею 1,14 га.

Належність вказаних земельних ділянок ОСОБА_3 підтверджується даними інформаційної відповіді Відділу у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №475/111-18 від 21.08.2018 року про вартість земельних ділянок.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р1 №661027 від 15.10.2002 року втрачений, про що позивачем розміщено оголошення в районній редакції газети «Вісті Придністров’я» (№35 (7267) від 23.08.2018 року).

ОСОБА_3 померла 13.04.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №160521 від 13.04.2018 року, актовий запис №8.

Судом встановлено, що у свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 (свідоцтво №ЯЛ №760708 від 26.10.1957 року) його мати зазначена як «Підгірська Катерина Федорівна», а у свідоцтві про смерть (І-ИД №160521 від 13.04.2018 року) – як «Підгурська Катерина Федорівна».

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на земельну ділянку площею 0,16 га, розташовану на території Всиоцької сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №661027; земельну ділянку площею 1,14 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії Р1 №661027.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Висоцької сільської ради Монастириського району Тернопільської області 11.02.1999 року, зареєстрованого в реєстрі за №10, ОСОБА_3 все своє майно заповіла синові ОСОБА_1

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки №634, виданої 03.07.2018 року, позивач ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 проживав разом з нею за адресою: с.Високе Монастириського району Тернопільської області.

Зі змісту інформаційного листа Монастириської державної нотаріальної контори №728/01-16 від 15.11.2018 року вбачається, що згідно даних спадкового реєстру після смерті 13.04.2018 року ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, відмови від прийняття спадщини не заявляв, прийнявши спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, у зв'язку з втратою оригіналу державного акту на право власності на землю, що підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом (лист Монастириської державної нотаріальної контори №702/01-16 від 03.11.2018 року).

Відповідно до п.г ч.1 ст.81 та ст. 131 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки також на підставі прийняття спадщини.

Як вбачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод не заборонених законом.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що спадкодавцю ОСОБА_3 належали: земельна ділянка площею 0,16 га, розташована на території Всиоцької сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №661027; земельна ділянка площею 1,14 га, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії Р1 №661027, позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 200, 206, 259, 263 – 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст.ст. 328, 1217, 1218, 1223, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 131 ЗК України, суд,

у х в а л и в:

ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 0,16 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №661027;

- земельну ділянку площею 1,14 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії Р1 №661027.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: с.Високе Монастириського району Тернопільської області; код ЄДРПОУ 04396058.

Головуючийсуддя ОСОБА_5