Рішення № 78348021, 26.11.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12964/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого судді – Малюк В.М.

при секретарі – Матіко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зацікавлена особа: орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому про позбавлення батьківських прав, призначення піклувальника, визначення місця проживання та стягнення аліментів ,-

В СТ А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зацікавлена особа: орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому про позбавлення батьківських прав, призначення піклувальника, визначення місця проживання та стягнення аліментів.

Свій позов позивач мотивував тим, що з початку 2017 року у нього проживає неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько якого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, що є братом дружини позивача ОСОБА_5С, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишив дитину у них, так як зловживає алкоголем, введе аморальний спосіб життя, неспроможний прогодувати сина та надати йому належні умови. Посилаючись на вказане позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Призначити його – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 піклувальником неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначити місце проживання неповнолітньої дитини – м. Ужгород, вул. Митна, 8а, стягнути з ОСОБА_4Ю та ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі по 300 грн. на утримання неповнолітнього ОСОБА_4

Представник позивача ОСОБА_6В у судове засідання не з’явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2Ю та ОСОБА_4С у судове засідання не з’явилися повторно, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України.

Відзиву у визначений судом строк відповідачі не надіслали. Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд у відповідності до ст. ст.211,223 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу у відсутність учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів. Крім того судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 народився 10.08.2003 року, батько – ОСОБА_3, мати - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом серії 1-ФМ №117591.

Відповідно до акту перевірки дотримання паспортного режиму від 26.10.2017 року ОСОБА_4, 2003 року проживає без реєстрації з 2015 року в м. Ужгород, буд. №8а.

Згідно висновку органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 15.12.2017 р. за № 653/12-34 виконавчий комітет, як орган опіки та піклування Ужгородської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківський прав ОСОБА_2Ю та ОСОБА_4С відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4, 10.08.2003 року.

За змістом роз'яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усунення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дітей, турбуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно статтей 9,18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», ЄвропейськоїКонвенції «Про здійснення дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, тобто якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Суд вважає доведеним, що відповідачі протягом тривалого часу ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків відносно свого неповнолітнього сина, не піклуються про нього, не забезпечують його матеріально, і в подальшому не мають наміру цього робити.

Згідно вимог ст.19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов’язковою є участь органу опіки та піклування, які подають суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших документів та обставин, які стосуються справи.

Враховуючи наведене, висновок органу опіки і піклування та в інтересах майбутнього дитини суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Поряд з цим як слідує з висновку органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 02.11.2018 р. за № 542/34-26 виконавчий комітет, як орган опіки та піклування Ужгородської міської ради вважає, що гр. ОСОБА_1Р, ІНФОРМАЦІЯ_7, відповідає встановленим вимогам, щодо можливості бути опікуном, піклувальником.

Таким чином, враховуючи вказаний висновок, та те, що ОСОБА_4М протягом тривалого часу знаходиться на утриманні ОСОБА_1Р та проживає з ним та його дружиною, слід призначити позивача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом також встановлено, що відповідачі в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надають.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ст.166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може проводитися судом за наявності заяви платника або одержувача, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України). В інших випадках аліменти визначаються у частці від заробітку платника (ч. 1 ст. 183 СК України).

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки в свою чергу несуть відповідальність для створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Оскільки доходи відповідачів не є регулярними, так як в матеріалах справи відсутні докази про їх працевлаштування, носять мінливий характер, то стягнення з відповідачів на утримання дитини повинно проводитися у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дитини, суд враховує майновий стан сторін, а саме те, що відповідачі мають працездатний вік. А тому, суд вважає, що вимоги позивача слід задовольнити та стягнути з відповідачів на користь позивача аліменти в розмірі по 300 гривень щомісячно з кожного.

При цьому, оскільки позов пред'явлений 22.12.2017 року, то в силу ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти слід стягувати із цієї дати, а на підставі ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Крім того, приймаючи до уваги, що позивач при пред'явленні позову щодо вимоги про позбавлення батьківських прав був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", на виконання вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів в користь держави судовий збір в розмірі 2176,80 грн., та на користю ОСОБА_1Р сплачений ним судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 76-83, 142, 247, 258, 259, 264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.164,165 СК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 піклувальником над неповнолітньою дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: м. Ужгород, вул. Митна, 8»а».

Стягнути аліменти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_9»а» на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути аліменти з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_10 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_9»а» на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 грн. судових витрат.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь держави 2176,80 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду складено 6 грудня 2018 року.

Суддя В.М. Малюк