Рішення № 78347225, 03.12.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 235/4375/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді- Саржевської І.В.,

за участю секретаря Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман у відсутності сторін цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих сум щомісячної адресної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 року від Красноармійського міськрайонного суду Донецької області до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих сум щомісячної адресної допомоги. Позивач свої вимоги обґрунтовує такими обставинами.

Постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг» затверджено Порядок здійснення виплати адресної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

28.10.2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про призначення адресної допомоги та надав передбачені Порядком документи. Рішенням начальника управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області від 10.11.2014р., було призначено виплату грошової щомісячної адресної допомоги. Згодом при проведенні перевірки, був виявлений факт наявності у ОСОБА_1 житла на території підконтрольній Україні, а саме у Донецькій області в м. Покровськ (Красноармійськ) м-н Сонячний б. 9, кв. 65.

Відповідно до постанови КМУ № 505 п. 6. грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія. З огляду на зазначене ОСОБА_1 права на призначення допомоги не мав і відповідно до п. 11 Постанови суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються на вимогу уповноваженого органу.

У зв'язку з цим за період з 28.10.2014р. по 31.03.2015р. виникла переплата у сумі 4534,06 грн.. Спеціалісти управління звертались до відповідача з питанням добровільного внесення переплати, однак відповідач не з'являється і переплату не вносить.

Позивач наполягає на виникненні у нього права вимагати від ОСОБА_1 повернення незаконно отриманої суми, просить суд стягнути з відповідача вказані кошти щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи, представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, але надала заяву в якій просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. (а.с. 84)

Відповідача ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи, для участі в судовому засіданні не прибув, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає (а.с. 83). Крім того, ОСОБА_1 надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що доводи позивача викладені в позовній заяві про те, що він не мав право на грошову допомогу в період часу з 28.10.2014р. по 31.03.2015р, оскільки мав у приватній власності 1/2 частину квартири №65 будинку №9 на м-ні «Сонячний» м. Покровськ Донецької області, є неспроможними. Вважаю, оскільки він у спірний період мав частку житлового приміщення в м. Покровськ (Красноармійськ) Донецької області, тобто в районі де проводиться антитерористична операція, отримана ним в період часу з 28.10.2014р. по 31.03.2015р. щомісячна адресна допомога виплачена обґрунтовано і підстав для задоволення позову та стягнення цих коштів на користь позивача немає.

Також, при винесені рішення просив суд врахувати загальний строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦКУ, яка закінчилась 31.03.2018р., а позивач звернувся до суду 20.07.2018р. Хоча відповідач отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державного реєстру іпотек 17.02.2015р.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про призначення адресної допомоги та надав передбачені Порядком документи (а.с. 7). Рішенням начальника управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області від 10.11.2014р., було призначено виплату грошової щомісячної адресної допомоги (а.с. 104). Згодом при проведенні перевірки, 17.02.2015 року був виявлений факт наявності у ОСОБА_1 житла на території підконтрольній Україні, а саме у Донецькій області в м. Покровськ (Красноармійськ) м-н Сонячний б. 9, кв. 65 (а.с. 8).

Відповідно до повідомлення Управління соціального захисту населення Красноармійської міської ради від 24.09.2015 року про припинення надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 було припинено виплату такої допомоги (а.с. 11).

Згідно із розрахунком переплати щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг отримані кошти ОСОБА_1 за період з 28.10.2014 року по 31.0.2015 року складають на загальну суму у розмірі 4534,06 грн. (а.с. 12).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг» затверджено Порядок здійснення виплати адресної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до постанови КМУ № 505 п. 6. грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія. З огляду на зазначене ОСОБА_1 права на призначення допомоги не мав і відповідно до п. 11 Постанови суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються на вимогу уповноваженого органу.

У зв'язку з цим за період з 28.10.2014р. по 31.03.2015р. виникла переплата у сумі 4534,06 грн.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом, яке міститься у ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 261 ЦК України дозволяє стверджувати, що початок перебігу позовної давності пов'язується з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне прав правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно п.3 Положення про головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. №1091 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1098) головний державний соціальний інспектор та державний соціальний інспектор: перевіряють достовірність та повноту інформації про доходи і майновий стан осіб, які входять до складу сім'ї, що звертається за призначенням державної соціальної допомоги, проводять вибіркові перевірки особових справ одержувачів державної соціальної допомоги за рішенням керівника відповідного органу соціального захисту населення або його заступника; складають акти за підсумками перевірки з висновками щодо правильності призначення державної соціальної допомоги.

Про порушення свого права, як вказує позивач дізнався при перевірці інформації про відсутність у власності сім'ї житлових приміщень, тобто в момент виявлення у власності відповідача квартири з витягу від 17.02.2015 року (а.с. 8).

При цьому позивач не надав суду належних переконливих доказів щодо поважності причин пропуску позовної давності та не заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності, так як вважав, що не пропустив такого строку. Однак, суд з цим не може погодитися, так як позивач, як орган, який приймає рішення про призначення та виплату названого виду державної допомоги, наділений повноваженнями перевірити подані особою, яка звернулася за призначенням допомоги, документи та вказану у них інформацію на достовірність та повноту, а тому, отримавши у 28.10.2014 року від відповідача заяву про призначення йому щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, позивач мав можливість та повинен був в силу своїх повноважень перевірити подану ОСОБА_1 інформацію про доходи та майновий стан особи, яка звернулася за призначенням вказаних видів державної допомоги, а отже, позивач дізнався про порушене право та про особу, яка його порушила в межах строків позовної давності та мав можливість звернутись до суду з даним позовом в межах строків позовної давності.

Про порушення свого права, як вказує позивач дізнався 17.02.2015 року, позовна заява Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих сум щомісячної адресної допомоги подана до суду 20.07.2018 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих сум щомісячної адресної допомоги відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя -