Ухвала суду № 78346763, 06.12.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/6538/18

Провадження № 2/263/1807/2018

У Х В А Л А

06 грудня 2018 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до Державне підприємство Донецький експертно-технічний центр Держпраці Кабінету Міністрів України про визнання дій та наказу незаконними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за вимушені прогули,

ВСТАНОВИЛА:

До суду від позивачки надійшла заява про забезпечення вказаного позову, яким вона просить визнати незаконними дії відповідача в частині її звільнення з посади 26.03.2012 року, замінити у трудові книжці у п.40 з 26.03.2012 року на 11.07.2014 року, зобов’язати відповідача сплатити їй середній заробіток за період з 06.01.2010 року по 11.07.2014 року в розмірі 227460 грн.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, у зв’язку з чим позивачка просить:

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликались.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, передбачені такі види забезпечення як встановленням обов’язку вчинити певні дії та заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Проте зазначені позивачкою заходи забезпечення позову є неконкретизованими, оскільки нею не вказані які саме дії слід вчинити або заборонити вчиняти.

Також є неконкретизованими та некоректними вимоги позивачки про вибрання грошових коштів Казначейством України, оскільки не зазначено та не доведено належність грошових коштів та їх місце зберігання.

Вказані недоліки заяви, в свою чергу, не обґрунтовують неможливість виконання подальшого рішення суду та виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином у суду відсутні законні та обґрунтовані підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до Державне підприємство Донецький експертно-технічний центр Держпраці Кабінету Міністрів України про визнання дій та наказу незаконними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за вимушені прогули.

Крім того, слід зауважити, що в матеріалах цивільної справи містять неодноразові заяви позивачки про забезпечення позову, в задоволенні яких судом було відмовлено через їх необґрунтованість та недоведеність, у зв’язку з чим є підстави вважати, що позивачка зловживає своїми процесуальними правами.

Керуючись ст.ст. 151 -153 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя –

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до Державне підприємство Донецький експертно-технічний центр Держпраці Кабінету Міністрів України про визнання дій та наказу незаконними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за вимушені прогули, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складання.

Суддя: О.А. Шевченко