Рішення № 78346011, 22.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018Справа № 910/5108/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

про стягнення 16 291 893, 58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Литвин П.В. - довіреність № 14-79 від 14.04.18

від відповідача: Гончаренко І.Л. - довіреність № 18022302 від 23.02.18

від третьої особи: Соломенко Н.О. - довіреність № 24/07/18-07 від 24.07.18; Голуб І.А. - довіреність № 20/11/18-01 від 20.11.18

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 16 291 893, 58 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 2494/15-БО-41 від 23.01.2015 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого газу за період з січня по грудень 2015 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 6 363 909,75 грн., пеню у сумі 7 773 883,76 грн., інфляційні втрати у сумі 1 739 326,53 грн., 3 % річних у сумі 414 773,54 грн., а всього - 16 291 893, 58 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.05.2018 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.

У строк, встановлений законом, відповідач надав відзив на позов, у якому проти доводів позивача заперечив, вважав їх необгрунтованими.

Також у підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залучення до розгляду справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») та Київську міську раду, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки вказаних осіб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2018 р. зазначене клопотання ПАТ "Київенерго" було задоволене частково, до розгляду справи залучено КП «Київтеплоенерго» у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. При цьому суд виходив з того, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017 р. за КП "Київтеплоенерго" було закріплено на праві господарського відання майно територіальної громади м. Києва, що забезпечує виробництво, постачання та транспортування теплової енергії, повернуте з володіння та користування ПАТ "Київенерго". Щодо залучення Київської міської ради, то в цій частині клопотання судом було відхилено з підстав його необгрунтованості. Зокрема, суд вважав, що предмет спору (й відповідно - рішення по справі) не стосується прав та обов'язків даної особи, яка не є стороною договору купівлі-продажу № 2494/15-БО-41 від 23.01.2015 р. та відносин, що виникли у сторін за цим договором.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що основна заборгованість відповідачем у сумі 6 363 909,00 грн. за договором купівлі-продажу № 2494/15-БО-41 від 23.01.2015 р. була сплачена у повному обсязі на підставі укладеного з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договору про реструктуризацію основної заборгованості за спожитий газ. Щодо іншої частини заборгованості вказав, що заявлені позивачем пеня та матеріальні втрати підпадають під дію ч. 1 та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому підстав для її стягнення немає. Заявив клопотання про закриття провадження у частині позовних вимог, у іншій частині - відмовити у задоволенні позову.

Представники третьої особи - КП «Київтеплоенерго», присутні в судовому засіданні, вважали, що позов підлягає задоволенню з підстав, визначених відповідачем.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

23.01.2015 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Київенерго" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2494/15-БО-41. Відповідно до цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, який використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві для СВП «Київські ТЕЦ» ПАТ "Київенерго" (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6) з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом 103 960 тис. куб. Ціна газу за 1 000 куб.м. природного газу становить 7 416,84 грн. (п. 5.2 в редакції додаткової угоди № 1 від 26.02.2015 р.).

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 року і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, за період з січня по грудень 2015 р. поставив відповідачу газ на загальну суму 706 086 003,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором № 2494/15-БО-41 від 23.01.2015 р. виконав неналежним чином, оплатив поставлений газ частково - у сумі 699 722 093,71 грн., що підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача, отже, несплаченою залишилась вартість газу у сумі 6 363 909,75 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Також судом встановлено, що 25.09.2018 р. (тобто під час розгляду даної справи) між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (кредитор) та ПАТ "Київенерго" (боржник) був укладений договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ № 51/3/1730-РЗ (далі - договір про реструктуризацію). Відповідно до умов цього договору сторони домовились про реструктуризацію кредитної заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу № 2494/15-БО-41 від 23.01.2015 р. у сумі 6 363 909,75 грн. Вказана заборгованість була розстрочена сторонами на 60 календарних місяців без відстрочення строку її погашення (п.п. 1, 3 договору про реструктуризацію).

Сторони домовились, що до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється за договором, не включаюься суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань (п. 2 договору про реструктуризацію).

Боржник зобов'язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену у п. 3 договору, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунку боржника на поточний рахунок кредитора рівними частинами, починаючи з першого числа місяця, в якому укладено договір, відповідно до графіка погашення заборгованості, не пізніше останнього числа відповідного місяця. Боржник має право на дострокове погашення заборгованості (п.п. 4, 7 договору про реструктуризацію).

Отже, у відповідності до умов договору про реструктуризацію, ПАТ "Київенерго" визнало заборгованість за договором купівлі-продажу № 2494/15-БО-41 від 23.01.2015 р. у сумі 6 363 909,75 грн. (яка є предметом спору даної справи) перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а тому наявність вказаної суми заборгованості у відповідача повторному доказуванню не підлягає відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Як вбачається з додаткових доказів, поданих відповідачем разом з клопотанням про закриття провадження у справі та про поновлення строку, встановленого судом для подання доказів, яке було задоволене судом з підстав поважності причин пропуску такого строку, основний борг у сумі 6 363 909,75 грн. був сплачений ПАТ "Київенерго" під час розгляду даної справи по суті - 26.09.2018 р., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 26.09.2018 р.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в цій частині позову предмет спору між сторонами відсутній, а тому провадження про стягнення основного боргу у сумі 6 363 909,75 грн. необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідно - клопотання відповідача про закриття провадження підлягає задоволенню.

Щодо іншої частини заборгованості у сумі 9 927 983,83 грн., яка складається з пені у сумі 7 773 883,76 грн., інфляційних втрат у сумі 1 739 326,53 грн., 3 % річних у сумі 414 773,54 грн., нарахованих за прострочення грошового зобов'язання у період з 17.02.2015 р. по 05.02.2018 р., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, пунктом 7.1 договору купівлі-продажу за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити подавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків рік від суми простроченого платежу (пункт 7.2 договору купівлі-продажу).

Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Окрім цього, частиною 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, оскільки прострочення відповідача є порушенням умов договору, то у позивача є підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді пені (відповідно до умов пунктів 7.1, 7.2 договору) та стягнення матеріальних втрат, понесених кредитором від знецінення грошових коштів (відповідно до норм статті 625 ЦК України).

Разом з цим, слід зазначити, що 30.11.2016 р. набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

За змістом статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, яким визначено дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 р.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 155 від 20.06.2017 р. ПАТ "Київенерго" включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Нормами частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" урегульовано, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та не заперечується сторонами, вартість поставленого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" газу у період з січня 2015 р. по листопад 2015 р. у сумі 588 319 004,15 грн. (у повному обсязі) та за грудень 2015 р. у сумі 111 403 089,56 грн. (частково), була сплачена хоч і з порушенням ПАТ "Київенерго" строку, проте, ще у 2015 році, тобто до набрання чинності вищевказаним Законом (30.11.2016 р.).

При цьому аналіз норми частини 3 статті 7 Закону дає підстави для висновку, що наведена норма є нормою прямої дії. Застосування приписів цієї норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності зазначеним Законом (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах по справі № 910/16351/13 від 07.02.2018 р., по справі № 910/17962/15 від 11.04.2018 р.).

За таких обставин нараховані ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеня у сумі 7 773 883,76 грн. та 3 % річних у сумі 414 773,54 грн. за період з 17.02.2015 р. по 26.04.2015 р. за спожитий у 2015 році газ, за який відповідач розрахувався до 30.11.2016 р., підлягає списанню, а відтак - суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Що стосується заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 1 739 326,53 грн., нарахованої за період з 01.02.2016 р. по 31.12.2017 р. на заборгованість у сумі 6 363 909,75 грн., що виникла у відповідача за спожитий у 2015 році газ, суд враховує наступне.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Отже, за умови погашення заборгованості за природний газ, який було спожито до 01.07.2016 р., відповідно до умов договору про реструктуризацію, теплопостачальна та теплогенеруюча організація (ПАТ "Київенерго"), як боржник у зобов'язанні, звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання шляхом не нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Як вже встановлено судом, 26.09.2018 р. ПАТ "Київенерго" погасило реструктуризовану заборгованість за договором купівлі-продажу № 2494/15-БО-41 від 23.01.2015 р. за спожитий у 2015 році газ у сумі 6 363 909,75 грн., тому на вказану суму штрафні та фінансові санкції не нараховуються.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що матеріальні втрати у розмірі 1 739 326,53 грн., про які заявив позивач, є нарахованими безпідставно та у порушення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тому у цій частині позовні вимоги є необгрунтованими та у їх задоволенні необхідно відмовити.

З урахуванням викладеного суд відмовляє за результатами розгляду спору у позовних вимогах про стягнення пені у сумі 7 773 883,76 грн., інфляційних втрат у сумі 1 739 326,53 грн., 3 % річних у сумі 414 773,54 грн., що разом складає 9 927 983,83 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 202, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості в сумі 16 291 893, 58 грн. в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 6 363 909,75 грн. закрити.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості у сумі 9 927 983,83 грн.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 22 листопада 2018 року.

Повний текст рішення складений 3 грудня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.