Рішення № 78345879, 29.11.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/831/18Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт",

вул.Гастелло, 52/1, м.Одеса, Одеська область, 65033;

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого

акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні

дороги України", вул.Є.Петрушевича, буд.1,м. Івано-Франківськ, 76004;

про стягнення 1 714 500,49грн, з яких: 1 487 648,00грн - основний борг, 57 115,36грн - 3% річних, 169 737,13грн - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача: не з"явились;

від відповідача: ОСОБА_2 - начальник юридичного відділу, (довіреність №66 від 13.08.2018).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 714 500,49грн, з яких: 1 487 648,00грн - основний борг, 57 115,36грн - 3% річних, 169 737,13грн - інфляційні втрати, за невиконання грошового зобов"язання за договором поставки (купівлі - продажу) №13/06/17 від 13.06.2017.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.2010 у справі “Буланов та Купчик проти України”, від 13.01.2011 у справі “Чуйкіна проти України”).

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 30.10.2018. Однак, подав суду клопотання б/н (вх№16812/18) від 30.10.2018, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд розглядати справу за відсутності позивача.

Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами договору поставки (купівлі - продажу) №13/06/17 від 13.06.2017 на виконання умов якого, позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі довіреності №51 від 13.06.2017, згідно актів прийому-передачі №УЕ-00005737 від 13.06.2017, №УЕ-00005850 від 15.06.2017, №УЕ-00005749 від 15.06.2017, №УЕ-00006214 від 22.06.2017, видаткових накладних №5737 від 13.06.2017, №5749 від 15.06.2017, №5850 від 15.06.2017, №6214 від 22.06.2017, товарно-транспортних накладних №УЕ-00005737/1 від 13.06.2017, №УЕ-00005850/1 від 15.06.2017, №УЕ-00006214/1 від 22.06.2017, товар - дизельне паливо, бензин А-92 на загальну суму 2 387 648,00грн;

- неналежне виконання відповідачем пункту 4 специфікації №1 до договору, яким обумовлено порядок здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого неоплаченою в повному обсязі залишилась вартість поставленого товару в розмірі 1 487 648,00грн;

- звернення до відповідача з вимогою №30/01 від 30.03.2018 про оплату вартості дизельного палива, бензину А-92, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі яких, за прострочення виконання грошового зобов"язання відповідачу нараховано 57 115,36грн - 3% річних, 169 737,13грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 525, 526, 530, 610, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні факт отримання від позивача товару обумовленого договором поставки (купівлі - продажу) №13/06/17 від 13.06.2017 на загальну суму 2 387 648,00грн - підтвердив. Невиконання грошового зобов"язання пояснив відсутністю коштів. В судовому засіданні заявив усне клопотання про надання судом відстрочки виконання рішення суду, яке судом відхилено з огляду на те, що питання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення урегульовано приписами статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які не дотримано відповідачем в даному випадку.

За таких обставин, беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, якщо позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" (постачальник/позивач) та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець/відповідач) укладено договір поставки (купівлі-продажу) №13/06/17 від 13.06.2017. В порядку та на умовах визначених цим договором постачальник зобов"язався поставити та передати у власність покупця, а покупець взяв на себе обов"язок прийняти і оплатити товар - дизельне паливо, бензин, загальною кількістю, видом, маркою, типом визначеними у додатку №1 до цього договору (пункти 1.1., 1.2. договору).

Специфікацією №1 до договору сторони обумовили найменування товару: дизельне паливо, кількість 100 000 л, ціну за одиницю 19,35грн з ПДВ, загальну вартість 1 935 000,00грн; бензин А-92 талонами, кількість 200 000 л, ціну за одиницю 24,49грн з ПДВ, загальну вартість 489 800,00грн; період поставки: перше авто - 14-15.06.2017; друге авто - 15-17.06.2017; третє авто - 27-29.06.2017. Покупець зобов"язався повністю сплатити продавцю фактично поставлену кількість товару не пізніше ніж за шістдесят календарних днів з моменту поставки товару. Транспортні витрати постачальника пов"язані з транспортуванням товару включені до вартості товару і оплачуються покупцем (пункти 4, 5 специфікації №1).

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після пред"явлення постачальником та отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, визначених пунктом 4.2. договору, а саме документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, податкових накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару.

На виконання умов договірних відносин позивач поставив, а відповідач отримав на підставі довіреності №51 від 13.06.2018 (а.с.26), згідно актів прийому-передачі №УЕ-00005737 від 13.06.2017, №УЕ-00005850 від 15.06.2017, №УЕ-00005749 від 15.06.2017, №УЕ-00006214 від 22.06.2017 (а.с.27-32), видаткових накладних №5737 від 13.06.2017, №5749 від 15.06.2017, №5850 від 15.06.2017, №6214 від 22.06.2017 (а.с.33-36), товарно-транспортних накладних №УЕ-00005737/1 від 13.06.2017, №УЕ-00005850/1 від 15.06.2017, №УЕ-00006214/1 від 22.06.2017 (а.с.37-42) товар - дизельне паливо, бензин А-92 на загальну суму 2 387 648,00грн.

У відповідності до актів приймання-передачі від 13.06.2017, 15.06.2017, 22.06.2017 (а.с.43-45) позивач передав відповідачу документи обумовлені пунктами 4.1., 4.2. договору необхідні для здійснення розрахунків за поставлений товар.

Однак доказів здійснення оплати повної вартості поставленого дизельного палива, бензину А-92 в сумі заявленій до стягнення 1 487 648,00грн - відповідачем суду не пред"явлено.

Наявність неоплаченої вартості отриманого товару, обумовленого договором поставки (купівлі-продажу) №13/06/17 від 13.06.2017 в розмірі 1 487 648,00грн визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 16.04.2018 (а.с.50).

Позивач звертався до відповідача з вимогою №30/01 від 30.03.2018 (а.с.16) про оплату вартості дизельного палива, бензину А-92. Однак доказів належного реагування відповідачем суду не подано.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку неоплаченої в повному обсязі вартості поставленого товару в розмірі 1 487 648,00грн та застосування до відповідача наслідків порушення грошових зобов'язань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 57 115,36грн - 3% річних та 169 737,13грн - інфляційних втрат.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки (купівлі-продажу) №13/06/17 від 13.06.2017 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

В силу статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, то вимога позивача про стягнення з відповідача його вартості в розмірі 1 487 648,00грн підлягає до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 57 115,36грн - 3% річних, 169 737,13грн - інфляційних втрат (розрахунок а.с.17).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду - 13.08.2017 для нарахування 3% річних від суми боргу 180 693,50грн (з урахуванням пункту 4 специфікації №1 до договору, пунктів 4.1. - 4.2. договору право позивача на нарахування 3% річних виникло з 15.08.2017), як і не враховано сумарний індекс інфляції в період нарахування інфляційних втрат у відповідності до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Водночас усуваючи вказані порушення судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача підлягають стягненню суми, які перевищують суми заявлені до стягнення позивачем а відтак, задоволенню підлягають 3% річних в розмірі 57 115,36грн, інфляційні втрати в розмірі 169 737,13грн - в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Таким чином на основі вище сказаного позовна вимога позивача визнається судом правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 655,712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 46, 73-79, 86, 129, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" про стягнення 1 714 500,49 грн - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України", вул.Є.Петрушевича, буд.1,м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт", вул.Гастелло, 52/1, м.Одеса, Одеська область, 65033 (ідентифікаційний код 32223787) 1 487 648,00грн (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч шістсот сорок вісім грн 00коп.) - заборгованості, 57 115,36грн (п"ятдесят сім тисяч сто п"ятнадцять грн 36коп.) - 3% річних, 169 737,13грн (сто шістдесят дев"ять тисяч сімсот тридцять сім грн 13коп)- інфляційних втрат, 25 717,50грн (двадцять п"ять тисяч сімсот сімнадцять грн 50коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.12.2018

Суддя С.Кобецька