Рішення № 78345606, 27.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018м. ДніпроСправа № 904/3863/18 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ДНІПРОКОМУНТРАНС", м. Дніпро

до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором послуг у розмірі 116 715,99 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 довіреність №64 від 16.01.2018

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ДНІПРОКОМУНТРАНС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №9103 (про закупівлю послуги за державні кошти) від 02.03.2017 у розмірі 116 715, 99 грн., з яких: 86 979, 07 грн. – основний борг, 2 368, 44 грн. – інфляційні, 4 115, 86 грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем обумовлених договором №9103 (про закупівлю послуги за державні кошти) від 02.03.2017 зобов’язань в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 31.08.2018 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

У зв’язку з перебуванням судді Суховарова А.В. на лікарняному, підготовче засідання 20.09.2018 не відбулось, ухвалою суду від 24.09.2018 підготовче засідання призначено на 16.10.2018.

Ухвалою суду від 16.10.2018 підготовче засідання відкладено на 30.10.2018.

Ухвалою суду від 30.10.2018 підготовче провадження продовжено до 29.11.2018, підготовче засідання відкладено на 13.11.2018.

01.11.2018 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму 86 797, 07 грн. основного боргу, 2 368, 44 грн. інфляційних, 4 115, 86 грн. 3% річних, 14 600, 93 грн. пені.

Ухвалою суду від 13.11.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 27.11.2018.

Відповідач не направив уповноваженого представника в судове засідання 27.11.2018, письмовий відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

02.03.2017 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір №9103 (про закупівлю послуги за державні кошти) (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов’язується надавати замовнику послугу за номенклатурою, зазначеною в Специфікації та Дислокації, а замовник – прийняти і оплатити таку послугу (п.1.1 Договору)

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

За умовами Специфікації від 02.03.2017 до Договору та п.1.2 Договору сторонами погоджено виконання послуг: послуги у сфері поводження з вигрібними ямами (вивіз рідких побутових відходів), ДК 021:2015 - 90440000-3; одиницею виміру рідких відходів (надалі-ТВ) по Договору є метр кубічний (куб.м); кількість послуги за цим Договором становить: 1547 куб.м. (п.1.2 Договору, )

Розрахунки проводяться за фактично надану послугу шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок виконавця коштів після пред'явлення виконавцем акта наданих послуг/акта виконаних робіт на оплату послуги (надалі - акт). Замовник має право на відстрочення платежів строком до 30 календарних днів. Датою оплати за надану послугу є день надходження коштів замовника на поточний рахунок виконавця. Датою надання послуги замовнику є день вивозу рідких відходів. До рахунка додається: акт наданих послуг/акт виконаних робіт. Акт підписується сторонами до 10 числа місяця, що є наступним за місяцем надання послуги (п.п.4.1, 4.2, 4.3)

Замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надану послугу (п.6.1.1 Договору)

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору в період з березня 2017 року по листопад 2017 року позивачем надано обумовлені Договором послуги, що підтверджується відповідними актами (а.с.17-21), проте відповідачем не сплачено отриманих від позивача послуг, у зв’язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 86 797, 07 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (далі - Закон), встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Отже, Законом передбачено обов’язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов’язань.

Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами Договору не визначено розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов’язання, суд не вбачає правових підстав для нарахування пені, тому у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача розміру пені слід відмовити.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.75А; код 40506248) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ДНІПРОКОМУНТРАНС" (49107, м.Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 26; код 02128158) суму 86 797, 07 грн. основного боргу, 2 368, 44 грн. інфляційних, 4 115, 86 грн. 3% річних, 1 510, 66 грн. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення суми 14 600, 93 грн. пені – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено - 05.12.2018

Суддя А.В. Суховаров