Рішення № 78345574, 04.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4188/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне обладнання-Україна", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 1 210 682,31 грн. за договором поставки № 15-0350-02 від 12.02.2015

Представники:

Від позивача Заремба С.В. - адвокат за довіреністю б/н від 02.10.2018

Від відповідача Бразалук Л.В. представник за довіреністю № 26 від 31.01.2018

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальне обладнання - Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 1 210 682,31 грн. за договором поставки № 15-0350-02 від 12.02.2015, з яких: 913 320,00 грн. заборгованості за поставний товар, 54 138,71 грн. 3% річних та 243 223,60 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 15-0350-02 від 12.02.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 21.09.2018 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано Позивача протягом семи днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

03.10.2018 Позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.10.2018.

30.10.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що згідно умов та порядку здійснення оплати, визначених пунктом 6 Специфікації № 7 від 01.09.2016, оплата здійснюється по факту поставки протягом семи банківських днів після отримання результатів хімічного аналізу. У позовній заяві позивач стверджує про те, що термін виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах є таким, що настав. Однак, доказів які б свідчили про наявність результатів хімічного аналізу стосовно спірної партії продукції до позову не додано.

Представник позивача в судовому засіданні 30.10.2018 заперечив проти відзиву та зазначив, що хімічне дослідження має виконувати відповідач, однак протягом тривалого періоду (з 02.09.2016) оплати відповідачем не здійснено. Крім того, позивач зазначив, що по Специфікації № 1-6 за цим Договором, відповідач здійснював оплату протягом 7 днів з дня отримання товару, відповідно до п.4.1. Договору поставки № 15-0350-02 від 12.02.2015.

Ухвалою суду від 30.10.18 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.11.2018.

12.11.2018 Позивач надав відповідь на відзив, якій зазначив, що відповідно до п. 4.1 Договору Відповідач оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у наступному порядку: впродовж 7 банківських днів з дня поставки, на підставі рахунку на оплату, оформленого Постачальником. Згідно розділу 12 стандарту ДСТУ 7217:2011, встановлено, що гарантійний строк зберігання в упаковці виробника дроту з компонентами: кальцій, кальцій-алюміній, силікокальцій, феротитан - 6 місяців, тобто за межами шестимісячного гарантійного строку зберігання саме в упаковці виробника, постачальник взагалі не відповідає за будь-які хімічні зміни, які можуть статися у продукції, тому провів Відповідач хімічний аналіз продукції чи не провів, за межами 6 місячного терміну зберігання, для Позивача не має ніякого значення.

Також, згідно пункту "а" пункту 6 Інструкції П-7 при іногородній поставці приймання продукції по якості і комплектності проводиться на складі одержувача - не пізніше 20 днів.

Ухвалою суду від 19.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.12.2018.

19.11.2018 після закінчення судового засідання відповідач подав до суду заперечення, в яких відповідач зазначив, що повністю підтримує свою позицію, що відображена у відзиві на позовну заяву від 29.10.2018 та додатково зазначає, що на підставі пункту 1.3 договору № 15-350-02 від 12.02.2015 специфікації, узгоджені сторонами, є невід'ємною частиною цього договору. У Специфікації № 7 до договору сторони визначили як істотні умови поставки продукції у вересні 2016 р., так і порядок й умови здійснення оплати поставленої продукції. Згідно умов та порядку здійснення оплати, визначених пунктом 6 Специфікації №7 від 01.09.2016, оплата здійснюється по факту поставки, протягом семи банківських днів після отримання результатів хімічного аналізу.

Відповідач зазначив, що позивачем надано низку документів, які стосуються поставки продукції за специфікаціями №№ 1-6 у періоді лютий 2015 р. - липень 2017 р., та платіжні доручення про переказ коштів в оплату поставленої продукції. Однак, аналіз платіжних документів не дає підстав Позивачеві заявляти про те, що у минулих періодах, відмінних від спірного, Відповідач здійснював розрахунки у строк, визначений пунктом 4.1 договору, тобто впродовж 7 банківських днів з дня поставки.

Позивач у судовому засіданні 04.12.2018 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 04.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальне обладнання - Україна" (постачальник - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець - відповідач) укладено договір №15-0350-02.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві з метою здійснення господарської діяльності продукцію - проволоку порошкову (найменування виробника вказується в специфікаціях до даного договору), далі за текстом Продукція, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію на умовах, викладених в договорі.

Предметом поставки є Продукція з найменуванням, зазначеним в Специфікаціях до даного Договору (п. 1.2 Договору).

Загальна кількість Продукції, яка підлягає поставці, одиниці виміру, асортимент, сортамент, номенклатура визначаються Специфікацією по узгодженню сторін (п. 2.1 Договору).

Ціна на Продукцію встановлюється в національній валюті України, гривнях за одиницю, на умовах, зазначених в Специфікаціях до договору, згідно Правил Інкотермс 2010. Постачальник постачає продукцію у повному обсязі, згідно специфікації та умов договору за ціною та у кількості згідно специфікації. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: - на протязі семи банківських днів з дня поставки на підставі рахунку на оплату, оформленого постачальником.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Умови, строки поставки Продукції, та у випадку необхідності, перелік вантажовідправників, вантажоодержувачів та виробників зазначаються в Специфікаціях до Договору. Поставка Продукції здійснюється на умовах СРТ - склад покупця або EXW - склад постачальника або DDP - склад покупця згідно правил «Інкотермс» в редакції 2010 року (п.п. 5.1, 5.2 Договору).

Пунктом 5.4 Договору визначено, що датою поставки (на умовах CPT/DDP) продукції залізничним транспортом та моментом переходу права власності вважається дата штемпеля на залізничній накладній на станції отримувача. При цьому, охорону продукції на час перевезення організовує постачальник.

Також пунктом 5.5 Договору визначено, що при поставці продукції автотранспортом (на умовах CPT/DDP) датою поставки продукції та моментом переходу права власності вважається дата передачі продукції покупцю на складі покупця, яка вказані у накладній на відпуск продукції. При цьому, охорону продукції на час перевезення організовує постачальник.

Пунктом 5.6 Договору визначено, що при поставці продукції автотранспортом (на умовах EXW) датою поставки продукції та моментом переходу права власності вважається дата передачі продукції покупцю на складі постачальника, які вказані у накладній на відпуск продукції. При цьому, охорону продукції на час перевезення організовує покупець.

Згідно з п. 6.2. договору, постачальник повинен засвідчити якість продукції сертифікатом якості виробника, який надається покупцю разом з продукцією.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами, що визначається датою, визначеною в правому верхньому кутку першої сторінки договору та скріплений печаткою та діє до 31.12.2015 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 11.1 Договору).

02.12.2015 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору №15-0350-02 від 12.02.2015, якою сторони виклали пункт 11.1 договору в наступній редакції: «Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами, що визначається датою, визначеною в правому верхньому кутку першої сторінки договору та скріплений печаткою та діє до 31.12.2016 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання».

01.09.2016 між сторонами підписано Специфікацію №7, якою сторони угодили найменування, кількість та вартість продукції, яка підлягала поставці, а саме: порошкова проволока з наповнювачем кальцій металевий + сталева дріб ДСТУ 7217:2011 Fe-70%,Ca - 30%, Ш 13мм, оболонка - сталь 08ПС ГОСТ 9045-93; кількість 20,0 тонн, вартість 900 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з умовами п.п. 6,7 специфікації, оплата - по факту поставки, на протязі семи банківських днів після отримання результатів хімічного аналізу. Строк поставки: вересень 2016 року.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв без заперечень продукцію на загальну суму 913 320 грн., що підтверджується видатковими накладними №1731 від 02.09.2016 на суму 454 680,00 грн.(а.с.26) та №1733 від 05.09.2016 на суму 458 640,00 грн.(а.с.30), а також товарно-транспортними накладними №96/9-16 від 02.09.2016 та №98/9-16 від 05.09.2016 (а.с.27-28, 31-32).

На виконання п. 6.2. договору, позивач разом з поставленим товаром надав відповідачу сертифікати якості на поставлену продукцію №96/9/2016 та №98/9/2016 (а.с. 24, 33).

Відповідач за поставлений товар на суму 913 320 грн. не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар №09-2/12 від 23.08.2018 (а.с.34-36).

Станом на час розгляду справи, відповідач на вимогу позивача не відреагував, заборгованість за поставлений товар не сплатив.

Звертаючись до господарського суду із цим позовом, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 15-0350-02 від 12.02.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару та просить суд стягнути з відповідача 913 320,00 грн. заборгованості за поставний товар, 54 138,71 грн. 3% річних та 243 223,60 грн. інфляційних втрат, що і є причиною виникнення цього спору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов договору та специфікації, строк оплати товару є таким, що настав.

Посилання відповідача на те, що строк оплати товару не настав, у зв'язку з відсутністю результатів хімічного аналізу стосовно спірної партії продукції, суд вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що надані позивачем видаткові накладні відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, відсутність доказів проведення хімічного аналізу поставленого товару, не може спростовувати фактичне здійснення господарської операції, тим більше, що таке здійснення підтверджується діями відповідача, зокрема, підписанням видаткових та товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили замовника від обов'язку оплатити товар у зв'язку з не проведенням хімічного аналізу поставленого товару.

При цьому слід зазначити, що умови укладеного між сторонами договору поставки не містять застережень щодо порядку та умов виконання хімічного аналізу продукції, поставленої на підставі цього договору. Дослідивши матеріали справи господарський суд констатує, що відповідач не звертався до позивача з вимогами про надання результатів хімічного аналізу.

Крім того, пунктом 7.5 договору визначено, що при невідповідності кількісних та/або якісних показників Продукції виклик представників постачальника для взяття участі у подальшому прийомі товару є обов'язковим. У разі виникнення спірних питань по якості покупець має право залучити для прийому товару по якості експертну організацію товариство з обмеженою відповідальністю "Інспекторат Україна". Результати експертизи по якості оформляються сертифікатом якості (протоколом відбору проб та випробувань) незалежної експертної організації, яка є кінцевим документом при взаєморозрахунках.

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем від позивача отримано товар неналежної якості. Підстави звільнення відповідача від оплати отриманого від позивача товару відсутні.

Також, суд зазначає, що пунктом 6.2. договору визначено, що постачальник повинен засвідчити якість продукції сертифікатом якості виробника, який надається покупцю разом з продукцією.

З матеріалів справи вбачається, що позивач разом з поставленим товаром надав відповідачу сертифікати якості на поставлену продукцію №96/9/2016 та №98/9/2016 (а.с.24,33).

Відповідно до ст. 666 Цивільного Кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач від приймання продукції не відмовився, товар за вищевказаними накладними прийняв без заперечень.

Згідно з наданими сертифікатами якості на поставлену продукцію №96/9/2016 та №98/9/2016, гарантійний термін зберігання продукції у споживачів - 6 місяців з дати виготовлення, вказаної на ярлику бухти.

При цьому, слід зазначити, що з моменту поставки товару відповідачу (02.09.2016) до звернення позивача до суду (13.09.2018), минуло більш ніж 2 роки, за цей час відповідач жодного разу не звертався до позивача з повідомленням про неможливість проведення хімічного аналізу продукції, поставленої за договором.

Претензії щодо якості товару відповідач позивачу не направляв.

Продукцію на суму 913 320,00 грн. відповідач постачальнику не повернув.

На думку суду, непроведення хімічного аналізу продукції на протязі 2-х років не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд вважає, що невиконання відповідачем хімічного аналізу протягом тривалого строку (більше 2 років) є навмисним невиконанням відповідачем своїх обов'язків за спірним договором.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого права.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача повернення товару протягом двох років з дня отримання, надає позивачу право на "законне (правомірне) очікування", що йому будуть сплачені кошти за поставлений товар.

На підставі викладеного, заперечення відповідача з приводу ненастання строку оплати продукції, суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи викладене, строк оплати продукції є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 913 320,00 грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем також не надано.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 913 320,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 54 138,71 грн. 3% річних та 243 223,60 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

За розрахунком позивача 3% річних за період з 14.09.2016 по 05.09.2018 складають 54138,71 грн.

Судом перевірено здійснені позивачем розрахунки 3% річних, та встановлено, що останні є арифметично вірними, відповідають обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 54 138,71 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з жовтня 2016 року по вересень 2018 року становлять 222 773,91 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 20 449,69 грн. слід відмовити.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 913 320,00 грн., 3% річних у розмірі 54 138,71 грн. та інфляційних втрат у розмірі 222 773,91 грн.

В решті позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 20 449,69 грн. слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на відповідача - 17 853,48 грн. та на позивача - 306,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне обладнання - Україна" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 1 210 682,31 грн. за договором поставки № 15-0350-02 від 12.02.2015, з яких: 913 320,00 грн. заборгованості за поставний товар, 54 138,71 грн. 3% річних та 243 223,60 грн. інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне обладнання - Україна" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 3, код ЄДРПОУ 34359534) 913 320,00 грн. (дев'ятсот тринадцять тисяч триста двадцять грн. 00 коп.) заборгованості за поставний товар, 54 138,71 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сто тридцять вісім грн. 71 коп.) 3% річних та 222 773,91 грн. (двісті двадцять дві тисячі сімсот сімдесят три грн. 91 коп.) інфляційних втрат та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 17 853,48 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят три грн. 48 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 20 449,69 грн. - відмовити.

Судові витрати у сумі 306,75 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.12.2018

Суддя Н.Г. Назаренко