Рішення № 78341643, 05.12.2018, Оболонський районний суд міста Києва

05.12.2018 Справа № 756/11396/18

Справа пр. №2/756/5313/18

ун. №756/11396/18

У Х В А Л А

05 грудня 2018 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Приходько І.А.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Бугайчук О.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Київський експертно-технічний центр держпраці", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Київський експертно-технічний центр держпраці", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні 05 грудня 2018 року представником відповідача державного підприємства "Київський експертно-технічний центр держпраці" заявлено відвід головуючому у справі судді з мотивів того, що він брав участь у розгляді справи №756/10935/18, предметом спору якої були ті самі обставини, а також ті самі учасники, що фактично є предметом спору у справі №756/11396/18.

Представник позивача заперечував проти заявленого відводу головуючому у справі у зв'язку з його надуманістю та безпідставністю.

У підготовче судове засідання 05 грудня 2018 року третя особа не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу. Так, ч. 1 указаної норми передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

За приписами ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У постанові від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своєму рішенні у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ або Суд) зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного ("Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки головуючого у справі судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими ("Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44); та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 07 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Предметом спору у справі №756/11396/18 є визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_3, поновлення його на роботі та відшкодування моральної шкоди.

Натомість предметом позову у справі №756/10935/18 було скасування наказу про накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення, наказу про його звільнення.

Отже, указані позови не можуть вважатись тотожними.

Більш того, провадження у цивільній справі №756/10935/18 відкрито не було, а позовна заява була повернута позивачеві на підставі п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Отже, обставини, на які покликався представник відповідача як на підставу для відводу головуючому у справі судді, є очевидно надуманими, а заявлений відвід необґрунтованим.

Також суд звертає увагу на те, що за приписами ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Представником відповідача заявлено головуючому у справі судді відвід з пропуском строку, встановленого ч. 3 ст. 39 ЦПК України.

Зважаючи на те, що суд вважає заявлений відвід головуючому у справі судді необґрунтованим, суд зупиняє провадження у справі.

Керуючись ст. 40 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Київський експертно-технічний центр держпраці", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди до вирішення питання про відвід.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Андрейчук