Рішення № 78341456, 05.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/15181/18

Провадження №: 2-а/755/541/18

"05" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 1 Дніпровського районного суду міста Києва

адміністративну справу № 755/15181/18

за позовом ОСОБА_1,

до інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Буряк Марини Алім Гизи,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Департамент патрульної поліції,

про скасування та визнання протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

учасників справи - не з'явились,

УСТАНОВИВ:

09.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства із позовом до інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Буряк Марини Алім Гизи про скасування та визнання протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки, який мотивує тим, що 29.09.2018 інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Буряк Марини Алім Гизи відносно ОСОБА_1 було винесено постанову, згідно з якою на позивача було накладено штраф у розмірі 255,00 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Як вказує позивач, Правил дорожнього руху (далі - ПДР) він не порушував.

15.11.2018 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, до участі у справі залучено Департамент патрульної поліції як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та призначено справу до розгляду на 21.11.2018.

29.11.2018 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує.

Відповідач та представник третьої осои в судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, будь-яких заяв щодо предмета спору суду не надали.

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, а також доказів, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов таких висновків.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту.

Частиною другою цієї статті передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом встановлено, що 29.09.2018 інспектором батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Буряк М.А.Г. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову, згідно з якою на позивача було накладено штраф у розмірі 255,00 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП. У постанові вказується, що 29.09.2018 о 09 год 52 хв в м. Києві по вул. Електротехнічна, 1 Б, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Polo» номерний знак НОМЕР_1, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив розділ 34 ПДР України.

Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, що унормовані в Постанові Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху», яку затверджено постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до пп. 8.5 п. 8 цих Правил дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з п. 1 п. 34 ПДР. Дорожня розмітка застосовується відповідно до цих Правил і повинна відповідати вимогам національного стандарту. Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ст.ст. 258, 283 КУпАП у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський може виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Дане правило міститься в п. 1 розділ ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), зокрема справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Водночас частиною 5 статті 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Однак, відповідачем та третьою особою не надано суду жодних доказів стосовно цього.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 Постанови).

У оскаржуваній постанові у розділі 8 «До постанови додаються», поліцейським ніяких даних не зазначено, що вказує на відсутність жодних доказів, на підставі яких посадовою особою винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та ін.

До матеріалів позовної заяви долучено фото, на яких наявна схенма руху транспортного засобу позивача та приблизне місце розташування автомобіля поліції, приблизне місце розвороту транспортного засобу позивача.

Суд, дослідивши дані докази, врахувавши позицію позивача, встановив, що фотознімки не містять даних, з яких можливо встановити інформацію щодо предмета доказування, тому приєднані позивачем фото визнаються судом неналежним доказом . Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 73 КАС України).

Відповідачем та третьою особою не надано суду жодного доказу щодо правомірності дій інспектора, необґрунтованості позовних вимог тощо.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права чи свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що під час складання поліцейським постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач надав відразу поліцейському заперечення стосовно вчинення адміністративного правопорушення, а отже оспорив допущене порушення. Суду не надано відео-доказ на підтвердження вчинення позивачем правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху, що свідчить про відсутність доказів на підтвердження наявності в діях позивача порушення Правил дорожнього руху і відповідно наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки тощо.

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Заявлена позивачем вимога про визнання протиправною оскаржуваної постанови не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає завданням адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав позивача.

Належним способом відновлення прав ОСОБА_1, на захист яких був поданий даний адміністративний позов, є скасування постанови від 29.09.2018 серії ЕАВ № 631228 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Керуючись ч. 2 ст. 9, ст.ст. 121, 251, 253, 258, 268, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ч. 2 ст. 9, ст. 139, ч. 3 ст. 194, ст.ст. 241-246, 250, 271-272, 286, 293-295, пп. 15 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1, до інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Буряк Марини Алім Гизи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Департамент патрульної поліції, про скасування та визнання протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Буряк Марини Алім Гизи від 29.09.2018 серія ЕАВ № 631228 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Копії рішення суду негайно вручити особам, які брали участь у справі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Суддя В. Шевченко