Ухвала суду № 78341347, 30.11.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20081/18

провадження № 4-с/753/251/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2018 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Степанишиної Г.А., Долі М.А.,

скаржника - ОСОБА_2,

приватного виконавця - Артемчука Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві скаргу ОСОБА_2 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича неправомірними, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, зобов'язання вчинити певні дії, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 до провадження Дарницького районного суду м.Києва надійшла скарга ОСОБА_2 (далі - заявник, боржник) про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. (далі - виконавець) неправомірними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № АСВП:57064951 відкритому на підставі виконавчого листа виданого Дарницьким районним судом м.Києва 30.05.2018 за рішенням суду від 06.10.2017 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банку «ПриватБанк» (далі - стягувач, АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Подану скаргу заявник обґрунтував тим, що виконавче провадження було відкрито не за місцем проживання боржника та накладено арешт на його пенсійний рахунок.

В судовому засіданні 29.11.2018 заявник скаргу підтримав посилаючись на обставини викладені в ній, уточнив вимоги та просив суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, визнати дії приватного виконавця вчинені в виконавчому провадженні неправомірними, скасувати постанову про арешт коштів боржника, зобов'язати приватного виконавця повернути виконавчий документ без виконання, залишити за заявником право стягнути з виконавця 3% пені за кожень день блокування рахунку. Додатково зазначив, що виконавець до відкриття виконавчого провадження не з'ясував місце проживання боржника в порушення вимог закону, постанову про арешт коштів боржника прийняв до того, як зробив запит до Пенсійного фонду України щодо отримання боржником пенсії. Також зауважив на те, що виконавець безпідставно наклав арешт також на рахунки, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту та належать боржнику, а крім того виконавець не зняв арешт після повідомлення боржником в телефонній розмові з виконавцем, що його пенсійний рахунок заблоковано. Посилаючись на довідку №993 від 23/11/2018р. видану керуючим ТВБВ №10008/0161 ПАТ «Державний ощадний банк України» ствержував, що саме рахунок № НОМЕР_1 є пенсійним та на нього накладений арешт на підставі постанови приватного виконавця.

Виконавець в судовому засіданні 20.11.2018 просив відмовити в задоволенні скарги посилаючись на те, що виконавче провадження було відкрито за місцем проживання боржника зазначеному у виконавчому листі, при розгляді заяви стягувача виконавцем не було встановлено підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, визначених ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». 29.11.2018 надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що на підставі інформації отриманої від АТ «Ощадбанк» постановою від 18.09.2018 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках що належать боржнику НОМЕР_6 в філії - Головного управління по м.Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України», НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 в філії - Івано-Франківське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України»; НОМЕР_7, НОМЕР_8 в Філії - Тернопільске обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» та при накладенні арешту у виконавця були вісутні відомості, що підтверджують заборону звернення стягнення на гроші згідно з законом, що перебувають на цих рахунках. (а.с.162-163)

Суд вважає за можливе, на підставі ч. 2 ст. 450 ЦПК України, провести судовий розгляд скарги у відсутності стягувача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення заявника та виконавця, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

22.08.2018 до приватного виконавця Артемчука Т.В. надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» про прийняття до примусового виконання виконавчого листа №753/2871/17 (2/753/3393/17) виданого 30.05.2018 Дарницьким районним судом м.Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №К2F4АК01390003 від 07.03.2007 у розмірі 22 588,32 доларів США, що за курсом НБУ складає 594976 грн. 35 коп. У виконавчому листі зазначена адреса боржника ОСОБА_2 01001. АДРЕСА_1 (а.с. 30-34).

23.08.2018 прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №57064951 за вищезазначеним листом за місцем проживання боржника зазначеному у виконавчому листі та направлена сторонам провадження рекомендованим поштовим відправленням. (а.с. 38-39,43)

На запит приватного виконавця від ПАТ «Державний ощадний банк» 18.09.2018 надійшла інформація, що станом на 31.08.2018 на ім'я ОСОБА_2 відкриті рахунки: НОМЕР_6 в філії - Головного управління по м.Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України», НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 в філії - Івано-Франківське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України»; НОМЕР_7, НОМЕР_8 в Філії - Тернопільске обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України». (а.с.67)

18.09.2018 виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника якою наклав арешт на кошти. Що містяться на рахунках боржника в тому числі НОМЕР_6 в філії - Головного управління по м.Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України», НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 в філії - Івано-Франківське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України»; НОМЕР_7, НОМЕР_8 в Філії - Тернопільске обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», а також на всіх інших рахунках відкритих в даних установах (в тому числі й тих рахунках, що будуть відкриті після постанови про накладення арешту та належать боржнику) (а.с.68).

На запит виконавця від 01.10.2018 ПФУ повідомив про пербування ОСОБА_2 на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франковській області (а.с. 115).

Постановою виконавця від 04.10.2018 звернуто стягнення на доходи ОСОБА_2 отримані в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франковській області в розмірі 20% (а.с.116-118)

На звернення ОСОБА_2 щодо блокуванняя його пенсіного рахунку від 08.10.2018 начальник Івано-Франківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» листом від 10.10.2018 повідомив, що зазначений ОСОБА_2 рахунок є поточним (картковим) рахунком, на який можуть зараховуваться будь-які надходження (грошові кошти), а не виключно грошові кошти, які перераховуються як пенсія. (а.с.164)

Завником в судовому засіданні надана довідка керуючого ТВВБВ №100008/0161 ПАТ «Державний ощадний банк України» від 23.11.2018 видана ОСОБА_2 про те, що в ТВВБВ №100008/0161 АТ «Ощадбанк» в м.Долина має відкритий рахунок НОМЕР_9 в гривнях. (а.с. а.с.167)

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність суб'єктів владних повноважень врегульовано законами та підзаконними нормативно-правовими актами, ці правові документи дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Більше того, згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином, здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням та нездійсненням певних дій.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічне роз'яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх самостійно, визначено Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадженя», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадженя», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до вимог ч.1,4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 3 статті 5 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання: 1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця; 2) в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є в тому числі звернення стягнення на кошти, заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлений обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом та право виконавця з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;… отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

Відповідно до положень ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з ч.5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення . Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За приписами ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що иконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

За приписами ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 56 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Згідно з ч. 2, 3, 4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

За приписами ч.1, 3 ст.68 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до положень ч.2 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсій.

Виходячи з вищенаведених вимог діючого законодавства України та з врахуванням встановлених по справі обставин суд вважає, що приватний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження та наклав арешт на кошти боржника, оскільки діяв на підставі та в межах закону, і його дії направлені безпосередньо на виконання рішення суду, тому вимоги скарги задоволенню не підлягають.

Також, суд не вважає порушенням прав боржника накладенням арешту і на рахунки які будуть відкрити боржником після винесення постанови, оскільки відповідно до закону, арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Доводи боржника про те, що приватний виконавець передчасно винес постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки не перевірив місце проживання, перебування боржника, суд вважає хибним, оскільки це не перебачено діючим вище приведеним законодавством.

Аргументи заявника про те, що виконавцем накладений арешт на пенсійний рахунок є безпідставними, оскільки заявником в судовому засіданні не доведені та спростовуються листом начальника Івано-Франківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 10.10.2018 відповідно до якого зазначений ОСОБА_2 рахунок є поточним (картковим) рахунком, на який можуть зараховуваться будь-які надходження (грошові кошти), а не виключно грошові кошти, які перераховуються як пенсія. Також суд не приймає в якості належного доказу, довідку керуючого ТВВБВ №100008/0161 ПАТ «Державний ощадний банк України» від 23.11.2018 оскільки дописка « (пенс. рах.)» під машинопісним текстом «рахунок НОМЕР_9» не посвідчена підписом особи яка її зробила.

Посилання заявника на бездіяльність приватного виконавця, щодо зняття арешту з пенсійного рахунку за його усним повідомленням, суд вважає безпідставними, оскільки законом визначений порядок вирішення питання про зняття арешту, саме за письмовим зверненням.

Щодо вимог заявника про зобов'язання приватного виконавця повернути виконавчий документ без виконання суд наголошує, що він не вправі підміняти орган виконавчої служби та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції приватного виконавця вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти, а відтак в даному випадку відсутні належні процесуальні підстави для зобов'язання його вчинити певні дії. Приватного виконавець зобов'язаний неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання рішень в силу закону, а не внаслідок його зобов'язання судом.

Вимога заявника про залишення за ним права стягнути з виконавця 3% пені за кожень день блокування рахунку не відповідає способам захисту встановленим законом, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 18, 24, 26, 28, 37, 48, 52, 56, 59, 60, 70 Закону України «Про виконавче провадження», 15,16, 275 ЦК України, ст. ст. 447-453 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича неправомірними, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, зобов'язання вчинити певні дії, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-п орталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Отже, строки оскарження ухвал в апеляційному порядку складає 15 календарних днів, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

Суддя: М.О. Заставенко

Повний текст ухвали складений о 09 год. 05 хв. 05 грудня 2018 року.