Вирок № 78340704, 05.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/763/18 Справа № 702/424/18 Категорія: ч. 1 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Діденко Т. І. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Іваненка І. В. Соломки І. А., Биби Ю. В. Семчук А. В.з участю прокурораОчеретяного М.С.

обвинуваченого ОСОБА_7 (відеоконференція)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Монастирищенського відділу Уманської місцевої прокуратури Семеруня О. І. на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ришкань Ришканського району, Молдова, громадянина України, освіта професійно-технічна, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 03 травня 2018 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання частини невідбутого покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 року призначено остаточне покарання у виді 2 років і 1 місяця позбавлення волі; вирішено долю речових доказів,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 17 травня 2018 року близько 20 год. 00 хв., перебуваючи по АДРЕСА_3, з метою викрадення чужого майна та використання його в особистих цілях, умисно, таємно, шляхом вільного доступу із гаманця, який знаходився у сумці, вчинив крадіжку грошових коштів в загальній сумі 600,00 грн., трьома купюрами серії ЄЖ № 9410497, серії КИ № 3525229 та серії КЙ № 6687076 по 200,00 грн. кожна, після чого з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 600, 00 грн.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Монастирищенського відділу Уманської місцевої прокуратури Семерунь О. І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16.08.2018 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків просить до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 року та остаточно призначити до відбування покарання у виді 3 років і 1 місяця позбавлення волі. В решті вирок просить залишити без змін. Під час апеляційного розгляду також просить дослідити матеріали, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_7

Не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурор вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_7 покарання через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Зазначає, що місцевим судом не дотримано вимог ст. 370 КПК України, ст. ст. 50, 65, 71 КК України, п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання із застосуванням положень ст. 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Вказує, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. За таких обставин, на час ухвалення Монастирищенським районним судом Черкаської області оскаржуваного вироку невідбута ОСОБА_7 частина покарання за попереднім вироком становила 3 роки позбавлення волі та, враховуючи положення ч. 4 ст. 71 КК України, призначене обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю вироків мало бути більшим, ніж невідбута частина, яка становить 3 роки.

Проте, суд, всупереч вимог ч. 4 ст. 71 КК України, застосувавши принцип складання покарань, остаточно визначив ОСОБА_7 до відбування покарання за сукупністю вироків, яке є меншим за розміром, ніж покарання, призначене за попереднім вироком. Тобто, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 за сукупністю вироків остаточне покарання у виді 2 років і 1 місяця позбавлення волі, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 71 КК України, що в свою чергу призвело до надмірної м'якості призначеного обвинуваченому покарання, що суперечить визначеним ст.ст. 50, 65 КК України меті та загальним засадам призначення покарання.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені, та просив її задовольнити.

Обвинувачений заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Просив не збільшувати строк покарання, оскільки має малолітню дитину.

Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і дату судового розгляду.

За клопотанням прокурора та згодою інших учасників апеляційного провадження у судовому засіданні були досліджені дані, які характеризують особу обвинуваченого.

Зокрема, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ришкань, Ришканського району, Молдова, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, громадянин України; раніше судимий Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік; у лікарів нарколога чи психіатра на обліку не перебуває (а.с. 55,56); за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 57).

Заслухавши доповідача, прокурора, обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначених вище вимог закону суд першої інстанції належним чином не дотримався.

Колегія суддів вважає, що висновок суду стосовно доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 185 КК України, за обставин, наведених у вироку, відповідає матеріалам провадження і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, яким суд дав належну оцінку. Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України вірно, що не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора.

Колегія суддів при цьому не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора в частині необхідності посилення покарання за ч. 1 ст. 185 КК України з одного до двох років позбавлення волі, вбачаючи, що обставини вчинення обвинувачем злочину, його характер, а також дані, які характеризують особу обвинуваченого, вказують на достатність мінімально можливого покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України для його належного виправлення і запобігання вчиненню ним нових злочинів.

В той же час, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 за сукупністю вироків остаточне покарання у виді 2 років і 1 місяця позбавлення волі, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 ОСОБА_7 засуджено за ч.4 ст.407 КК України до 3 років позбавлення волі й на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Тобто на час ухвалення Монастирищенським районним судом оскаржуваного вироку невідбута ОСОБА_7 частина покарання за попереднім вироком становила 3 роки позбавлення волі та, враховуючи положення ч. 4 ст. 71 КК України, призначене обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю вироків мало бути більшим, ніж невідбута частина, яка становить 3 роки.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2018 року відносно ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання ОСОБА_7 з ухваленням в цій частині нового вироку

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів,

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 року та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 (трьох) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Копії вироку вручити сторонам провадження

Головуючий :

Судді :