Рішення № 78340125, 05.12.2018, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 734/2041/18

Провадження № 2/710/624/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2018 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Побережної Н.П.,

секретаря судового засідання Цяпкало Г.П.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1, відповідач – ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2018 до Шполянського районного суду Черкаської області від Козелецького районного суду Чернігівської області надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача ОСОБА_1 грошові кошти: суму боргу в розмірі 15 000 грн. 00 копійок (п’ятнадцять тисяч 00 копійок); суму процентів в розмірі 14 449 грн. 31 копійка (чотирнадцять тисяч чотириста сорок дев’ять грн. 31 копійок); суму втрат від інфляції в розмірі 3165 гривень 00 копійок (три тисячі сто шістдесят п’ять гривень 00 копійок); суму 3% річних в розмірі 874 грн. 91 копійка (вісімсот сімдесят чотири гривні 91 копійка); пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ: 3 867 грн. 60 копійок (три тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 60 копійок), всього 37356,82 грн.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що Позивачем було надано Відповідачу позику - грошові кошти в розмірі 15 000 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок). Зазначені обставини підтверджуються складеною Відповідачем власноруч та підписаною ним же розпискою від 04.11.2016. Згідно якої. Відповідач зобов'язувався повернути Позивачу позику суми коштів в розмірі: 15 000 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) до 04.11.2017. Відповідачем не сплачувались і проценти за користування позикою. Відповідно до договору позики від 04.11.2016 зокрема п.7 передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 60 процентів річних від простроченої суми. Отже, Позивач, здійснюючи нарахування процентів за користування його коштами, використовує своє право у відповідності до ст. 536 ЦК, ч.1 ст. 1048 ЦК України. Сума процентів за користування коштами разом складає 14 449 грн. 31 коп. Несплата Відповідачем суми боргу протягом 586 денного терміну (про що зазначено вище), є простроченням грошового зобов’язання. Сума заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати - 15000 грн. Період за який нараховуються інфляційні втрати: листопад 2016 року - травень 2018 року. Втрати від інфляції Позивача разом складають: 3 165 грн., 00 коп. (три тисячі сто шістдесят п’ять гривень 00 копійок). 3% річних становить відповідно до ст.625 ЦК України 874 грн. 91 коп. Розмір пені в розмірі облікової ставки НБУ становить 3867 грн. 60коп. Оскільки звернення Позивача до Відповідача про повернення йому суми коштів виявились безрезультатними, Відповідачем не сплачено процентів за користування коштами, спричинено Позивачу втрати від інфляції, Позивач вимушений звернутись до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою судді Шполянського районного суду від 27.09.2018 було залишено позовну заяву без руху та надано термін для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою судді Шполянського районного суду від 30.10.2018 було відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач був належно повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомленням по справі, однак, відзив до суду на позов, не надав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред’являв, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04.11.2016 було укладено договір позики. Згідно п.1 даного договору Позикодавець( ОСОБА_1М.), передав а позичальник (ОСОБА_2П.) прийняв у власність 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень). Факт одержання грошей підтверджується розпискою, написаною позичальником в момент передачі йому суми позики. У відповідності з п.2 даного договору, позичальник зобов’язується повернути суму позики позикодавцеві готівкою в строк до 04.11.2017. У відповідності до п.7 цього договору, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 60 процентів річних від простроченої суми. (а.с.9).

Згідно розписки, складеної ОСОБА_2 04.11.2016 останній взяв у власність грошові кошти в ОСОБА_1 в розмір 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень. Дану суму, з урахуванням індексу інфляції, зобов’язався сплатити на вимогу ОСОБА_1, готівкою до 04.11.2017 (а.с.10).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частини 1-2 ст. 625 ЦК України передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, ст.1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк чи інша фінансова установа надає кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Верховний суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 08.06.2016 ухвалив постанову у справі №6-1103цс16, предметом якої був спір стягнення боргу за договорами позики і зробив правовий висновок про те, що відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Верховний суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13.12.2017 ухвалив постанову у справі №6-996цс17, предметом якої був спір стягнення боргу за договорами позики і зробив правовий висновок про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

За змістом договору позики та розписки, підписаних ОСОБА_2 04.11.2016 визначено, що відповідач 04.11.2016 отримав від ОСОБА_1 15 000,00 (п’ятнадцять тисяч гривень), які зобов’язався повернути на вимогу до 04.11.2017. Таким чином ОСОБА_2, взяв на себе зобов'язання повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15 000,00 (п’ятнадцять тисяч гривень) саме до 04.11.2017. Зобов'язання з повернення коштів позивачу відповідачем сторони підтвердили своїми підписами (а. с. 9-10).

Відповідач не надав жодних доказів того, що він не отримував позичених коштів Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивач надав до суду докази існування договору позики між ним та відповідачем ОСОБА_2, а відповідач не надав до суду доказів недійсності договору позики, а також того, що не отримував від позивачки грошових коштів в розмірі 15 000,00 (п’ятнадцяти тисяч гривень), і в той же час ухиляється від повернення позивачеві позичених коштів, а тому суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в частині стягнення боргу з ОСОБА_2 за договором позики в розмірі 15 000, 00 грн. (п’ятнадцяти тисяч гривень).

У Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2311цс16 від 22.03.2017 зроблений висновок про те, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 7 договору позики, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити, на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 60 відсотків річних від простроченої суми.

Оскільки судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов’язання, щодо повернення суми позики, суд вважає за можливу задовольнити позовну вимогу, про стягнення інфляційних втрат за користування позикою в розмірі 3165 гривень 00 копійок (три тисячі сто шістдесят п’ять гривень).

Щодо стягнення 3% річних, то суд зазначає, що договором позики передбачено стягнення відсотків в розмірі 60 процентів річних, в той час як позивачем заявлена вимога про стягнення 3 відсотків, що не відповідає умовам договору. Крім того розрахунок 3 % здійснено із включенням до суми боргу інфляційними втратами, що є не допустимо, оскільки створює подвійну відповідальність за не виконання зобов’язання. В даному випадку підлягають застосуванню саме договірний розмір відсотків річних, про розрахунку договірних відсотків річних надано не було. Отже вимога про стягнення 3% річних в розмірі 874 грн. 91 копійку не підлягає до задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 3 867, 60 грн.

Згідно рішення правління Національного банку України від 27.10.2016 року №372 –рш, з 28.10.2016 було встановлено облікову ставку в розмірі 14 % річних.

Згідно рішення правління Національного банку України від 13.04.2017 №232-рш, було установлено з 14.04.2017 облікову ставку в розмірі 13 % річних.

Згідно рішення правління Національного банку України від 25.05.2017 №318-рш, було встановлено з 26.05.2017 облікову ставку в розмірі 12,5 % річних.

При розрахунку суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 04.11.2016 по 23.06.2017 розмір подвійної облікової ставки позивачем визначений як 22%, за весь період, хоча за вказаний період, розмір ставки НБУ змінювався тричі, відповідно і розмір подвійної ставки мав би змінитися тричі. При розрахунку це не було враховано. Позивачем не обґрунтовано розмір подвійної облікової ставки 22 %. Отже даний розрахунок є необґрунтованим. Враховуючи викладене суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки позов задовольняється частково (заявлено про стягнення 37356,82 грн., судом задоволено 18165,00 грн.), тому у відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 352,40 грн. на користь позивача.

Щодо відшкодування інших судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.8. ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем вказано про понесені ним судові витрати в розмірі 4250,00 грн. Однак суду не надано договору про надання правничої допомоги, а також не надано доказів які підтверджують проведення таких розрахунків за надання правничої допомоги.

Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Тому суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат позивача у частині надання правничої допомоги.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову, не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, заяви про застосування строку позовної давності від відповідача до суду не надходили, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред’явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

При задоволенні позову суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в справі, а саме судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 546, 549, 611, 625, 626, 627, 628, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ОСОБА_4 28, с. Капустине, Шполянського району, Черкаської області, паспорт серії НС 170060, виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, інші дані про особу суду невідомі, заборгованість за договором позики №б/н від 04.11.2016 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НЕ 107989 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області, 02.03.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2, в сумі 18165,00 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят п’ять гривень), з них заборгованість за боргом 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень) 00 копійок, та інфляційні витрати в розмірі 3165,00 (три тисячі сто шістдесят п’ять гривень) 00 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення суми процентів в розмірі 14 449 грн. 31 копійка; суми 3% річних в розмірі 874 грн. 91 копійка (вісімсот сімдесят чотири гривні 91 копійка); пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ: 3 867 грн. 60 копійок (три тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 60 копійок) відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ОСОБА_4 28, с. Капустине, Шполянського району, Черкаської області, паспорт серії НС 170060, виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, інші дані про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НЕ 107989 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області,02.03.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2, судовий збір в розмірі судовий збір у розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області, (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи), шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення підписане 05.12.2018 року.

Суддя Шполянського

районного суду ОСОБА_5