Рішення № 78333745, 05.12.2018, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1268/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої – судді Губіш О.А.

при секретарі - Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – ОСОБА_3 селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 13 травня 2003 року померла його мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої окрім іншого входить будинковолодіння № 47 по вул.Нижня Бережанська, що в с.Бережанка Борщівського району Тернопільської області. Поряд з тим зазначив, що на спадщину після смерті матері претендує як спадкоємець за заповітом, оскільки ще за життя мати зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого усе своє майно заповіла йому.

Проте, через відсутність правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, свої спадкові права оформити не може.

А тому, просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в с.Бережанка по вул.Нижня Бережанська, 47 Борщівського району, як за спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_4.

В судове засідання сторони не з’явилися. Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив справу слухати у його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 селищної ради – селищний голова ОСОБА_5 подав до суду заяву, у якій просив справу слухати у його відсутності, при цьому зазначив що позов визнає.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 13 травня 2003 року в с.Бережанка Борщівського району Тернопільської області померла мати позивача ОСОБА_4, що стверджено копією свідоцтва про смерть серії 1-ИД № 145618, виданого 15 травня 2003 року Іванківською сільською радою Борщівського району Тернопільської області.

Поряд з тим, встановлено, що за життя померла ОСОБА_4 зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що буде належати їй на день смерті, заповіла позивачу ОСОБА_1.

Зазначене сторонами не оспорювалось, крім того, стверджено заповітом від 12 червня 1998 року, посвідченого секретарем Іванківської сільської ради Борщівського району, зареєстрованого в реєстрі за № 18.

Після смерті ОСОБА_4, відкрилась спадщина, до складу якої, окрім іншого входить будинковолодіння в с.Бережанка по вул.Нижня Бережанська, 47 Борщівського району та яку позивач прийняв, подавши до Борщівської державної нотаріальної контори заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, на підставі якої до майна померлої було відкрито спадкову справу за №794/2004 від 15 серпня 2004 року та цього ж числа видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку. Крім того позивач 10 вересня 2018 року звернувся до нотаріальної контори із заявою, у якій просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері на будинковолодіння в с.Бережанка по вул.Нижня Бережанська, 47, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння.

Наведене вбачається з листа Борщівської державної нотаріальної контори №701/02-14 від 10.09.2018 року, та матеріалів спадкової справи №749/2004, відкритої до майна померлої ОСОБА_4.

Поряд з тим, встановлено, що спірне будинковолодіння №47 по вул. Нижня Бережанська в с.Бережанка Борщівського району, відносилося до колгоспного двору, і станом на 15 квітня 1991 року (тобто на момент набрання законної сили Законом України “Про власність”) померла ОСОБА_4 була його членом, що стверджено довідкою ОСОБА_2 – ОСОБА_3 селищної ради №1373 від 10.09.2018 року.

Відповідно до норм статтей 120, 123 Цивільного кодексу (в редакції 1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної власності, розмір долі члена двору встановлювався виходячи з рівності долей всіх членів двору.

Відповідно до п.6 а) постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

А отже, померла ОСОБА_4 на відповідній правовій основі набула право на ціле будинковолодіння, розташоване по вул.Нижня Бережанська, 47 в с.Бережанка Борщівського району Тернопільської області. Однак, у визначеному законом порядку, померла за життя, не оформила своє право власності на спірне будинковолодіння.

Рішенням 18 сесії 21 скликання Іванківської сільської ради від 02.03.1994 року, ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 34 га, з них 0, 09 га для ведення особистого підсобного господарства, та 0, 25 га для обслуговування житлового будинку. Наведене вбачається з виписки з даного рішення.

Судом встановлено, що окрім позивача, інші особи щодо своїх прав на майно померлої, не заявляли. Зазначене випливає з листа Борщівської державної нотаріальної контори №701/02-14 від 10.09.2018 року, та матеріалів спадкової справи №749/2004, відкритої до майна померлої ОСОБА_4.

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд від 18 липня 2018 року, виготовленого СПД ФОП ОСОБА_6 інвентаризаційна вартість будинковолодіння № 47 по вул. Нижня Бережанська в с.Бережанка Борщівського району становить 83070 грн.

Відповідно до ст.ст.1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналізуючи всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем заперечень щодо задоволення позову надано не було, позов ним визнано, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підставними, грунтуються на вимогах закону, а тому, підлягають задоволенню в повному об’ємі.

На підставі ст.ст.328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, по вул. Нижня Бережанська, 47 в с.Бережанка Борщівського району Тернопільської області, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 13 травня 2003 року в с.Бережанка Борщівського району Тернопільської області.

Судові витрати по справі покласти на сторони в тих межах, в яких вони їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча: