Вирок № 78331486, 06.11.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

415/8632/18

1-КП/415/956/18

ВИРОК

Іменем України

06.11.18 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю секретаря Кайданович Л.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12018130240002312 від 25 вересня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, не судимого (ст.89 КК України), не зареєстрованого, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Пухкало О.О.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1

встановив:

Відповідно до обвинувального акту – обвинувачений ОСОБА_1 приблизно восени 2014 року, в денний час, більш точніший час не встановлено, маючи умисел на незаконне поводження з бойовими припасами, зокрема, придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, знайшовши неподалік шахтного терикону, в районі будинку №310 по вулиці Генерала Потапенка міста Лисичанська, предмет, що, відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи за №19/113/11/273-е від 19 жовтня 2018 року, – є конструктивно-оформленим зарядом вибухової речовини (тротил, масою 50-56 грам) – корпусом ручної бойової гранати Ф-1 та засобом ініціювання – підривачем типу «УЗРГМ-2» для ручних гранат РГД-5 та Ф-1, який містить заряд комбінованої вибухової речовини (ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам), які, в сукупності, являються боєприпасом – ручною бойовою гранатою Ф-1, у справному стані, придатною до вибуху, переніс останній за місцем свого мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_5, де зберігав без передбаченого законом дозволу, до моменту виявлення та вилучення співробітниками поліції, в присутності понятих, під час огляду місця події, 24 вересня 2018 року, в період часу з 17 години 30 хвилин до 17 години 45 хвилин, в районі перехрестя вулиць ОСОБА_3 та Бахмутської міста Лисичанська, взявши боєприпас з собою та привернувши увагу правоохоронців.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст.263 ч.1 КК України, а саме, – незаконне поводження з бойовими припасами, тобто, придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У судове засідання надана угода про визнання винуватості, укладена 23 жовтня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1, на підставі ст.ст.468-470, ст.472 КПК України, досягнута під час досудового розслідування, відповідно до якої –

прокурор Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ст.263 ч.1 КК України, і підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнає себе винуватим у вчиненні зазначеного злочину, – в незаконному поводженні з бойовими припасами, тобто, придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу,

сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні підозрюваному ОСОБА_1 покарання за ст.263 ч.1 КК України – у виді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки, із застосуванням положень ст.75 КК України, – зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

На підставі ст.469 КПК України – угода про визнання винуватості, у кримінальному провадженні, відповідно до положень ст.468 КПК України, може бути укладена між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що він повністю визнає свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості, вказавши, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, а саме, придбанні, носінні та зберіганні бойового припасу, – гранати Ф-1, знайшовши останню неподалік шахтного терикону, по вулиці Генерала Потапенка міста Лисичанська, приблизно восени 2014 року, в денний час, яку, в подальшому, переніс за місцем свого мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_5, де зберігав до моменту виявлення та вилучення співробітниками поліції, в районі перехрестя вулиць ОСОБА_3 та Бахмутської міста Лисичанська, приблизно у вересні 2018 року, коли, взявши боєприпас з собою з метою переховати до іншого місця, привернув увагу правоохоронців, – викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувались в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Будь-якого дозволу, який би надавав йому право на законних підставах поводжуватися зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими пристроями – він не має. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії, та, заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, при цьому, він цілком розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винуватим, вид покарання, і інші заходи, які, можливо, будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України, підтримавши надану угоду та наполягаючи на затвердженні останньої.

З матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфіковані, як злочин, передбачений ст.263 ч.1 КК України, а саме, – як незаконне поводження з бойовими припасами, тобто, придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, при цьому, обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у скоєному – визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості від 23 жовтня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1, на підставі ст.ст.468-470, ст.472 КПК України, – є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 23 жовтня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – відповідає вимогам ст.469, ст.472 КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості від 23 жовтня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, вид та строк покарання, узгоджені між сторонами кримінального провадження, визначені в межах санкції ст.263 ч.1 КК України, застосування покарання – у виді позбавлення волі, на строк 3 (три) роки, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, – відповідає вимогам діючого Кримінального Кодексу України, та, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

За таких обставин, суд, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який у судовому засіданні наполягав на затвердженні угоди, вислухавши думку захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, який підтримав позицію обвинуваченого щодо затвердження угоди, погоджуючись з думкою прокурора Пухкало О.О., який вважав, що угода про визнання винуватості від 23 жовтня 2018 року може бути затверджена судом, проаналізувавши надані у судове засідання матеріали та перевіривши угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, – дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості від 23 жовтня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1, і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.1, ст.76 ч.1 п.2 КК України, оскільки, – інкриміноване у провину обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок скоєння якого шкода завдана лише державним та суспільним інтересам, і підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості від 23 жовтня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, – не встановлено.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати по справі – в сумі 1144 гривні (а.с.39), пов'язані із залученням експертів, під час проведення судової вибухотехнічної експертизи за №19/113/11/273-е від 19 жовтня 2018 року (а.с.40-45), в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Речові докази по справі:

первинні упаковки, металеві уламки, важиль (скоба), кільце з чекою, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.46,47),

– підлягають знищенню, як не уявляючи ніякої цінності.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.373-ст.376, ст.394, ст.472, ст.474-ст.475 КПК України, суд –

ухвалив:

Угоду про визнання винуватості, укладену 23 жовтня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, зареєстрованому ЄРДР за №12018130240002312 від 25 вересня 2018 року, відносно ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, – затвердити.

ОСОБА_1 – визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання – у виді позбавлення волі, на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, до набуття вироком законної сили, – не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави:

(отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300)

1144 (одну тисячу сто сорок чотири) гривні за проведення судової вибухотехнічної експертизи за №19/113/11/273-е від 19 жовтня 2018 року.

Речові докази по справі:

первинні упаковки, металеві уламки, важиль (скобу), кільце з чекою, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області,

– знищити.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим ОСОБА_1 і прокурором, виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.4 КПК України, до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: