Рішення № 78329087, 04.12.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/1664/18 Провадження № 2/478/524/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2018 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Томашевського О.О., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулося до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 21.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР» ) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким останній отримав строковий кредит у розмірі 30476 грн. 23 коп. на строк 48 місяців.

14 липня 2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення прав вимоги №20170714, у відповідності до вимог якого, ТОВ «ФК «ЦФР» відступив ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги від ОСОБА_2 коштів, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «ЦФР»

Позичальник неналежно виконував зобов'язання, тому утворилась заборгованості за договором на загальну суму 62494 грн. 88 коп., з яких: 30476 грн. 23 коп. – заборгованість за основною сумою боргу; 4401 грн. 07 коп. – заборгованість за відсотками; 12806 грн. 15 коп. – заборгованість за платою за управління кредитом; 14811 грн. 43 коп. – заборгованість за пенею.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також стягнути судові витрати, у виді сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року, провадження по справі відкрито й призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У відведений в ухвалі час, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № НОМЕР_1, за яким останній отримав строковий кредит у розмірі 30476 грн. 23 коп. на строк 48 місяців.

Також, сторони узгодили відповідальність сторін в разі порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту.

При цьому, відповідач ознайомився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і Тарифами банківських послуг відповідно до кредитного договору.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

14 липня 2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення прав вимоги №20170714, у відповідності до вимог якого, ТОВ «ФК «ЦФР» відступив ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги від ОСОБА_2 коштів, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «ЦФР».

21 липня 2017 року на адресу відповідача позивачем було направлено повідомлення про відступлення права вимоги та про зміну умов кредитного договору № НОМЕР_1 від 21.03.2016 року та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має кредитну заборгованість в загальному розмірі 62494 грн. 88 коп., яка розрахована позивачем станом на 14 липня 2017 року та складається з: 30476 грн. 23 коп. – заборгованість за основною сумою боргу; 4401 грн. 07 коп. – заборгованість за відсотками; 12806 грн. 15 коп. – заборгованість за платою за управління кредитом; 14811 грн. 43 коп. – заборгованість за пенею.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилам ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

Відповідно до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав доказів на спростування заявлених позовних вимог та не скористався своїм правом надати суду відзив на позовну заяву.

Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками та заборгованість за пенею.

Що стосується такої складової кредитної заборгованості, як заборгованість за платою за управління кредитом в розмірі 12806 грн. 15 коп., то в цій частині суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Із умов, які зазначені у позовній заяві судом вбачається, що вказаний кредит є отриманим саме на споживчі цілі.

Згідно з положеннями частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Отже, надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746 цс 16 та в постанові №6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року.

Керуючись положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», а також враховуючи висловлену позицію Верховного Суду України суд не може погодитися з включенням позивачем до розрахунку заборгованості коштів, які є платою за управління кредитом.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо), а обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії та звертає увагу суду, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому позивач нараховував, а він повинен був сплачувати комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Крім того, суд враховує що належних і допустимих доказів про узгодження ТзОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" і ОСОБА_2 таких зобов’язань як плата за управління кредитом при укладанні договору суду не надано, так само як і відсутні такі умови в кредитному договорі.

З огляду на все наведене вище, суд приходе до висновку про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 49688 грн. 73 коп., з яких: 30476 грн. 23 коп. – заборгованість за основною сумою боргу; 4401 грн. 07 коп. – заборгованість за відсотками; 14811 грн. 43 коп. – заборгованість за пенею.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача згідно розміру задоволених вимог також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати.

Згідно з платіжним дорученням № 4909 від 03.10.2018 року позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Частина задоволених позовних вимог складає 79,51% від заявлених вимог позивача, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1400 грн. 97 коп.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, фактична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_2 (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Паркова, 31, РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, р/р 26500000127001 в ПАТ «ТАС Комбанк», МФО 339500) суму заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_3 від 21 березня 2016 року у сумі 49688 (сорок дев’ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 73 коп., з яких: 30476 грн. 23 коп. – заборгованість за основною сумою боргу; 4401 грн. 07 коп. – заборгованість за відсотками; 14811 грн. 43 коп. – заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір, в розмірі – 1400 (одна тисяча чотириста) грн. 97 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 04 грудня 2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_3