Ухвала суду № 78327211, 05.12.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4912/18

Провадження №2/369/2393/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Раситюк М.П.,

за участю позивача ОСОБА_1.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву про відвід судді по цивільній справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_4, Міськрайонне управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпіні Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський регіональний інститут земельної реформи», третя сторона: Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання незаконним і скасування внесених відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку та визнання незаконною і скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

05.12.2018 року у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подано заяву про відвід головуючій судді Дубас Т.В. в порядку ст. 36 ЦПК України. Дана заява мотивована тим, що суддею задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову та ухвалою від 06.11.2018 року накладено арешт на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_4 При постановленні ухвали суддею не враховано того, що позивачем пропущено строк позовної давності та не було надано жодних доказів в рахунок як обґрунтування своїх позовних вимог, які виходячи з тих засобів доказування, що містилися в матеріалах справи на момент відкриття провадження у справі, є необґрунтованими та безпідставними, так і рахунок обгрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно. Накладаючи арешт на належну відповідачу земельну ділянку, суд фактично обмежив його у праві вільно розпоряджатися своєю власністю без об'єктивних на те підстав. Вищезазначені обставини викликають у сторони відповідача сумнів в неупередженості та об'єктивності судді Дубас Т.В.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши заяву про відвід, вважає, що заявлений відвід не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

Тому, суд вважає, що посилання заявника на наявність підстав для відводу судді не є обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами, у зв'язку з чим заява про відвід судді є необґрунтованою та підлягає вирішенню іншим суддею, визначеним в порядку ст.33 ЦПК України, а провадження у справі підлягає зупиненню.

Враховуючи викладено та керуючись ст.ст. 36-40, ст.252 ЦПК України, -

постановив :

Вважати заявлений відвід необґрунтованим.

Передати заяву про відвід для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України.

Провадження по справі зупинити до вирішення питання про відвід.

Ухвала в частині зупинення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Дубас Т.В.