Постанова № 783264, 16.05.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

16.05.07 Справа № 16/2

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ) від 02.03.07р. №3053/9/10-0

на постанову господарського суду Закарпатської області від 08.02.2007р.

у справі №16/2

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Техносвіт», м.Ужгород

до Ужгородська МДПІ, м.Ужгород

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників

від позивача – не з’явився;

від відповідача –Петрова О.М., Нетреба І.В. –представники (дов. у справі).

Права та обов’язки згідно ст.ст.49,51 КАС України представникам сторони роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, докази чого містяться в матеріалах справи. Ним заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 08.02.2007р. у цій справі (суддя О.В.Васьковський) частково задоволено позов ТзОВ «Техносвіт»до Ужгородської МДПІ та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.12.06р. №23-0/32123675, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 2387,5 грн., в тому числі 1625 грн. основного платежу та 762,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова суду в частині задоволених позовних вимог мотивована п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР), на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки останнім правомірно включено до складу валових витрат понесені ним у 2005 та 2006 роках витрати на оплату оренди складського приміщення розміром 30 м.кв. в м.Києві, яке використане позивачем у власній господарській діяльності, в сумі 6500 грн., як належно підтверджених відповідними бухгалтерськими документами.

Щодо відмови в решті позовних вимог місцевий господарський суд констатував, що позивачем було завищено суму податкового кредиту на 925,07 грн., тому податковим органом правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 28.12.06р. №86/23-0/32123675 з огляду на невідповідність даних податкової декларації з податку на додану вартість, книги придбання товарів (робіт та послуг) та вантажної митної декларації від 10.06.05р. №300060000/5/016713.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, Ужгородська МДПІ оскаржила рішення суду в частині задоволених позовних вимог, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, наполягаючи на тому, що, ТзОВ «Техносвіт»не здійснювало жодних господарських операцій у м.Києві, не укладало угод щодо реалізації продукції та не здійснювало таку в м.Києві, доходу пов’язаного з орендою складського приміщення не отримало, що дає підстави вважати витрати позивача, понесені як оплату за оренду приміщення в сумі 6500 грн. такими, що не пов’язані з веденням ним господарської діяльності та безпідставно віднесеними позивачем до складу валових витрат.

Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволеній частині позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апелянта, стверджуючи, що спірне приміщення було взято в оренду з метою використання його як складське приміщення, оскільки позивач планував розширити ринок збуту товарів, а виконання договорів оренди підтверджується відповідними актами.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд встановив наступне:

суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч.1 ст.195 КАС України).

актом перевірки №86/23-0/32123675 від 27.12.05р. «Про внесення змін до акту перевірки від 20.11.06р. №86/23-0/32123675 «Про результати виїзної планової перевірки ТзОВ «Техносвіт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.03р. по 30.06.06р.»зафіксовано порушення позивачем п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР, в результаті чого останньому донараховано податок на прибуток за 2005-2006 роки в сумі 1625,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Ужгородська МДПІ 28.12.06р. прийняла податкове повідомлення-рішення №86/23-0/32123675, яким згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями, відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР визначено позивачу суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 2387,5 грн., з яких 1625 грн. – основний платіж та 762,5 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Актом перевірки встановлено, що між ТзОВ „Техносвіт" та приватним підприємцем Потоцькою А.А. укладено договори суборенди нежитлових приміщень №24/05/05А від 24.05.05р. та №07/12/5А від 07.12.05р., згідно умов яких ПП Потоцька А.А надала, а ТзОВ „Техносвіт" прийняв у строкове платне володіння та користування нежиле приміщення зальною площею 30 кв. м., що розташоване за адресою м. Київ, вул. В. Хвойди, 1, з метою використання його як складського приміщення.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, що не пов'язані із веденням господарської діяльності, а саме оплату за оренду складського приміщення розміром 30 м. кв. в м. Києві від приватного підприємця Потоцька АА., і, як наслідок, ним завищено валові витрати за спірний період на суму 6500,00 грн., в тому числі за 2005 рік на 3500,00 грн. та за 2006р. на 3000,00 грн., а саме: 2 квартал 2005р. - 500,00 грн.; З квартал 2005р. - 1500,00 грн.; 4 квартал 2005р. - 1500,00 грн.; 1 квартал 2006р. - 1500,00 грн.; 2 квартал 2006р. -1 500,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що послуги суборенди приміщення були надані, а орендна плата за приміщення по зазначених договорах здійснена, однак це підтверджується лише актами: №АА-0000055 від 31.05.05, №АА-0000087 від 30.06.05, №АА-0000112 від 31.07.05, №АА-0000123 від 31.08.05, №АА-0000135 від 30.09.05, №АА-0000145 від 31.10.05, №АА-0000154 від 30.11.05 та №АА-0000161 від 31.1.05; по договору №07/12/5А від 07.12.05 підтверджується актами: №АА-0000008 від 31.01.06, №АА-0000201 від 28.02.06, №АА-0000221 від 31.03.06, №АА-0000244 від 30.04.06, №АА-0000264 від 31.05.06, №АА-0000281 від 30.06.06, №АА-0000301 від 31.07.06 та №АА-0000320 від 31.08.06.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивач ніяких господарських операцій у м. Києві не здійснював, реалізацію пральних машин не проводив, тому й орендна плата за складське приміщення не пов'язана з веденням господарської діяльності останнього.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

До складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону).

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. №996-XIV, із змінами та доповненнями (далі Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи не містять доказів реального понесення витрат позивачем на оплату орендованого майна. Також позивачем не доказано, що зазначене майно ним використовувалось у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, судова колегія вважає винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення підставним, оскільки позивачем не доведено належними доказами правомірність віднесення до складу валових витрат витрат за оплату орендованого приміщення.

Таким чином, оскаржувану постанову суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, ч.5 ст. 254 п.п.6,7 розділу VІІ КАС України, –

Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Постанову господарського суду Закарпатської області від 08.02.2007 р. у цій справі скасувати і прийняти нову постанову. В позові ТзОВ «Техносвіт»до Ужгородської МДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.12.06р. №2310/32123675 про визначення позивачеві податку на прибуток в сумі 2387,5 грн. та №23-0/32123675 про визначення позивачеві податку на додану вартість в сумі 1387,6 грн. відмовити.

3. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Г.В.Орищин

суддя Г.Г.Якімець