Рішення № 78325332, 30.11.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6053/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Сидорак М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 81440, АДРЕСА_1) до Львівської митниці ДФС України (адреса: 79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромним Ярославом Ігоровичем №2563/20900/18 від 22.05.2018 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України та накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромним Ярославом Ігоровичем №2563/20900/18 від 22.05.2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470МК України про порушення митних правил, яке було вчинене 07.03.2016 року та накладено стягнення у розмірі 8500 грн.

Позивач вважає дану постанову у справі про порушення митних правил та накладення адміністративного стягнення протиправною, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права, свободи та законні його інтереси, а відтак підлягає скасуванню. Оскільки, позивачем ніби то було скоєно дане правопорушення, ще 18.03.2016 року, а постанову про порушення митних правил винесено 22.05.2018 року поза межами шестимісячного терміну, що суперечить вимогам ст.467 МК України.

Крім цього, позивач зазначає, що він вищевказаний автомобіль марки «Volkswagen» р.н.НОМЕР_3, VIN НОМЕР_2, через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС, на митну територію України в митному режимі транзит не ввозив, а перебував в салоні автомобіля в якості пасажира. Даний автомобіль ввіз на митну територію України громадянин ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Взявши на себе зобов'язання оформити документи, для його проїзду через кордон та зловживаючи його довірою, шахрайським шляхом, з метою уникнення сплати податку за автомобіль марки «Volkswagen» р.н. НОМЕР_3, VIN НОМЕР_2, вніс неправдиві дані в документ. В результаті його незаконних дій, ОСОБА_2, притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень. Після проїзду кордону, в якості пасажира, позивач вийшов з салону вище вказаного автомобіля і більше його не бачив. Де на даний час знаходиться автомобіль позивачу невідомо.

Ухвалою суду від 17.08.2018 р. у справі відкрито провадження та призначено до розгляду. /а.с.17/.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Відповідно до розпорядження №115 від 22.10.2018 р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ (у зв'язку із закінченням повноважень судді Галицького районного суду м.Львова Лялюка Є.Д.), у даній справі проведено повторний автоматичний розподіл справи та визначено суддю Радченка В.Є.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та в обгрунтуванні до позовної заяви /а.с.45-46/. Просив суд позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився. Подав відзив на позовну заяву /а.с.23-29/, згідно якого просив суд відмовити у задоволенні позову.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_2 знає тривалий час, декілька років. ОСОБА_2 йому повідомив, що ОСОБА_4 вчинив відносно нього шахрайські дії, а саме шахрайським способом оформив документи на перетинання автомобілем кордон, хоча ОСОБА_2 ніякого автомобіль не перевозив. Свідок зазначив, що даний автомобіль у ОСОБА_4 з'явився в Польщі, і на ньому перетнув кордон, а ОСОБА_2 був поряд. Також, свідок вказав, що таким самими шахрайським способом поступив по відношенню до нього. У зв'язку із чим, свідок звернувся до органів поліції із заявою про вчинення злочину, яка була внесена до ЄРДР.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав покази аналогічні показам свідка ОСОБА_6

Заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд встановив, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромним Ярославом Ігоровичем №2563/20900/18 від 22.05.2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470МК України про порушення митних правил, яке було вчинене 07.03.2016 року та накладено стягнення у розмірі 8500 грн.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, перевіркою інформації, яка міститься в САІС Держмитслужби встановлено, що 07.03.2016 року о 16 год. 05 хв. через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС пункт пропуску «Шегині-Медика», громадянином ОСОБА_2 було ввезено на митну територію України в митному режимі транзит автомобіль марки «Volkswagen» р.н.НОМЕР_3, VIN НОМЕР_2.

Одночасно було встановлено, що станом на 23.04.2018 року інформація в АСМО «Інспектор» та САІС ДМС України про вивезення з митної території України вказаного автомобіля.

Згідно ч.1 статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Відповідно до ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого ст.95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Встановлення 10-денного строку є основним критерієм віднесення зазначеного адміністративного проступку до не триваючого. Адже встановлення часових меж здійснення такого проступку, як перевищення визначеного ст.95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів позбавляє такий проступок характеру триваючого правопорушення, оскільки це правопорушення завершується із закінченням 10-денного строку і вже не продовжується, тому що обов'язок особи доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних та інших документів на ці товари припинений. Строк притягнення такої особи до адміністративної відповідальності обчислюється з дня скоєння такого правопорушення.

Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, не є триваючим правопорушенням, оскільки закінчується на наступний день після спливу 10-денного строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 07.03.2016 року о 16 год. 05 хв. через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС, пункт пропуску «Шегині-Медика», громадянином ОСОБА_2 було ввезено на митну територію України в митному режимі транзит автомобіль марки «Volkswagen» р.н. НОМЕР_3, VIN НОМЕР_2.

Отже днем вчинення правопорушення являється 18.03.2016 року, а постанову про порушення митних правил винесено 22.05.2018 року, тобто поза межами шестимісячного терміну, що суперечить вимогам ст.467 МК України.

При цьому, позивач в заперечення на оскаржувану постанову покликається на те, що він вищевказаний автомобіль марки «Volkswagen» р.н.НОМЕР_3, VIN НОМЕР_2, через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС, на митну територію України в митному режимі транзит не ввозив, а перебував в салоні автомобіля в якості пасажира. Даний автомобіль ввіз на митну територію України громадянин ОСОБА_4, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3. Взявши на себе зобов'язання оформити документи, для його проїзду через кордон та зловживаючи його довірою, шахрайським шляхом,з метою уникнення сплати податку за автомобіль марки «Volkswagen» р.н.НОМЕР_3, VIN НОМЕР_2, вніс неправдиві дані в документ.

У зв'язку із цим, 27.07.2018 р. позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення /а.с.8/. З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань /а.с.21/ вбачається, що 07.03.2016 р. на митному пості «Мостиська» Львівської митниці ДФС за адресою с. Шегині, Мостиського району, Львівської області ОСОБА_4 з корисливих мотивів шахрайським способом, з метою уникнення сплати податку за автомобіль марки ««Volkswagen» р.н. НОМЕР_3, вніс неправді дані в документи ОСОБА_8

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В свою чергу, жодного належного доказу на підтвердження факту, що саме позивач перебував за кермом спірного автомобіля та останній йому належить, представником відповідача суду не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.25 ч.1 ст. 4 МК України, митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 МК України, декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 МК України визначає, що переміщення товару у митному режимі транзиту здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж.

Статтею 95 МК України визначено строки транзитних перевезень. Так, п.1 ч.1 ст. 95 МК України, для автомобільного транспорту строк транзитного перевезення становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення (ч.1 ст. 102 МК України).

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 102 Митного кодексу України для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений ст. 94 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до частини третьої ст. 470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 459 МК України, суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ч.1 ст. 460 МК України ( вчинення порушення митних правил, передбачене статтею 470 внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої МК України), оскільки ОСОБА_2 не посилається на дану норму права, а зазначає, що він не ввозив на митну територію спірний автомобіль. Тобто позивачем заперечується сам факт ввезення саме ним транспортного засобу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час провадження у справі про порушення митних, митницею не було підтверджено наявність в діях позивача порушень митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не ввозився через Львівську митницю ДФС на митну територію України в митному режимі транзит спірний автомобіль. Даний факт також підтверджується, показами свідків, які допитувалися у судовому засіданні, які зазначили, що ОСОБА_4 вчинив відносно ОСОБА_2 шахрайські дії, а саме шахрайським способом оформив документи на перетинання автомобілем кордон, хоча ОСОБА_2 ніякого автомобіль не перевозив. Таким чином, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 не вчиняв правопорушення передбачене ч.3 ст. 470 МКУ, оскільки він не є власником автомобіля, внаслідок чого не міг доставити його в режим митного транзиту до органів доходів і зборів в строк визначений ст. 95 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що існують всі підстави для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування і закриття справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Також ч.ч.1, 2 ст. 530 МК України передбачено, що законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю. За результатами перевірки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, що проводив перевірку, приймає одне з таких рішень:

1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення;

2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;

3) про скасування постанови та закриття справи;

4) про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

Частиною першою статті 531 МК України визначено, що підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки порушення ч. 3 ст. 470 МК України, так як остатній не володіє спірним транспортним засобом та ввозив його на митну територію України. Жодних доказів того, що останній є власником/користувачем вказаного транспортного засобу, суду не надано.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач заперечував проти позову, він мав доказати правомірність свого рішення - постанови у справі про порушення митних правил.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача про не вчинення ним порушення ч.3 ст. 470 МК України.

Згідно зі ч.1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, постанова у справі про порушення митних правил №2563/20900/18 від 22.05.2018 р. скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Згідно ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Тому судові витрати слід компенсувати за рахунок держави із бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст..2, 77, 90, 243, 286, 293, 295 КАС України, ст.ст.4, 71, 90, 91, 95, 102, 381, 458, 459, 467, 470, 530, 531, 495 МК України, ст.ст.247, 251, 288 КУпАП, суд, -

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 81440, АДРЕСА_1) до Львівської митниці ДФС України (адреса: 79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправною та скасування постанови, - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромним Ярославом Ігоровичем №2563/20900/18 від 22.05.2018 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України та накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн., і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Повний текст судового рішення складений 05.12.2018 р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Радченко В.Є.