Постанова № 78325261, 29.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/6063/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 р. (ухвалене суддею Зоркіною Ю.В., повний текст якого виготовлено 17.09.2018 р.) по справі № 2040/6063/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» (в подальшому - ПАТ «Харківський тракторний завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0096231210, №0096251210 від 14.06.2018 р. та податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області, № 87626-17 від 04.07.2018 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимоги обґрунтовані та не підлягають скасуванню.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав наданий письмовий відзив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога не відповідають вимогам Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що посадовими особами відповідача 23.05.2018 р. проведено камеральну передвіку позивача з питань дотримання граничних термінів сплати податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за результатами якої складено акт № 7461/20-40-12-10-09/05750295.

Висновками вищевказаного акту перевірки встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання по орендній платі, згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік № 1600006801 від 11.02.2016 р. та № 9021520735 від 16.02.2017 р., чим порушив вимоги п. 287.3 ст. 287, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки № 7461/20-40-12-10-09/05750295 від 23.05.2018 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0096231210, №0096251210 від 14.06.2018 р., якими до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 60695,55 гривень та 38328, 8 гривень за несвоєчасну сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позивач, не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх у адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України № 24041/6/99-99-11-03-01-25 від 19.07.2018 р. розгляд вказаної скарги продовжено до 30.08.2018 р. та 23.08.2018 р. ДФС України рішенням № 27389/6/99-99-11-03-01-25 скаргу ПАТ «Харківський тракторний завод» залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2017 р. по справі № 922/2334/17 задоволено заяву ПАТ «Харківський тракторний завод» про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство, затверджено план санації ПАТ «Харківський тракторний завод» до порушення провадження у справі про банкрутство, схвалений рішенням загальних зборів кредиторів від 03.07.2017 р., терміном дії 12 місяців з дня затвердження судом відповідного плану санації та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ «Харківський тракторний завод», який поширюється на вимоги кредиторів, що виникли до затвердження плану санації.

Крім того, 04.07.2018 р. відповідачем винесена податкова вимога № 87626-17 від 04.07.2018 р. на суму податкового боргу у розмірі 13396, 53 гривні.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою відповідача, позивача звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога відповідача необґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», санація боржника до порушення справи про банкрутство - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ініціювати процедуру санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство мають право боржник або кредитор. Згода між боржником і кредитором (кредиторами) щодо проведення санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство може бути досягнута як до, так і після виникнення заборгованості боржника.

Частинами 2, 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що процедуру санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство може бути введено за наявності: плану санації, який повинен бути письмово погоджений усіма забезпеченими кредиторами та схвалений загальними зборами кредиторів боржника. Умови плану санації, а також мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюються на вимоги всіх кредиторів, що виникли до затвердження плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Згідно із ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство господарський суд виносить ухвалу та одночасно вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів. Мораторій поширюється на вимоги кредиторів, що виникли до затвердження плану санації.

Строк дії процедури санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом відповідного плану санації. Протягом процедури санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство діє мораторій на задоволення вимог кредиторів (ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, в тому числі не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно застосовано до ПАТ «Харківський тракторний завод» штрафні санкції, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області, № 0096231210, №0096251210 від 14.06.2018 р. необґрунтовані та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги ПАТ «Харківський тракторний завод» про скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Харківській області № 87626-17 від 04.07.2018 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 56.5 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п. 60.3 ст. 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області відкликано оскаржувану податкову вимогу, про що зроблено відмітку в обліковій картці платника податків, проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що відмітка в обліковій картці платника податків не є рішенням контролюючого органу в розумінні п. 60.3 ст. 60 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваної податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі № 2040/6063/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Курило В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 04.12.2018 р.