Постанова № 78325118, 05.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 646/1776/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року, (суддя Волошин Д.А., повний текст складено 13.09.2018 року) по справі № 646/1776/18

за позовом ОСОБА_1

до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова по нарахуванню та сплаті пенсії незаконними та неконституційними за період з 01.10.2017 та по день винесення рішення в порушення ст. 50, ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- нарахування та виплату проводити з урахуванням інфляції;

- визнати дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова по нарахуванню та виплати підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" незаконними та неконституційними за період з 01.10.2017 та по день винесення рішення;

- нарахування та виплату проводити з урахуванням інфляції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 р. відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог посилається на не врахування судом першої інстанції наявності у нього права на отримання пенсії в розмірах, встановлених ст.ст.50,54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі - відповідач) надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на вірне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та прийняття рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування зазначило, що пенсія позивачу призначена та виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.07.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 01.01.2012 року, постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" які діють на даний час.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін ( у письмовому провадженні), а тому відповідно до п.3 ч.1 ст.311, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС категорії 1, інвалідом ІІІ групи, має статус дитини-війни, перебуває на обліку в Слобожанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова, пенсія призначена відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченням (а.с. 4).

Позивач звертався до Пенсійного фонду України та УПФУ в Червонозаводському районі із заявами щодо його пенсійного забезпечення, листами пенсійного органу були надані відповіді, в яких наведені розрахунки пенсійних виплат позивача та зазначено, що пенсійні виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" у період дії постанов Кабінету Міністрів України № 1210, № 1381 здійснюються у розмірах, визначених цими постановами (а.с. 5-7).

Позиція позивача полягає в тому, що він до листопада 2011 року отримував основну і додаткову пенсію у розмірах, визначених Законом №796-ХІІ, а саме 6 мінімальних пенсій за віком (основна) і 50 процентів мінімальної пенсії за віком (додаткова). Починаючи з листопада 2011 року позивач отримував основну і щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що на його думку є неправомірним і суперечить Закону.

Відповідно до ст.50 Закону №796-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, в редакції чинній до 1 січня 2015 року, було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам IІI групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ, в редакції чинній до 1 січня 2015 року, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Саме у таких розмірах позивач просить в судовому порядку зобов'язати відповідача виплачувати йому пенсію.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача щодо проведення пенсійних виплат позивачу в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.07.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 28.12.2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 чт. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Водночас, 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VIII, яким текст ст. 50 та 54 викладено у іншій редакції.

Згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

1 січня 2015 року також набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014р. №79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру державної і додаткової пенсії, передбачених Законом №796-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Даною постановою Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.(далі Постанова № 1210)

Згідно пп.1 п. 11, п.13 постанови № 1210 мінімальний розмір пенсії становить для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам III групи - 284,7 гривні.

Зазначені положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ та Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України №1210 є також чинними.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем пенсія позивачу нараховується та виплачується з 01.10.2017р. в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210 від 23.11.2011 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем виплата пенсії позивачу проводиться в розмірах, встановлених діючим законодавством.

Щодо правомірними виплати пенсійним органом позивачу як дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", колегія суддів зазначає наступне.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки врегульовано Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2195-IV дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2195-IV дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» № 1381 від 28.12.2011р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 66,43 грн.

Положення постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011р. не конституційними не визнавались та є чинними.

Судом встановлено, що пенсійний орган проводить виплату позивачу як дитині війни у розмірі 66,43 грн., тобто відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1381.

Отже, виплачуючи позивачу пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1381, відповідач діяв правомірно.

Доводи позивача щодо необхідності при вирішенні питання про порядок обчислення розміру пенсії, застосовувати положення Закону, в редакції, діючій на момент призначення пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки «право на призначення пенсії» та «порядок виплати пенсії» не є тотожними за юридичним змістом і підстави для їх виникнення є різними.

Верховний Суд України, як і Конституційний Суд України, неодноразово наголошували на тому, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відносно посилань позивача на положення Конституції України, зокрема, ст.22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.22 Конституції України звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

В даному випадку наділення в установленому порядку Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо регулювання порядку і встановлення розмірів державної і додаткової пенсії, не є свідченням звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод вказаних осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплати у визначеному Кабінетом Міністрів Україні розмірі, діяв з урахуванням вимог законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Оскільки за наслідками судового розгляду не встановлено порушення відповідачем прав позивача, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддіввважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 по справі № 646/1776/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Курило О.В. Присяжнюк