Ухвала суду № 78325031, 03.12.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13596/18

1-м/357/8/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року м. Біла Церва

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

в складі головуючого судді: Ларіної О.В.,

при секретарі судового засідання: Шутенко Ю.В.,

за участю прокурора: Коваль О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в м. Біла Церква клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, зареєстрованого за адресою: Україна, АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: Російська Федерація, м. Москва, Колпачний провулок, буд. 6 стр. 4, кв. 33, засудженого вироком Басманного районного суду м. Москви від 25.12.2015 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Московського міського суду від 01.06.2016 року за ч. 1 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації до покарання у виді 9 (дев’яти) років 9 (дев’яти) місяців позбавлення волі, -

В С Т А Н О В И В:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 15.11.2018 року надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Басманного районного суду м. Москви від 25.12.2015 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Московського міського суду від 01.06.2016 року стосовно засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність із законодавством України.

Як вбачається з даного клопотання та додатків до нього ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений за ч. 1 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, а саме готування до збуту наркотичних засобів і психотропних речовин у великих розмірах.

Обставини злочину детально викладені у вироку Басманного районного суду м. Москви від 25.12.2015 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Московського міського суду від 01.06.2016 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, та призначено покарання у виді 9 років 9 місяців позбавлення волі. На час 18.06.2018 року відбута частина призначеного судом строку покарання складає 3 роки 1 місяць 22 дня, не відбута частина – 6 років 7 місяців 7 днів.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 9 УФСВП Росії по Курській області» - кінець відбуття покарання – 25.01.2025 року.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з’явився, про час, день, місяць, рік і місце розгляду клопотання повідомлений належний чином. У самому клопотанні міститься прохання про розгляд клопотання без участі представника.

Заслухавши думку прокурора, який не заперечував щодо розгляду клопотання за відсутності представника Міністерства юстиції України, суд вважає за можливе провести судовий розгляд даного клопотання за відсутності представника Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні прокурор клопотання Міністерства юстиції України підтримав та просив його задовольнити.

Заслухавши думку прокурора, ретельно дослідивши клопотання та додатки до нього, суд приходить до висновку про те, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконуючи вище вказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 року, які ратифіковані Україною 22.09.1995 року та 26.09.2002 року відповідно.

Згідно із ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

Пунктом b) ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11.

Згідно із п. п. а), с), d) ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Разом з цим, положеннями ч. 3 та ч. 4 ст. 610 КПК України передбачено, що суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.

Положеннями ч. 1 ст. 610 КПК України передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч. 3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

Міністерством юстиції України питання про передачу громадянина України ОСОБА_1, засудженого вироком Басманного районного суду м. Москви від 25.12.2015 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Московського міського суду від 01.06.2016 року, для відбування покарання в Україні погоджено з Міністерством юстиції Російської Федерації.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року та ч. 2 ст. 610 КПК України Міністерством юстиції України до клопотання додано всі необхідні документи.

Як вбачається з клопотання та додатків до нього ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, останнє місце проживання ОСОБА_1 в Україні та місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із заяви ОСОБА_1, останній висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується його письмовою заявою, написаною особисто ОСОБА_1 та бажанням не відбутий строк покарання відбувати на території України.

З тексту ч. 1 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 2 ст. 66 КК Російської Федерації, на яких ґрунтується вироку Басманного районного суду м. Москви від 25.12.2015 року, вбачається, що готування до збуту наркотичних засобів і психотропних речовин у великому розмірі карається на строк десяти років позбавлення волі.

Відповідно до положень Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у великих розмірах.

Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Законодавство України передбачає таке додаткове покарання, як конфіскація майна засудженого, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Однак, Статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особи державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За таких підстав, враховуючи положення ст. 11 Конвенції, при приведенні вироку Басманного районного суду м. Москви від 25.12.2015 року, із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Московського міського суду від 01.06.2016 року у відповідність до законодавства України до ОСОБА_1 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна засудженого.

Відповідно до ч 2 ст. 68 КК України за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ч. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970, ст.ст. 6, 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983, ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 7, 305, 307 КК України, ст.ст. 369-372, 376, 602, 603, 606, 609, 610, 614 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Вирок Басманного районного суду м. Москви від 25.12.2015 року, із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Московського міського суду від 01.06.2016 року, яким громадянина України ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, та призначено покарання у виді 9 років 9 місяців позбавлення волі. Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 25.12.2015 року. Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 час перебування під вартою: з 26.04.2015 року по 24.12.2015 року. До вступу вироку в законну силу міру покарання ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - залишено без змін, привести у відповідність із законодавством України.

Визначити, що громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 при продовженні відбування покарання на території України, повинен відбувати покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 307 КК України у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Зарахувати у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 26.04.2015 року по 24.12.2015 року включно.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати засудженому ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк тримання під вартою в період з 26.04.2015 року по 23.12.2015 року включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі; 24.12.2015 року включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дня позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_2