Рішення № 78324913, 05.12.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9009/16-ц

Провадження № 2/344/469/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_2, ТзДВ «Полонина», про визнання правочинів недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіна М.А. звернулася з позовом до ОСОБА_2, ТзДВ «Полонина», про визнання правочину щодо перерахування грошових коштів та договір банківського вкладу «НВУ» № 854785/2014 від 13.10.2014р. недійсними. Мотивувала тим, що 10.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського рахунку «До вкладу» № НОМЕР_1. 13.10.2014 року між ТДВ «Полонина» та ОСОБА_2 було укладено договір позики в розмірі 180000грн., на підставі якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 180000грн., а позичальник зобов'язується повернути таку суму грошових коштів в порядку та на умовах, визначених договором. З поточного рахунку ТДВ «Полонина» було перераховано кошти згідно зазначеного договору позики на договір банківського рахунку «До вкладу» № НОМЕР_1 від 10.10.2014 року, який обслуговувався в ПАТ «ВіЕйБі Банк». Також 13.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено Договір банківського вкладу «НВУ» № 854785/2014 на суму 180000 грн. та Договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_2 від 13.10.2014 року.

З 21.11.2014 року у ПАТ «ВіЕйБі Банк» було запроваджено режим тимчасової адміністрації, який встановлено у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 03.10.2014 року Постановою Правління НБУ від № 631/БТ було заборонено ПАТ «ВіЕйБі Банк», як проблемному банку, проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності вищезазначеною Постановою (тобто до 03.10.2014 року), умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Для виявлення та проведення перевірки правочинів, які укладені ПАТ «ВіЕйБі Банк» з порушенням обмежень, встановлених НБУ, було створено відповідну комісію, за результатами якої було складено акт перевірки операцій за рахунками фізичних осіб, операції за якими призупинені. Згідно даного акту встановлено, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» разом з відповідачами здійснили ряд операцій, в результаті яких збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що свідчить про протиправність дій фізичних осіб та про їх умисел позачергово отримати кошти за рахунок Фонду гарантування. Зазначає, що зобов'язальні правовідносини, що склались між ТДВ «Полонина» та ПАТ «ВіЕйБі Банк» мають майново-грошовий характер, тому ТДВ «Полонина» є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами. У результаті зазначених операцій збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто ті кошти, які кошти які ТДВ «Полонина» мав би отримати як кредитор за рахунок ліквідаційної маси ПАТ «ВіЕйБі Банк», за допомогою ОСОБА_2 та проведених між банком та відповідачами операцій мають намір отримати за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також суттєве значення має те, що зазначені операції було проведено під час обмежень, які було встановлено до ПАТ «ВіЕйБі Банк» як до проблемного банку з 03.10.2014 року. В зв'язку з цим просила суд визнати недійсним з моменту його вчинення правочин щодо перерахування грошових коштів з рахунку відповідача ТДВ «Полонина» № НОМЕР_1 на банківський рахунок «До вкладу» № НОМЕР_1 від 10.10.2014 року в розмірі 180000грн., визнати недійсним з моменту його вчинення договір банківського вкладу «НВУ» № 854785/2014 від 13.10.2014 року, та застосувати до зазначених правочинів наслідки недійсності правочинів.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Однак в матеріалах справи місьяться письмові пояснення (а.с.212-226), в якому підтримав позов ПАТ «ВіЕйБі Банк», просив такий задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ТзДВ «Полонина» - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечив посилаючись на письмові заперечення (а.с.45-52,67-70), зокрема вказав, що позивач просить визнати недійсним Договір позики (між підприємством та його працівником) від 13.10.2014 року що був укладений між ТДВ «Полонина» та ОСОБА_2 на суму 180000грн., в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Однак для визнання правочину недійсним на підставі даної статті ЦК України, необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Право оскаржувати договір мають перш за все сторони правочину, а позивач в даній справі не є стороною договору Позики від 13.10.2014 року. Також позивач не надає суду жодних належних та допустимих доказів того, що хоча б у однієї із сторін правочину був умисел щодо певних негативних наслівдків саме для довірителя. В обгрунтування своїх вимог позивач також посилається на те, що договір банківського вкладу «НВУ» № 854785/2014 від 13.10.2014 року є недійсним оскільки 03.10.2014 року Постановою Правління Національного банку України № 631/БТ було заборонено ПАТ «ВіЕйБі Банк», як проблемному банку, проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшеється гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб ФГВФО. Однак, що у наступному підпункті цієї постанови зазначено - здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсягах та за відсотковими ставками не вищими ніж досягнуті на дату прийняття цієї постанови. ОСОБА_2 був розміщений депозитний вклад під 21,9% річних, що є меншим показником ніж зазначено в згаданій постанові від 03.10.2016 року (залучення коштів фізичних осіб у вересні 2014 року здійснювалься за відсотковими ставками, вищими, ніж по банківській системі, а саме 26.6 проценти річних при середньобанківських 19,2 % річних). Станом на дату укладення оскаржуваного Договору позики та Договору банківського вкладу вказана постанова не була розміщена ні в ЗМІ, ні на дошках оголошень у відділеннях ПАТ «ВіЕйБі Банку», ні іншим чином не була доведена зокрема до мене як клієнта банку. Також залишається не зрозумілим яким чином і коли вона була доведена до самого керівництва банку та відділень банку. Позивач зазначає в своїй позовній заяві, що банківська ліцензія в ПАТ «ВіЕйБі Банку» була відкликана тільки 19.03.2015 року постановою Правління НБУ № 188, таким чином станом на 10.10.2014 року та 13.10.2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» вправі був надавати банківські послуги в спосіб передбачений ст 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Більше того, на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд міг би самостійно визнати такий правочин нікчемним. Однак ФГВФО не зробив цього, оскільки для цього не було передбачених законом підстав, адже вчинення оскаржуваних договорів не призвело до визнання ПАТ «ВіЕйБі Банку» неплатоспроможним. Таким чином оскаржувані Договір банківського вкладу, а також операції, що були вчинені Банком та сторонами оскаржуваних правочинів, відповідають чинному законодавству України, та були вчинені зокрема із дотриманням вимог параграфів 1 та 3 глави 71 Цивільного Кодексу України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про Національний банку України», Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2013 року.

Щодо заперечень ТзДВ «Полонина» то зазначив, що 10.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено Договір банківського рахунку «До вкладу» № НОМЕР_1, за умовами якого банк зобов'язувався відкрити на ім'я клієнта іменний поточний рахунок в національній валюті України № НОМЕР_1, та здійснювати його розрахунково - касове обслуговування. Пізніше, 13.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено Договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_2, та Договір банківського вкладу «НВУ» № 854785/2014, в яких також зазначено, що підписуючи цей Договір сторони підтверджують, що досягли згоди з усіх істотних умов, які викладені у цьому Договорі, та Правилах. Укладенню цих договорів передувала заява ОСОБА_2, від 08.10.2014 року на ім'я голови Правління ТДВ «Полонина» про надання безвідсоткової позики в сумі 180000грн., зважаючи на те, що таке право як працівника підприємства на отримання безпроцентної позики їй передбачено пунктом № 4, розділу №8 Колективного договору між правлінням і профспілковим комітетом ТДВ «Полонина» на 2013-2014 р.р., схвалених загальними зборами профспілкової організації від 29.01.2013 року. Згадана заява була розглянута та Протоколом № 7 від 09.10.2014 року задоволена на засіданні Правління ТДВ «Полонина», відповідно до повноважень Правління що закріплені в п.п. 9.13.4., та 9.14.6., Статуту ТДВ «Полонина» від 08.07.2010 року. Відповідно 13.10.2014 року між ТДВ «Полонина» в особі Голови Правління ОСОБА_2, що діяла відповідно до п.п. 9.14.3 Статуту ТДВ «ПОЛОНИНА» від 08.07.2010 року, та працівником ОСОБА_2, було укладено Договір прозики між підприємством та його працівником. Згідно Договору позики, розмір позики становить 180000 грн., цей договір є безпроцентним. Позика надається у безготівковому порядку, з банківського рахунку № НОМЕР_3 у «ВіЕйБі Банку», і вважається наданою з моменту списання коштів з рахунку ТДВ «Полонина» і отримання позичальником. Волевиявлення є вільним і відповідає його внутнрішній волі. Згідно Договору позики, він укладений між ТДВ «Полонина» та ОСОБА_2, а підпунктом 9.4.2., Договору передбачено, що унаслідок укладання цього Договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб. Умови договорів на час їх укладення були виконані в повному обсязі, із дотриманням вимог чинного на той час законодавства. Позивач у даній справі не наділений правом заявляти до суду вимогу про визнання такого правочину недійсним. Безпідставним також є посилання позивача на незаконність оскаржуваних правочинів виходячи із норм ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки саме посилання позивача на те, що в результаті укладення таких правочинів було порушено черговість задовлення вимог кредиторів не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, при цьому позивач не вказує в чому саме проявляється порушення згаданого закону або ж інших чинних на дату укладення договору нормативно - правових актів, а тільки перелічує повноваження ФГВФО, та наслідки які могли б настати в результаті укладення таких договорів. Позивач посилається на те, що зазначені договори було укладено під час дії обмежень які було встановлено до ПАТ «ВіЕйБі Банк» як до проблемного банку Постановою Правління НБУ № 631/БТ від 03.10.2014 року. Однак вказаною постановою не було заборонено відкриття поточних рахунків в банку та безготівковий перерахунок коштів з поточних рахунків ТДВ «Полонина» на поточні рахунки ОСОБА_2 Позивач додає Виписку про перерахування коштів з поточного рахунку ТДВ «Полонина», де в призначенні платежу зазначено «Переказ коштів згідно договору позики від 13.10.2014р.». Вказані кошти перераховані з поточного (не депозитного) рахунку ТДВ «Полонина» на поточний рахунок ОСОБА_2 Того ж дня ці кошти були розміщені ОСОБА_2 на відкритому для нього в банку Депозитному рахунку. Саме це на думку позивача є порушенням закону, але якого саме і в чому воно проявляється позивач чітко не зазначає. Таким договір позики між ТДВ «Полонина» та ОСОБА_2 було укладено з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України. На час укладення оскаржуваних правочинів у банку не була введена тимчасова адміністрація, не була розпочата процедура ліквідації банку, а тому і не була відкликана банківська ліцензія, не було рішень судів або будь-яких інших заборон на розпорядження клієнтами відкритими для них рахунками, отже Банк вправі був укладати зазначені договора та вживати заходів щодо їх виконання, і не вправі був відмовляти клієнту в їх укладенні та виконанні. Просив в задоволенні позову відмовити з підстав його необгрунтованості.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського рахунку «До вкладу» № НОМЕР_1 (а.с.10).

13.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено Договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_2 (а.с.9).

13.10.2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено Договір банківського вкладу «НВУ» № 854785/2014 (а.с.8), відповідно до якого сума вкладу становила 180000грн.

Постановою правління Національного Банку України № 631/БТ від 03 жовтня 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії проблемних та встановлені обмеження щодо його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків (а.с.17-19).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20 листопада 2014 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» і з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20 березня 2015 року почато процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку (а.с.6).

Діяльність тимчасової адміністрації та ліквідація банків регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набув чинності 22 вересня 2012 року.

Таким чином, з 21 листопада 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку є Фонд.

Частинами 1, 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

13.10.2014 року між ТзДВ «Полонина» та ОСОБА_2 було укладено Договір Позики (між підприємством та працівником) про передачу позикодавцем у власність позичальника грошових коштів у розмірі 180000грн.(а.с.12).

Згідно платіжного доручення від 13.10.2014 року, з рахунку № НОМЕР_3, що належить ТзДВ «Полонина» в ПАТ «ВіЕйБі Банк» було здійснено переказ коштів у розмірі 180000грн. на іменний поточний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_2 (а.с.13).

В подальшому банком 13.10.2014 року вказана сума була зарахована на вкладний рахунок № НОМЕР_2 у відповідності до умов Договору банківського вкладу «НВУ» № 854796/2014 від 13.10.2014 року між банком та ОСОБА_2 (а.с.8).

Уповноваженою особою Фонду Гарантування вкладів на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А., на виконання вимог розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 5 липня 2012 року, здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів) вчинених (укладених) банком з дня віднесення банку до категорії проблемних до дня запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк», а саме з 3 жовтня 2014 року по 20 листопада 2014 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними по причині порушення ПАТ «ВіЕйБі Банк» встановлених Постановою Правління Національного банку України №631/БТ від 3 жовтня 2014 року обмежень в його діяльності.

Для виявлення та проведення перевірки правочинів, які укладені ПАТ «ВіЕйБі Банк» з порушенням обмежень, встановлених НБУ, відповідно до Наказу № 76 від 31.05.2015 року Про проведення додаткової перевірки операцій по рахункам фізичних осіб, було створено відповідну комісію (а.с.20), за результатами якої було складено акт перевірки операцій за рахунками фізичних осіб, операції за якими призупинені. Згідно даного акту встановлено, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» разом з відповідачами здійснили ряд операцій, в результаті яких збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. На зазначені обставини посилається позивач в позові, однак копії акту суду не надано.

Звертаючись до суду із даним позовом Уповноважена особа Фонду Гарантування вкладів на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. визначає наведену банківську операцію щодо перерахування грошових коштів з одного рахунку на інший правочином та як на підставу його недійсності зазначила, що він не відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та те, що він вчинений внаслідок зловмисної домовленості однієї сторони з другою стороною.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» перерахування коштів є розрахунковою банківською операцією. Розрахункові банківські операції це рух грошей на банківських рахунках, що здійснюється згідно з розпорядженням клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи. На підставі перерахування коштів прав та обов'язків не виникає та не припиняється.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З вищезазначеного вбачається, що перерахування коштів не є правочином в розумінні ст.202 ЦК України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені в ст.16 ЦК.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу статті 12 ЦПК України, зобов'язаний довести правову та фактичну підставу його недійсності.

Таким чином, спосіб захисту, обраний позивачем у вигляді визнання правочину перерахування коштів з поточного рахунку ТзДВ «Полонина» на поточний рахунок ОСОБА_2 недійсним, законом не передбачений.

В розумінні ст. 202 ЦК України, банківські операції з внесення грошових коштів не є правочином, тому не можуть визнаватись недійсними.

Істотними умовами договору є умова про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Пунктом 26 даної Постанови визначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Згідно пункту 8 Постанови, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 12 Порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.

Як вбачається з пункту 22 Постанови для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Оскільки доказів на підтвердження зловмисної домовленості сторін при укладенні спірного договору банківського вкладу матеріали справи не містять, то суд приходить до висновку про безпідставність вимоги про визнання вказаного правочину недійсним.

На підставі ст. 15-16, 202-204, 215-216, 1058-1059 ЦК України, керуючись 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265,268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_2, ТзДВ «Полонина», про визнання правочинів недійсними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Івано-Франківського Апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Татарінова

Повний текст рішення складено 05 грудня 2018 року