Рішення № 78323707, 04.12.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2018 року м. ЧернігівСправа № 927/819/18 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/819/18, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО"

вул. Гонча, буд. 40, м.Чернігів, 14000

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Сердюк Анастасії Михайлівни

АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 4089,06 грн.

За участю представників:

Позивача: Сиводід О.П., довіреність від 21.12.2017, адвокат

Відповідача: не з'явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Публічним акціонерним товариством "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" подано позов до Фізичної особи-підприємця Сердюк Анастасії Михайлівни про стягнення 4089,06 грн, а саме: 2034,42 грн боргу за активну електроенергію; 1786,61 грн боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії; 17,94 грн 3% річних; 38,45 грн інфляційних нарахувань та 211,64 грн пені.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016 з додатками та додаткової угоди №1 від 21.06.2018 до нього.

Ухвалою суду від 09.11.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 04.12.2018 о 10:00. Визнано обов'язковою явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.11.2018 №1442400001606, але повноважного представника у судове засідання 04.12.2018 не направив.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 09.11.2018 відповідач був попереджений, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.

01.03.2016 між Публічним акціонерним товариств "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" та фізичною особою-підприємцем Сердюк Анастасією Михайлівною було укладено договір про постачання електричної енергії №635, відповідно до умов якого позивач (постачальник) продає електричну енергію відповідачу (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: встановлена згідно додатку №2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до цього Договору.

Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи виписок із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.11.2015 та на 05.11.2018 Сердюк Анастасія Михайлівна зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця. Відомості про припинення підприємницької діяльності відсутні.

У відповідності до ст.276 Господарського кодексу України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі.

Відповідно п. 2.1. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Постачальник, відповідно до п.2.2.2. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016, зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, зокрема, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток №5 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Згідно з п. 7.5. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016, на підставі показів засобів обліку електричної енергії, умов додатка №4 до цього договору "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та замірів електричної потужності, проведених в установлені нормативними документами періоди максимального навантаження енергосистемами України, оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

У відповідності до додатку №4 до договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016 сторони погодили, що фактичні обсяги електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду фіксуються споживачем за показами розрахункових засобів обліку 20 числа кожного місяця/кварталу та заносяться в «Акт - звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії», який не пізніше наступного дня за підписом уповноваженої (відповідальної) посадової особи та печатки споживача надається постачальнику, після чого споживач отримує від постачальника рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та Акт про використану (спожиту) електроенергію протягом розрахункового періоду. Постачальник має право самостійно, у вищевказаний термін, проводити зняття показів розрахункових приладів обліку, заносити в „Акт - звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії" та надавати на погодження відповідальній особі споживача. Споживач не пізніше наступного дня отримує від постачальника рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та Акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду. Акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду підписується споживачем та повертається постачальнику протягом 3 робочих днів від дня його отримання.

Обсяг спожитої відповідачем активної електричної енергії за період з 21.05.2018 по 20.06.2018 становить 298 кВтгод; за період з 21.06.2018 по 20.07.2018 - 450 кВтгод, що підтверджується Актами про використану електричну енергію від 20.06.2018 та 20.07.2018, які підписані уповноваженими представниками сторін та копії яких додано до матеріалів справи (а.с.40,41).

Пунктом 2.2.4. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016 передбачено обов'язок постачальника надавати споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії та інших платежів за розрахунковий період у терміни визначені в додатку №3 до договору «Порядок розрахунків».

Позивачем, відповідно до п.2.2.4. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016, були виставлені рахунки на оплату за активну електроенергію: №635_06-2018 від 20.06.2018 на суму 854,63 грн (отриманий відповідачем 20.06.2018, про що свідчить його підпис на рахунку); №635_07-2018 від 20.07.2018 на суму 1289,29 грн (отриманий відповідачем 29.08.2018, про що свідчить його підпис на рахунку). Всього по вказаним рахункам відповідачу було поставлено активну електричну енергію на загальну суму 2143,92 грн.

Частинами 6,7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п. 2.3.3. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з умовами додатку №3 до цього договору „Порядок розрахунків", додатку №4 до цього договору „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та діючого законодавства.

Додатком № 3 до договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016 (в редакції додаткової угоди №1 від 21.06.2018 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016) сторони погодили, що споживач здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 21 числа попереднього місяця по 20 число наступного місяця включно, плановими платежами, самостійно 3-го числа поточного календарного місяця у розмірі 100% вартості заявленого обсягу споживання на розрахунковий період, згідно договору, з врахуванням сальдо на початок розрахункового періоду. Якщо сума платежів, здійснених протягом розрахункового періоду, перевищує вартість фактично спожитої електроенергії, різниця зараховується як часткова оплата заявленого на наступний розрахунковий період обсягу електричної енергії. Остаточний розрахунок - не пізніше перших 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.

У рахунку №635_06-2018 від 20.06.2018 на суму 854,63 грн заначено строк оплати протягом трьох банківських днів, у рахунку №635_07-2018 від 20.07.2018 на суму 1289,29 грн сторони визначили строк оплати протягом п'яти робочих днів .

Відповідно по рахунку №635_06-2018 від 20.06.2018 на суму 854,63 грн (отриманий 20.06.2018) відповідач зобов'язаний був розрахуватись по 25.06.2018 включно (23,24.06. вихідні); по рахунку №635_07-2018 від 20.07.2018 на суму 1289,29 грн (отриманий 29.08.2018) - по 03.09.2018 включно (01,02.09 вихідні).

З урахуванням переплати за попередній розрахунковий період у сумі 109,50 грн, станом на 06.11.2018 (дату звернення до суду), заборгованість відповідача за активну електроенергію за вищевказані розрахункові періоди становить 2034,42 грн, що підтверджується також актом звірки за активну енергію, підписаного сторонами (а.с.46).

Заперечень щодо обсягів поставленої електроенергії та суми заборгованості за активну електроенергію за вищевказані розрахункові періоди від відповідача не надходило.

Пунктом 4.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 зі змінами і доповненнями (чинних на час укладення спірного договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016) передбачено, що узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Пунктом 2.4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (чинних на час виникнення заборгованості) передбачено, що відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються всіма споживачами (крім побутових) оператору системи у термін, обумовлений договором, у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу. Щодо об'єктів побутових споживачів, а також у разі ненадання непобутовим споживачем зазначених відомостей про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік визначається оператором системи за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року. Обсяги очікуваного споживання повинні об'єктивно відображати прогнозоване споживання електроенергії або бути максимально наближеними до фактичних обсягів споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Пунктом 5.1. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016 передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди. У випадках, передбачених ПКЕЕ, споживач надає обґрунтування очікуваного обсягу споживання. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Відповідно до п. 5.2. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016, договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з п. 5.1. договору обсягів.

Пунктом 5.3. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016 передбачено, що договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для споживача на години максимуму навантажень енергосистеми окремо для кожного об?єкта з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис.кВт.год. і більше, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

Для споживачів, які розраховуються за електричну енергію за тарифами диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з п. 5.1. договору.

На виконання п.5 договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016, сторонами погоджено величину споживання електричної енергії по об'єкту магазин «Хуторок», смт. Любеч, вул. Преображенська,22, на розрахункові періоди з 23.05.2018 по 22.06.2018 та з 23.06.2018 по 22.07.2018 в розмірі 0кВт/г, що підтверджується додатком №5/2 до договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу» (а.с.38), підписаного сторонами.

Як вбачається з актів про використану електричну енергію від 20.06.2018 та від 20.07.2018, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.40,41), в розрахунковому періоді з 23.05.2018 по 22.06.2018 відповідачем було спожито 298 кВт/г, що перевищує доведену величину електроспоживання за розрахунковий період на 298 кВт/г, а в розрахунковому періоді з 23.06.2018 по 22.07.2018 - 450 кВт/г, що перевищує доведену величину електроспоживання за розрахунковий період на 450 кВт/г.

Пунктом 4.2.2. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016 передбачено, що за перевищення, протягом розрахункового періоду договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Позивачем було здійснено нарахування двократної вартості спожитої, понад договірну величину електроенергії за періоди з 23.05.2018 по 22.06.2018 та з 23.06.2018 по 22.07.2018 та виставлено відповідачу на оплату рахунки за споживання електричної енергії понад договірну величину: №2D635_06-2018 від 20.06.2018 на суму 712,19 грн за 298 кВтг (отриманий відповідачем 29.08.2018); №2D635_07-2018 від 20.07.2018 на суму 1074,42 грн за 450 кВтг (отриманий 29.08.2018), копії яких додано до матеріалів справи (а.с.44,45).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, п.2.3.3. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016 та додатку №3 до нього (в редакції додаткової угоди №1 від 21.06.2018 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016), відповідач (споживач) по рахунках за споживання електричної енергії понад договірну величину повинен був здійснити оплату не пізніше перших 3-х операційних днів з дня отримання рахунку, а саме: по рахунках №2D635_06-2018 від 20.06.2018 на суму 712,19 грн за 298 кВтг (отриманий відповідачем 29.08.2018) та №2D635_07-2018 від 20.07.2018 на суму 1074,42 грн за 450 кВтг (отриманий 29.08.2018) - по 03.09.2018 включно (01,02.09 вихідні).

Як свідчать матеріали справи, відповідач виставлені позивачем рахунки за споживання електричної енергії понад договірну величину не оплатив. Заборгованість відповідача за споживання електричної енергії понад договірну величину становить 1786,61 грн, що підтверджується також актом звірки перевищення ліміту споживання електроенергії, підписаного сторонами (а.с.47).

Заперечень щодо обсягів перевищення договірної величини споживання електроенергії та суми заборгованості за перевищення ліміту споживання електроенергії від відповідача не надходило.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодесу України договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 211,64 грн за період з 27.06.2018 по 31.10.2018 за прострочку відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за спожиту активну електроенергію по рахунках: №635_06-2018 від 20.06.2018 на суму 854,63 грн (з урахуванням здійсненої переплати за попередній розрахунковий період у сумі 109,50 грн); №635_07-2018 від 20.07.2018 на суму 1289,29 грн.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2.1. договору про постачання електричної енергії №635 від 01.03.2016 сторони передбачили відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених в додатку №3 „Порядок розрахунків" до цього договору, у зв'язку з чим споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 161,48 грн, оскільки позивачем при розрахунку пені не враховано, що рахунок №635_07-2018 від 20.07.2018 на суму 1289,29 грн було отримано відповідачем 29.08.2018, відповідно прострочка оплати виникла з 04.09.2018.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 38,45 грн інфляційних нарахувань за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 та 17,94 грн 3% річних за період з 27.06.2018 по 31.10.2018 за прострочення оплати активної електроенергії.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення оплати активної електроенергії (а.с.48,49), суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення 38,45 грн інфляційних нарахувань за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 є обґрунтованим та підлягають задоволенню в повному обсязі. Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 13,93 грн, оскільки позивачем при розрахунку 3% річних також не враховано, що рахунок №635_07-2018 від 20.07.2018 на суму 1289,29 грн. було отримано відповідачем 29.08.2018, відповідно прострочка оплати виникла з 04.09.2018.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасних розрахунків за активну електроенергію та перевищення ліміту споживання електроенергії.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за спожиту активну електроенергію та перевищення ліміту споживання електроенергії не розрахувався та позовні вимоги не оспорив, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 2034,42 грн боргу за активну електроенергію; 1786,61 грн боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії; 13,93 грн 3% річних; 38,45 грн інфляційних нарахувань та 161,48 грн пені. У частині стягнення 4,01 грн 3% річних та 50,16 грн пені відмовити у зв?язку з необґрунтованістю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 1738,66 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 178, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО", вул. Гонча, буд. 40, м.Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 22815333) до Фізичної особи-підприємця Сердюк Анастасії Михайлівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення 4089,06 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сердюк Анастасії Михайлівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО", вул. Гонча, буд. 40, м.Чернігів, 14000 (поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26032301102791 в філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 353553, код ЄДРПОУ 22815333) 2034,42 грн боргу за активну енергію; 1786,61 грн боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сердюк Анастасії Михайлівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО", вул. Гонча, буд. 40, м.Чернігів, 14000 (поточний рахунок №26009301102791 в філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 353553, код ЄДРПОУ 22815333) 13,93 грн 3% річних; 38,45 грн інфляційних нарахувань; 161,48 грн пені та 1738,66 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО", вул. Гонча, буд. 40, м.Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 22815333) до Фізичної особи-підприємця Сердюк Анастасії Михайлівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) у частині стягнення 4,01 грн 3% річних та 50,16 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 05.12.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко