Рішення № 78323652, 03.12.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1061/18

Провадження № 2/324/600/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.

за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи цивільну справу за позовом комунального вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання за державним замовленням,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю комунального вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради ОСОБА_2 19 червня 2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення вартості навчання за державним замовленням.

03 жовтня 2018 року ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області у зв’язку з реєстрацією шлюбу і зміною прізвища було уточнено прізвище відповідача з ОСОБА_3 на ОСОБА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначила, що на підставі п.2 угоди про підготовку фахівців із вищою освітою №148 від 03 вересня 2012 року (далі за текстом угода), яка укладена між ОСОБА_3 та комунальним вищим навчальним закладом «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради (далі за текстом – КВНЗ «ЗМК» ЗОР; медичний коледж) в особі директора за спеціальністю «Сестринська справа» (денної форми навчання), навчання відбувалося за державним замовленням.

На підставі п.2 зазначеної угоди відповідач зобов’язалася після закінчення вищого закладу освіти прибути на місце направлення та відпрацювати не менше трьох років, а в разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання у встановленому порядку. 10 серпня 2012 року згідно наказу медичного коледжу №68-Ост «Про зарахування на навчання» відповідача було зараховано до числа студентів другого курсу денної форми навчання на місце державного замовлення за спеціальністю «Сестринська справа».

30 червня 2015 року згідно наказу медичного коледжу №72-Ост «Про випуск молодших спеціалістів» відповідачу було присвоєно кваліфікацію сестри медичної за спеціальністю «Сестринська справа» та виданий диплом молодшого спеціаліста Е15 №120865 від 30 червня 2015 року. Згідно відомості персонального розподілу молодих фахівців, які закінчили КВНЗ «ЗМК» ЗОР, випуск червень 2015 року, відповідача було розподілено до КУ «Дитяча лікарня №1», про що відповідач була особисто ознайомлена під підпис.

Листом від 02 лютого 2017 року адміністрація коледжу звернулася до головного лікаря КУ «Дитяча лікарня №1» про надання інформації про працевлаштування випускників коледжу. 17 лютого 2017 року була надана інформація про те, що відповідач не перебуває на посаді в КУ «Дитяча лікарня №1» за направленням.

03 квітня 2018 року відповідачеві було направлено вимогу про відшкодування грошових коштів, яку відповідач отримала відповідно до поштового відправлення, але станом на день звернення позивача до суду відповідач не повідомила будь-яким чином про відшкодування грошових коштів у розмірі 49386,20 грн. За період навчання у медичному коледжі з 01 вересня 2012 року по 30 червня 2015 року фактичні витрати, пов’язані з отриманням відповідачкою спеціальності «Сестринська справа» за рахунок коштів державного бюджету, становлять 49386,20 грн. Тобто, зазначає позивач у позові, відповідачем були порушені умови угоди про підготовку фахівців із вищою освітою, а саме відповідач за місцем направлення не відпрацювала три роки, що є порушення умов угоди, і не відшкодувала до державного бюджету вартість навчання у розмірі 49386,20 грн.

У зв’язку з зазначеним позивач просить постановити судове рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_3 49386,20 грн. грошових коштів, витрачених державою на навчання у комунальному вищому навчальному закладі «Запорізький медичний коледж».

Від представника позивача за довіреностями на а.с.5,52 ОСОБА_2 на електронну адресу суду надійшли заяви про розгляд справи без її участі (а.с.60,74,81), а також відповідь на відзив відповідача на позовну заяву ( а.с.75-76).

У відповіді на відзив зазначено, що ОСОБА_1 не прибула за направленням та не приступила до роботи за призначенням, у зв’язку з чим нею були порушені вимоги п.14 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, згідно якого у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, із служби в Національній поліції у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, набуттям громадянства або підданства іншої держави, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Оскільки ОСОБА_1 не відпрацювала три роки за направленням, не сплатила позивачу в позасудовому порядку вартість навчання за державним замовленням 49386,20 грн., просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі зі стягненням на користь позивача з відповідача зазначеної суми.

25 липня 2018 року на адресу Пологівського районного суду Запорізької області від відповідача ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнала позовні вимоги позивача до неї, бо згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про вищу освіту» і ст.ст.43,53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. І це слід розуміти так, що безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в держаних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена ч.3 ст.53 Конституції України. Крім того, відповідач зазначила, що угода, укладена між нею і позивачем, не передбачає відшкодування витрат на навчання на користь навчального закладу, термінів виконання грошового зобов’язання та терміну дії самої угоди. Діючим законодавством України, яке діяло і на час виникнення спірних правовідносин, 3-х річний обов’язок відпрацювання за направленням не передбачений, оскільки ч.2 ст.52 Закону України «Про освіту» виключена на підставі Закону України від 01 липня 2014 року №1556-VII. У зв’язку з зазначеним відповідач просить у задоволенні позову КВНЗ «ЗМК» ЗОР до неї про стягнення вартості навчання за державним замовленням у розмірі 49386,20 грн. відмовити у повному обсязі (а.с.42-46).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 03 грудня 2018 року, будучи належним чином повідомленою про місце, дату і час судового засідання (а.с.79), надала суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі. Позов позивача не визнає в повному обсязі, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог на підставі наданого нею суду письмового відзиву на позов. При цьому відповідач звертає увагу суду, що вона приступила за направленням до роботи, де пропрацювала майже півтора роки, на підтвердження чого надає суду копію своєї трудової книжки; ціна позову позивачем не підтверджена документами, доданими до позовної заяви (а.с.84-86).

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу 03 грудня 2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог представником позивача, з’ясувавши міркування відповідача щодо заявленого позову, дослідивши письмові докази по справі, проаналізував добуті докази в сукупності, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

01 вересня 2012 року між сторонами укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою №246, відповідно до умов якої відповідач зобов’язалася, отримавши вищу освіту за державним замовленням з присвоєнням їй спеціальності медична сестра, працевлаштуватися на підставі направлення на роботу і відпрацювати не менше трьох років (а.с.21). При цьому суд відзначає, що позивач у позові зазначив, що КВНЗ «ЗМК» ЗОР і відповідач ОСОБА_3 уклали угоду №148 від 03 вересня 2012 року, додавши при цьому на підтвердження обгрунтованості своїх позовних вимог копію угоди №246 від 01 вересня 2012 року.

Судом з довідки №124, виданої 17 жовтня 2017 року КВНЗ «Запорізький медичний коледж», встановлено, що ОСОБА_3 була зарахована до КВНЗ «Запорізькій медичний коледж» Запорізької обласної ради на другий курс за спеціальністю «Сестринська справа» денної форми навчання з 01 вересня 2012 року (наказ №68 - Ост від 10 серпня 2012 року). Навчання відбувалося за кошти державного бюджету. 30 червня 2015 року ОСОБА_3 закінчила повний курс навчання КВНЗ «ЗМК» ЗОР з присвоєнням кваліфікації «сестра медична» (наказ №72 - Ост від 30 червня 2015 року).

Відповідно до довідки №324 від 15 червня 2018 року про вартість навчання у КВНЗ «ЗМК» ЗОР вартість навчання за період з 10 серпня 2012 року по 30 червня 2015 року становить 40858,57 грн., з яких: 1 рік навчання 2012-2013 н.р. - 5286,36 грн., 2 рік навчання 2012-2013 н.р. - 16927 грн., 3 рік навчання 2012-2013 н.р. - 17526,73, 4 рік навчання 2012-2013 н.р. - 1118,48 (а.с.8). При цьому суд відзначає, що ціна позову згідно зазначеної довідки позивачем не доведена, оскільки позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 49386,20 грн., додавши при цьому на підтвердження обгрунтованості своїх позовних вимог довідку вартості навчання, що становить на 8527,63 грн. менше, ніж зазначено в позові.

З копії відомості персонального розподілу молодих фахівців, які закінчили КВНЗ «Запорізький медичний коледж» ЗОР, та копії картки працевлаштування випускника №61, судом встановлено, що відповідача було розподілено до КУ «Дитяча лікарня №1», про що відповідач ОСОБА_3 була особисто ознайомлена під підпис (а.с.25, 25 зворот).

З копії вимоги про відшкодування вартості навчання за державним замовленням №193 від 03 квітня 2018 року судом встановлено, що ОСОБА_3 було направлено вимогу про відшкодування вартості навчання за державним замовленням у розмірі 49386,20 грн. (а.с.27).

З копії диплома молодшого спеціаліста серії Е15 №120865 від 30 червня 2015 року встановлено, що ОСОБА_3 закінчила у 2015 році комунальний вищий навчальний заклад «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради за спеціальністю «сестринська справа» і здобула кваліфікацію сестра медична (а.с.28).

З копії повідомлення до направлення на роботу №114 від 05 серпня 2015 року встановлено, що випускник КВНЗ «ЗМК» ЗОР ОСОБА_3 призначена на посаду сестра медична в КУ «Дитяча лікарня №1» м.Запоріжжя з місячним окладом 1263 грн. (а.с.29).

З копії листа №92 від 02 лютого 2017 року судом встановлено, що КВНЗ «Запорізькій медичний коледж» Запорізької обласної ради звернувся до головного лікаря КУ «Дитяча лікарня №1» про надання інформації про працевлаштування випускників коледжу (а.с.30,зворот).

З копії відповіді на запит про надання інформації №111/01-27 від 17 лютого 2017 року судом встановлено, що ОСОБА_1 сестра медична приймального відділення звільнена 18 лютого 2017 року за прогули №66к/тр (а.с.30).

З копії паспорта громадянина України серії СЮ №394718, виданого Пологівським РС УДМС України в Запорізькій області 17 вересня 2015 року на ім’я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, копії свідоцтва про шлюб серії І-ЖС №159983 від 29 серпня 2015 року судом встановлено, що ОСОБА_3 присвоєно прізвище чоловіка ОСОБА_1 (а.с.67,69).

З копії трудової книжки серії АН №233694, виданої на ім’я ОСОБА_3, встановлено, що ОСОБА_3 06 серпня 2015 року була прийнята на роботу до КУ «Дитяча лікарня №1» м.Запоріжжя на посаду сестри медичного приймального відділення, звідки звільнена 18 січня 2017 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважної причини (а.с.85-86).

Відповідно до ч.2 ст.43, ч.2 ст.95 Конституції України держава створює умови для підготовки кадрів за основними напрямами відповідно до суспільних потреб, на задоволення яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які бюджетні видатки держави. Виходячи з суспільних потреб та розмірів бюджетних призначень, визначених у законі про Державний бюджет України, формується державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому обсяги фінансування вищих державних і комунальних навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів пов'язані передусім з підготовкою такої кількості фахівців з вищою освітою, яка визначається щорічно у державному замовленні.

Згідно з ч.2 ст.44 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між: навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Відповідно ч.2 ст.52 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ визначено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 56 Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ передбачено, що випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.

Відповідно до ст.52 Закону України "Про освіту", на виконання Указу Президента України від 23 січня 1996 року №77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", в редакції Указу Президента України від 16 травня 1996 року № 342 та ст.197 Кодексу законів про працю України розроблено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992.

У преамбулі Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (постановою Кабінету Міністрів України №992) вказано, що метою прийняття даного акта є забезпечення реалізації права на роботу за фахом випускниками вищих навчальних закладів.

Відповідно до пунктів 4, 8 Постанови №992 керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду. Випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

Виходячи з вищевикладеного надання державою особі безоплатної освіти передбачає виникнення права держави на результати трудової діяльності особи, яка здобула вищу освіту за державним замовленням, а у випускника виникнення обов’язку відпрацювати три роки з моменту укладення угоди з вищим навчальним закладом.

Перелік випадків, коли випускник зобов’язаний відшкодувати до державного бюджету вартість навчання, наведений у п.21 Порядку.

Делеговане законодавство - система актів, прийнятих органами виконавчої влади (урядом, міністерствами, відомствами) на основі повноважень, наданих їм парламентом, з питань законодавчого регулювання.

Між тим, положення Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ та Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року №2984-ІІІ не місять зобов’язальних норм права щодо відшкодування випускником до державного бюджету вартості навчання у випадку, встановленому у п.14 Порядку, як і не містять делегованої норми права на прийняття Кабінетом Міністрів України положень про відшкодувати вартості навчання.

Відсутність у вказаних законах обов’язку про відшкодування випускником вартості навчання є логічним виконанням положень ч.3 ст.53 Конституції України, якою встановлено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку про те, що Постанова №992 не є тим нормативним актом, що встановлює обов'язок для випускників вищих навчальних закладів, які навчаються за кошти державного бюджету, відшкодувати вартість навчання, оскільки Законами №2984-ІІІ і №1060-ХІІ такого обов'язку не передбачено. На виконання цього ж прядку Кабінет Міністрів України не розробив і не затвердив Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов про працевлаштування. Відсутність Порядку визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов про працевлаштування унеможливлює визначення розміру вартості навчання, методологію встановлення сум, які можуть бути відшкодовані до державного бюджету, які витрати компенсувати замовникові, а відтак виключає можливість застосування до цих відносин положення Закону №1060-ХІІ та Постанови №992 в частині відшкодування вартості навчання та витрат. Наведені висновки узгоджуються із діями законодавця, який Законом України від 01 липня 2014 року №1556-VII вніс зміни у Закон України «Про освіту» №1060-ХІІ. Зокрема, ч.2. ст.52, якою визначався обов’язок відпрацювати три роки, виключено, чим усунено розбіжності в законодавстві щодо обов’язку відпрацювати за направленням.

Окрім того, п.12 Порядку хоча і зобов’язує керівників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III - IV рівнів акредитації здійснювати чіткий контроль за своєчасним прибуттям випускників до місця проходження інтернатури, а закладів I - II рівнів акредитації - до місця роботи, проте не вповноважує на стягнення коштів за навчання.

Тому підстав задоволення позову на підставі нормативних актів суд не вбачає. Укладена між сторонами угода про підготовку фахівців із вищою освітою підпадає під ознаки договору і домовленість двох сторін, спрямовану на становлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, згідно ст.626 ЦК України.

За змістом укладеної угоди КВНЗ «ЗМК» ЗОР зобов’язався забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою та після закінчення навчання працевлаштувати фахівця в державному секторі народного господарства, де він зобов’язаний відпрацювати не менше 3-х років, студент зобов’язаний оволодіти всіма видами професійної діяльності, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення та відпрацювати не менше 3-х років, а в разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. Вказана угода не передбачає відшкодування витрат на навчання на користь навчального закладу, термінів виконання грошового зобов’язання.

Окрім того суд приймає до уваги, що на підставі Закону №1556-VII (1556-18) від 01 липня 2014 року ч.2 ст.52 Закону України «Про освіту», якою передбачено 3-х річний обов’язок відпрацювання за направленням, виключено.

Згідно ч.2 ст.5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність.

Отже, внесення змін до ст.52 Закону України «Про освіту» має зворотну дію і скасовує цивільну відповідальність ОСОБА_1

Окрім того, слід зазначити, що положення ст.52 Закону України «Про освіту» порушували конституційне право громадянина на вільний вибір праці (в тому числі і місця роботи), яке закріплено в статті 43 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у вказаному вище Порядку і в самій угоді, яка проаналізована судом, йдеться про відшкодування вартості навчання до державного або місцевого бюджету, тобто ними передбачено відшкодування вартості навчання саме до бюджету, а не на користь відповідного учбового закладу, а тому така вимога позивача на думку суду є безпідставною.

Отже, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд крім зазначеного приходить до висновку, що позивачем у зв’язку з численними розбіжностями у документах, доданих до позову, і відомостями, зазначеними у позові, не доведені також розмір суми, яка підлягає відшкодуванню, а також дата укладення угоди між сторонами у справі.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

Керуючись ст.ст.12-13, 76-81, 141, 247 ч.2, 263-265, 353, 354 ЦПК України, ст.ст.5, 526, 530, 625, 901, 906 ЦК України, Конституцією України, Законом України «Про освіту», Законом України «Про вищу освіту», суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог комунального вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання за державним замовленням.

Судові витрати, пов’язані із сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається через Пологівський районний суд Запорізької області до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Кацаренко І.О.