Ухвала суду № 78323518, 03.12.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

03.12.2018 Провадження № 2/337/1837/2018

ЄУН 337/3389/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 грудня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

при секретарі – Гальцевій К.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом АТ КБ “ ПРИВАТБАНК ” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

07.09.2017 року позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором від 06.03.2013 року у сумі 35074,31 гривень та судових витрат.

Заочним рішенням від 23.11.2017 року позовні вимоги задоволені.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року заочне рішення скасоване .

03.09.2018 року представником відповідача надано відзив на позов, в якому викладені заперечення проти позову.

04.10.2018 року позивачем надана відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх законними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з’явилась, причину відсутності суду не повідомила, про дату та час слухання справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача проти позову заперечує, вважає. що з анкети-заяви про приєднання до банківських послуг можна встановити, що ОСОБА_4

декларувала своє бажання на отримання кредитної карти "Універсальна" без кредитного

про що було зазначено особисто ОСОБА_4 в заяві, шляхом проставлення суми

бажаного ліміту в розмірі 0,00 гри. Також про відсутність бажання в отримання картки з

кредитним лімітом свідчить відсутність доходів у ОСОБА_4, про що також зазначено в анкеті. Оскільки анкета-заява, долучена до позову не містить істотних умов кредитного

договору, таких як сума кредиту, відсоткова ставка та строк кредитування, можна

констатувати що кредитні правовідносини між сторонами не виникали. ОСОБА_4 не підписувала та відповідно,не погоджувалася з "Умовами та правилами надання банківських послуг", Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку" не була ознайомлена, не підписувала їх, що підтверджується відсутністю її підпису на вказаних Умовах. Матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу,

який би свідчив про укладення 06.05.2013 р. між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору, який би відповідав вищевказаним вимогам Закону. Крім того, вважає, що банк пропустив строк позовної давності. Звернувшись до суду з позовом після спливу трирічного строку з дня закінчення терміну дії картки, тому просить у позові відмовити

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити наявність матеріальних та процесуальних підстав для зміни причини формулювання звільнення позивача з підприємства - тобто встановити наявність права позивача на дострокове припинення контракту у зв’язку з порушенням його трудових норм та процедуру розгляду відповідачем такої підстави та прийняття відповідачем відповідного рішення за заявою робітника .

Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва ПАТ КБ ПРИВАТБАНК» змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва АТ КБ ПРИВАТБАНК».)

У судовому засіданні встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір від 06.03.2013 року на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 300грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом

Останній платіж здійснено 15.08.2014 року

Згідно довідки про видачу кредитних карт (додається) Відповідач отримав кредитну карту №4149437738502135 з терміном дії до останнього дня місяця 07.2016 року.

Відповідач в обумовлені правочином строки свої зобов’язання не виконував, станом на 31.07.2017 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 35074,31 грн., яка складається з наступного:

2426,62 грн. – заборгованість за кредитом,

27128,94 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом,

3372,35 грн. – заборгованість за пенею та комісією,

500 грн. штраф (фіксована частина);

1646,40 грн. – штраф (процентна складова)

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.І ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідачем ОСОБА_4 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг. Власним підписом в Заявці про приєднання відповідачка підтвердила факт надання банком Умов та правил у письмовому вигляді

На підставі поданої Заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок № 4149437738502135 . Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.

Згідно наданої суду виписки з карткового рахунку, вбачається, що Відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що Відповідач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз'яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті

Згідно п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що ОСОБА_5 має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. Відповідно до п. 1.1.2.3 УІП до обов'язків клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Укладаючи правочин ОСОБА_4 була ознайомлена з усіма його положеннями, в тому числі і з вищезазначеним пунктом, про що засвідчила своїм підписом.

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 2.1.1.3.5 та 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. У разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення ОСОБА_6 має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Згідно з п. 2.1.1.2.12. у разі закінчення строку дії карта продовжується Банком на новий строк ( шляхом надання клієнту карти з новим строком дії).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання. Така позиція викладена в Постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.

Враховуючи, що визначений договором строк кредитування сплинув 31 липня 2016 року, суд вважає, що сума процентів повинна бути нарахована до зазначеної дати, та становить 10197,97 грн.

За нормами ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України). Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі "ОСОБА_8 проти України" від 09.01.2013 року, строк давності переслідує декілька важливих цілей, зокрема забезпечує правову визначеність і завершеність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко заперечувати, дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень відносно подій, які відбувались в далекому минулому на основі доказів, які з часом можуть стати ненадійними та недостатніми. А отже норми щодо позовної давності направлені на забезпечення належного правосуддя і дотримання принципу правової визначеності, і заявники повинні розраховувати, що ці норми будуть застосовуватись.

Враховуючи, заяву представника відповідачки про застосування строку позовної давності, суд вважає, що вимоги щодо стягнення нараховані пені заявлені після встановленого законом строку, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають,

Крім того, як зазначає Верховний суд України в своєму рішенні № 6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднані до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п.п. 2.1.1.12.2, 2.1.1.12.6, 2.1.1.12.6.1, 2.1.1.7.6., 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Умов та Правил надання банківських послуг, на які позивач посилається, як на обґрунтування своїх позовних вимог, пеня та інші штрафні санкції є видом цивільно-правової відповідальності, що узгоджується з принципами ст. 549 ЦК України, а отже їх своєчасне застосування за одне й те саме правопорушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином суд вважає, що відсутні правові підстави для одночасного стягнення з відповідачки різних видів неустойки, тому приходить до висновку що заявлені вимоги про стягнення штрафів у відповідності до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. -фіксованої частини та 1640,40 грн. - процентної складової, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в сумі 12623,97, з них:2426 грн – тіло кредиту; 10197,97 грн . – заборгованість по відсоткам за користування кредитом

Враховуючи , що на виконання заочного рішення, на користь позивача в примусовому порядку було перераховано 1495,23, суд вважає, що загальна сума заборгованості за кредитом, яка підлягає стягненню з відповідачки повинна буде зменшена на зазначену суму

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати пропорційно до частини задоволених позовних вимог, які становлять 576 грн. ( тобто 36 % від позовних вимог, що підлягають задоволенню, без урахування сплаченої суми за рішенням суду)

На підставі викладеного, та керуючись ст. 526, 527, 530, 554, 611 ЦК України, ч.2 п.1 ст.141, ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1, мешкаючої м. Запоріжжя вул.Світла буд16 кв 175) на користь акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК” (р/р 29092829003111 МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 11128,74 гривень, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 576 гривень, а всього 11704,74 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 5 грудня 2018 року. Копію повного тексту рішення надіслати сторонам.

Суддя: Л.Г. Салтан