Ухвала суду № 78322469, 05.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6888/16-ц

Провадження № 2-ві/127/37/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Дернової В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Вінниця» про стягнення збитків та усунення перешкод у користуванні приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи: ТОВ «Рента-Вінниця» про стягнення збитків та усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про відвід головуючого судді Дернової В.В., обґрунтовуючи його тим, що суддею було відмовлено йому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, що свідчить про її неупередженість.

Ухвалою суду від 04.12.2018 року, постановленою під головуванням судді Дернової В.В., провадження у справі було зупинено, а питання про вирішення заяви щодо відводу передано на розгляд іншому судді, визначеному в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

В результаті автоматизованого розподілу судових справ між суддями, заяву про відвід передано на розгляд судді Ан О.В.

Згідно із ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Після проведення автоматизованого розподілу справи та відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується без повідомлення учасників справи.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді. Зокрема, в п. 5 ч. 1 цієї статті встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Так відповідно до рішення ЄСПЛ по справі “Білуха проти України” (Заява № 33949/02) Рішення від 9 листопада 2006 року п49. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей протии Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб’єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Стосовно об’єктивного критерію слід визначити,… чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).

Суд вважає, що ОСОБА_1 не зазначив конкретних обставин поведінки судді Дернової В.В., щодо виявлення прихильності до когось з учасників судового засідання; відсутності гарантій що до здійснення правосуддя ( залежність, тиск, вплив), інших обставин, які свідчать про упередженість дій судді. Отже об’єктивно обгрунтовними сумніви відповідача в об’єктивності судді в назвати не можна.

Суд вважає, що відповідач не надав суду доказів про наявність об’єктивних законних сумнівів в упередженості судді чи того, що суддя Дернова В.В. не є безстороннім суддею.

В даному випадку відповідач фактично не згодний з процесуальним рішенням, винесеним у справі, а саме: про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Усі доводи відводу щодо упередженості судді пов'язані саме із винесенням зазначеного судового рішення.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Дослідивши матеріали відводу, суд дійшов висновку, що заява відповідача ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, оскільки судом не встановлено та заявником не було надано суду жодних доказів, які б вказували на існування підстав для відводу судді Дернової В.В.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 260, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Дернової В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Вінниця» про стягнення збитків та усунення перешкод у користуванні приміщенням - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: