Рішення № 78321415, 27.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2018 року № 826/3685/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України

про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Київського міського військового комісаріату (надалі також - КМВК, відповідач 1), Міністерства оборони України (надалі також - МОУ, відповідач 2) в якому просить:

визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;

зобов'язати відповідача 2 здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 по другій групі інвалідності з урахуванням раніше виплачених сум;

стягнути з відповідачів судові витрати понесені позивачем.

Ухвалою суду від 05.03.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач 2 скористався своїм правом та 27.03.2018 надав відзив на позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині пред'явлених до відповідача 2, оскільки на адресу Міністерства оборони України не надходив висновок з пакетом документів від уповноваженого органу - Київського міського військового комісаріату, а тому МОУ не міг винести рішення про задоволення чи відмову у здійсненні одноразової грошової допомоги позивачу.

Відповідач 1 правової позиції на адресу суду не подав, хоча відповідно до рекомендованого повідомлення, 13.03.2018 уповноваженим представником була отримана ухвала від 05.03.2018.

Відповідно до ч.5 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних сил СРСР та приймав участь у бойових діях на території країн, де велись бойові дії.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 10.08.2012 №1643, позивач отримав ряд захворювань, які пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 20.12.2012 №799466 серії 10ААА позивачу встановлено ІІІ групу з 18.12.2012 з причин захворювань, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Крім того вбачається, що 11.12.2014 позивач пройшов повторний медичний огляд, яким підтверджено 3 групу інвалідності - акт огляду МСЕК №0417272 серія АВ.

Позивач вернувся до відповідачів щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, та у зв'язку із відмовами виплати допомогу, в 2016 році звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва.

Так, в матеріалах справи міститься копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України, якою було скасовано постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 07.06.2016 про відмову у задоволенні позовних вимог та постановлено задовольнити позовні вимоги частково, а саме: визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Київського міського військового комісаріату щодо відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок поранень (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги при загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, тобто станом на грудень 2014 року.

Згідно довідки МСЕК серія АВ №0659115 від 23.05.2017, позивачу на підставі акта огляду №416-Б, з 23.05.2017 встановлено ІІ групу інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2017 році позивач звернувся із заявою та пакетом відповідних документів до КМВК щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Листом від 01.09.2017 №ВСЗ/1686 КМВК (код ЄДРПОУ 07774420) повідомив ОСОБА_1, що чинним законодавством передбачено, що правом на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністерства України від 25.12.2013 №975 є заключення медико-соціальної експертної комісії з вказаною датою первинного встановлення інвалідності, тобто у випадку позивача з 01.01.2014 - дати набрання чинності Закону. Оскільки первинне встановлення ІІІ групи інвалідності (поранення, контузія пов'язані з виконанням обов'язків військової служби у ДРА) відбулось 18.12.2012 до набуття чинності нової редакції статті 16 згаданого Закону, то права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 позивач немає, а дата підвищення групи інвалідності не може вважатись днем встановлення інвалідності.

Позивач, вважаючи таку відмову у виплаті протиправною, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності порушеним, звернувся з даним позовом до суду.

Положеннями ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі також - Закон №2011-XII, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями ст.ст.1-2 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-XII дія цього Закону військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.4 ст.16 Закону №2011-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходить службу у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження зазначених зборів, служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення на умовах, визначених п.3 цієї статті.

У свою чергу, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (надалі також - Порядок №975).

Пунктом 6 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Пунктом 3 цього ж Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п.11-14 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Тобто, відповідно до положень Порядку №975, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. В свою чергу, у разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.

При цьому, суд звертає увагу, що в свою чергу, порядок призначення одноразової грошової допомоги, у відповідності до Порядку №975 полягає у тому, що особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Таким чином, судом встановлено, що Київський міський військовий комісаріат діяв протиправно, оскільки не мав права відмовляти ОСОБА_1 у отриманні одноразової грошової допомоги з підстав викладених у листі від 01.09.2017 №ВСЗ/1686, а повинен був відповідно до законодавства - перевірити подані позивачем документи, підготувати висновок та надіслати пакет документів до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України для вирішення питання щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позовна вимога в частині здійснення виплат одноразової грошової допомоги позивачу згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975 по другій групі інвалідності з урахуванням раніше виплачених сум Міністерством оборони України, судом не підлягає задоволенню у зв'язку з її передчасністю, оскільки відповідачем 2 не було прийнято ні позитивного, ні негативно рішення відносно призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, у зв'язку із відсутністю пакетів документів, які повинен був передати для розгляду Київський міський військовий комісаріат.

Відповідно до ст.244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, а, отже не підлягають стягненню у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Київського міського військового комісаріату (04112, м.Київ, вул.Парково-Сирецька, 19, код ЄДРПОУ 07774420) щодо не оформлення та не подання розпорядникові бюджетних коштів - Комісії Міністерства оборони України, документи ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

3. В частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій