Рішення № 78320396, 05.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2327/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1С.) до Головного управління ДФС в Луганській області (далі – відповідач, ГУ ДФС в Луганській області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення від 09.07.2018 №0047911311 “Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с.3-7).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13.09.2009 року та здійснював підприємницьку діяльність у смт. Слов'яносербськ Слов'яносербського району Луганської області. 11.07.2018 позивач звернувся до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з заявою, в якій просив звільнити його, як платника єдиного внеску, від виконання обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану та додав копію сертифіката про форс-мажорні обставини. 11.07.2018 року позивачу було надано Рішення №0047911311 від 09.07.2018 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату(неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» підписане з розрахунком штрафних санкцій. 23.07.2018 від ГУ ДФС у Луганській області позивачу було надано відповідь №ФОП-1260/12-32-13-11 від 23.07.2018 щодо відсутності у ГУ ДФС у Луганській області правових підстав для визнання заборгованості по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування безнадійною та застосування процедури її списання, а також звільнення від сплати ЄСВ і застосування штрафних санкцій та нарахування пені за період з початку до закінчення АТО. З наданих документів вбачаються заборгованість зі штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. Позивач вважає рішення № НОМЕР_1 від 09.07.2018 неправомірним та таким, що не підлягає виконанню, а тому звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з посиланням на Закони України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 04.12.2018 за вхідним реєстраційним номером 37255/2018 надав відзив на позовну заяву (а.с.44-45), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що відповідно до даних АТС «Податковий блок» позивачем у 2014 році було порушено терміни подачі звітності за 2013 рік, а саме позивачем було самостійно нараховано зобов’язання зі сплати єдиного внеску в сумі 26012,53 грн. лише 18.03.2014 за рахунок існуючої переплати відбулось часткове погашення, недоїмка склала 21569,50 грн. зазначена недоїмка була сплачена підприємцем 26.03.2014. Декларація з єдиного внеску за 2014 рік була подана позивачем з порушенням термінів подання звітності 27.04.2015 на загальну суму 26042,07 грн. за рахунок існуючої переплати відбулось часткове погашення суми боргу, недоїмка склала 23928,32 грн. Сплата зазначеного зобов’язання відбулась лише 20.10.2017. Відповідач зазначив, що на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державну соціальне страхування» та на підставі даних інтегрованої картки платника податків ГУ ДФС у Луганській області було нараховано платнику штрафні санкції за період з 19.03.2014 по 26.03.2014 в розмірі 10% на загальну суму 2156,95 грн., за період з 28.04.2015 по 20.10.2017 в розмірі 20% на загальну суму 4785,66 грн. та пеню в сумі 21875,55 грн., рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 09.07.2018 за №0047911311.

Також відповідач зазначив, що при застосуванні штрафів згідно норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державну соціальне страхування» та Інструкції №449 приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1).

Ухвалою суду від 20.08.2018 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №812/292/18 (а.с.32-33).

Ухвалою суду від 05.12.2018 поновлено провадження у справі (а.с.61).

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.42), просив розглянути справу за його відсутності (а.с.7).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.41), надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за відсутності представника (а.с.43).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (с.Красний Луч), вул. Вишнева, буд.7, є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований 13.10.2009 за № 23750000000001680 Реєстраційною службою Слов’яносербського районного управління юстиції Луганської області, з 01.09.2017 припинений за власним рішення (а.с.11,56-57).

09.07.2018 ГУ ДФС в Луганській області винесено Рішення №0047911311 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 2156,95 грн. за період з 19.03.2014 до 26.03.2014 (10% до 01.01.2015), штраф у розмірі 4785,66 грн. за період з 28.04.2015 до 20.10.2017 (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 21875,55 грн., які протягом десяти календарних днів після надходження рішення підлягають (сплаті) на рахунки Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області в загальному розмірі 28818,16 грн. (а.с.13).

11.07.2018 позивач звернувся з заявою до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, в якій з посиланням на п.9-4 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» просив звільнити від сплати єдиного внеску, від виконання своїх обов’язків, визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану та, як додаток, надав сертифікат про форс-мажорні обставини виданий Торгово-промисловою палатою України (а.с.15,16-17).

Вказану заяву отримано Слов'яносербською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області 11.07.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.15).

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість відзиву відповідача, суд виходить з такого.

За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органами доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2464-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб’єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, ч. 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі – Закон №1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. «б» розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п. 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п. 9-4.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абз. 3 п. 9-3 (у подальшому п. 9-4) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов’язків платника єдиного внеску.

Судом встановлено, що смт.Новоайдар Луганської області, на території якого розташовано Слов’яносербську об’єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебував позивач, та Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській обасті, яке прийняло спірне рішення, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням КМУ від 30.10.2014 №1053-р (втратило чинність) та розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р (чинне).

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення від 09 липня 2018 року органу доходів і зборів про накладення на позивача штрафу та нарахування пені відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за період з 13.03.2014 по 26.03.2014 та з 28.04.2015 по 20.10.2017.

При цьому, відповідно до розрахунку штрафної санкції №000707/12-32-13-11/НОМЕР_2 від 09.07.2018, що перебуває в матеріалах справи, загальна сума, що виникла у позивача, становить 28818,16 грн. (а.с.52). Однак, з урахуванням наведених вище доводів, суд вважає, що за період з 28.04.2015 по 20.10.2017 відповідач звільнений від притягнення до відповідальності за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, оскільки цей період є часом проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, суд вважає правомірним нарахування відповідачем суму штрафної санкції в сумі 2156,95 грн. та пені в сумі 172,56 грн. за період з 19.03.2014 по 26.03.2014, оскільки в даний період часу були відсутні правові підстави для звільнення позивача від притягнення до відповідальності за невиконання обов’язків платника єдиного внеску.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: скасування Рішення № НОМЕР_1 від 09.07.2018 в частині застосування штрафних санкцій та нарахування пені за період з 28.04.2015 по 20.10.2017 у сумі 4785,66 грн.(штраф) та у сумі 21702,99 грн. (пеня) у загальній сумі 26488,65 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає неприйнятними по вище зазначеним обставинам.

Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 (провадження №Пз/9901/22/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління ДФС в Луганській області №0047911311 від 09.07.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, в частині за період з 28.04.2015 по 20.10.2017 застосування штрафу у розмірі 4785,66 грн та нарахування пені у розмірі 21702,99 грн., всього на загальну суму 26488 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 65 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 93744, Луганська область, Слов'яносербський район, с.Мамушеве (с.Красний Луч), вул. Вишнева, буд.7) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, буд.72) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2