Рішення № 78319807, 15.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2018 року № 826/5479/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Кириллові М.С.,

за участі представників :

позивача - Бережна Т.В.

відповідачів 1, 2 - Бабинця М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс"

до Офісу великих платників податків ДФС;

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання

протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача-1 від 11.01.2018 №0000047016, №0000046016, №0000025017, №0000035017, визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 20.03.2018 №9684/6/99-99-11-01-02-25.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за загальними правилами позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2016 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період, за який проводилась перевірка, позивач дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "ГЬОТС", ТОВ ""ТК "ЦЕТР-ХОЛДИНГ", ТОВ "БРІКС-ТОРГ", ТОВ "БІАЛОН", які мали реальний характер та поставки товару яким підтверджується відповідними первинними документами. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Також позивач посилався на те, що виплата відсоткового доходу на користь компанії VIGON TRADING LIMITED за облігаціями власної емісії не є придбанням необоротних активів, робіт та послуг чи послугою "послугою фінансування".

Водночас позивач посилався на те, що операції з компанією TARONE TRADE LLP не є контрольованими, оскільки ця компанія-нерезидент не є такою, що зареєстрована в державі, в якій ставка податку на прибуток (корпоративного податку) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або яка сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою 5 і більше відсотків пунктів нижчою ніж в Україні. Штрафні санкції за понаднормове використання вагоноцистерн не є доходом від господарської діяльності, оскільки компенсують понесені нерезидентом втрати у зв'язку з порушенням позивачем зобов'язань за контрактами, а тому не є іншим доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на адміністративний позов, який обґрунтовує тим, що штрафні санкції, сплачені на користь нерезидента TARONE TRADE LLP, не є штрафом (неустойкою) у розумінні частини першої та другої статті 549 Цивільного кодексу України, оскільки згідно претензій, інвойсів, актів, такі штрафні санкції не обчислювались у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання та операції з придбання продукції в зазначеної компанії є контрольованими, в зв'язку з тим, що TARONE TRADE LLP не сплачує податки у Великобританії, а фактично податки сплачуються його партнерами - резидентами Панами за законодавством Республіки Панама, яке належить до держав, що відповідають критеріям встановленим підпунктами 39.2.1.2, 39.2.1.4 підпункту 29.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України. Також відповідач посилається на те, що операції позивача із залучення коштів від нерезидента компанії VIGON TRADING LIMITED є фінансовою послугою та виплата відсоткового доходу за залучення фінансових активів підпадає під дію вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України.

Водночас відповідач посилався на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем в частині складання податкових накладних та відображення в податковому та бухгалтерському обліку фінансово-господарські операції з підприємствами з ознаками фіктивності ТОВ «ГЬОТС», ТОВ «ТК «ЦЕНТР - ХОЛДИНГ», ТОВ «БРІСК-ТОРГ», ТОВ «БІАЛОН» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків по ланцюгу постачання, в зв'язку з чим вказані дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України та дали змогу мінімізації податкових зобов'язань для СГД реального сектору економіки. Представник відповідача 1 та відповідача 2 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Під час судового розгляду справи, суд встановив наступне.

В період з 22.08.2017 по 07.12.2017 Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017. За результатами перевірки складено акт від 14.12.2017 № 103/28-10-50-16-06/36396839, яким встановлено порушення:

- підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, П(С)БО 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2 пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995за № 168/704 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 352 468 грн.;

- порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині неподання звіту про контрольовані операції за звітний період 2014 року;

- порушення пункту 137.3 статті 137, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового Кодексу України в результаті чого при виплаті інших доходів з джерелом походження з України по контрактах 150416-LPG від 16.04.2015 та №160112-LPG від 16.01.2012 нерезиденту Tarone Trade LTD LLP, Великобританія, не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок у сумі 292 418,0 грн. (звітний період І півріччя 2017 року);

- пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України в результаті чого в декларації з податку на прибуток підприємства не задекларувало та не подало до податкового органу розрахунок (звіт) податкових зобов'язань (додаток ПН) по нерезиденту Tarone Trade LTD LLP, Великобританія, яким отримано доходи із джерелом їх походження з України за І півріччя 2017 року;

- пункту 176.2 (б) статті 176 Податкового кодексу України, а саме: неподання, несвоєчасне подання, подання з помилками та недостовірними відомостями податкової звітності за ф. 1- ДФ за 3-й квартал 2016 та 1-й квартал 2017 про суми нарахованих (виплачених, наданих) доходів та утриманого (сплаченого) з них податку.

11.01.2018 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000047016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на нагальну суму 2 931 831,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 579 363,50 грн.;

- №0000046016, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 365 400,00 грн.:

- №0000025017, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 365 522,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 73 104,50 грн.;

- №0000035017, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 170,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 20.03.2018 №9684/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення - рішення від 11.01.2018 №0000046016, №0000025017, №0000035017, №0000047016 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 11.01.2018 №0000046016, №0000025017, №0000035017, №0000047016 та рішенням від 20.03.2018 № 9684/6/99-99-11-01-02-25 звернувся з відповідним позовом до суду

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були частково порушені з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 11.01.2018 № 0000047015 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Отже, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть враховуватись при визначенні об'єкту оподаткування навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, яким визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово - господарські правовідносини за аналогічними договорами поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів, скрапленого газу пропан - бутан:

- від 10.11.2016 № 10-11-16/1 з ТОВ "ГЬОТС";

- від 03.12.2016 № 03-12-16/1 з ТОВ "БРІКС-ТОРГ";

- від 15.07.2016 №16-07-16/1 з ТОВ "ТК "ЦЕТР-ХОЛДИНГ";

- від 07.12.2016 № 07-12-16/2 з ТОВ "БІАЛОН".

Відповідно до пункту 1.3 вказаних договорів кількість та вартість товару (ціна за одиницю), що поставляється за цим Договором, визначається сторонами у специфікаціях/додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. В якості специфікацій/додатків сторони приймають рахунки (рахунки-фактури), виставлені продавцем та оплачені покупцем, згідно п.4.1. договору; видаткові накладні за товар; інші письмові додаткові угоди до цього договору, товарно-транспортні накладні до цього Договору, письмові заявки, інші домовленості, оформлені сторонами в письмовій формі.

Пунктом 3.1 договорів встановлено, що ціна товару, що передається у власність Покупця узгоджується сторонами та зазначається в накладних на товар та рахунках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1 вказаних договорів сторонами домовлено, що оплата за цим Договором здійснюється покупцем шляхом внесення ним попередньої оплати вартості товару згідно виставленого рахунку-фактури продавця.

Пунктами 5.1 та 5.2 вказаних договорів визначено, що приймання товару (скрапленого газу пропан-бутан) за кількістю здійснюється у відповідності з Інструкцією «Про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового використання та автомобільного транспорту», затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 03.06.2002р., а також у відповідності з умовами цього Договору та додатків до нього. Приймання товару (нафтопродуктів) за якістю та кількістю проводиться відповідно до Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» від 20.05.2008 №281/171/578/155, Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Держспоживстандарту України.

Згідно з пунктом 5.4 договорів поставка товару здійснюється продавцем протягом 20-ти (двадцяти) днів з дати отримання Продавцем заявки на поставку товару від Покупця. Умови та строки поставки товару можуть бути змінені, про що сторони домовляються шляхом оформлення відповідної угоди.

Відповідно до пункту 5.6 договорів товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем за кількістю та якістю у відповідності з умовами цього договору та додатків до нього, а також згідно паспорту якості, виданого виробником товару.

Пунктом 5.8 зазначених договорів визначено, що за результатами поставки партії товару, сторонами підписується відповідний акт приймання-передачі товару або видаткова накладна або товарно-транспортна накладна. Зобов'язання по складанню акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно-транспортної накладної лежить на Продавцеві, якщо сторонами не домовлено інше.

Згідно з пунктом 5.4 розділу 5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за № 331/7652 приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля") та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов'язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС (додаток 3).

Таким чином у випадку здійснення поставки товару за договорами від 10.11.2016 № 10-11-16/1, від 03.12.2016 № 03-12-16/1, від 15.07.2016 №16-07-16/1, від 07.12.2016 № 07-12-16/2 мало бути складено рахунки - фактури, заявки, акти приймання - передачі/видаткові накладні, акти про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальною особою складений за її підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад та надано паспорту якості, виданого виробником товару або акти приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС .

Позивачем суду на підтвердження здійснення поставки товару ТОВ "ГЬОТС", ТОВ "БРІКС-ТОРГ", ТОВ "ТК "ЦЕТР-ХОЛДИНГ" та ТОВ "БІАЛОН" заявок за якими було здійснено поставку товару, актів про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальною особою складених за її підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад або актів приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС та паспортів якості заводу виробника надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з вказаними контрагентами.

Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пункті 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов'язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є, зокрема, для цілей нарахування податку на прибуток підприємств господарські операції, які впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 977-р затверджено Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України до якого включено Республіку Кіпр.

Згідно з підпунктом 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку; платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу); винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов'язань, що підтверджуються облігацією.

Пунктом 5 статті 3 зазначеного Закону, зокрема, встановлено, що в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться: облігації підприємств; державні облігації України; облігації місцевих позик; казначейські зобов'язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі; облігації міжнародних фінансових організацій; облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Позивач в періоді щодо якого було проведено перевірку здійснив виплату відсоткового доходу за облігаціями власної емісії на користь нерезидента компанії VIGON TRADING LIMITED, Республіка Кіпр, на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 14-09-1/SC-10 від 14.09.2010 та договору купівлі-продажу цінних паперів № 09-11-1/SC-10 від 09.11.2010.

Відповідно до відомостей по рахунках бухгалтерського обліку № 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками», № 952-1 «Проценти по облігаціям» здійснено виплати відсоткового доходу за облігаціями на користь компанії VIGON TRADING LIMITED, а саме, 09.01.2015 здійснено платіж на суму 648 410,96 грн., зазначені факти сторонами визнаються.

Таким чином, оскільки відповідно до положень Законів України "Про цінні папери та фондовий ринок" та "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" операція із залучення коштів від компанії VIGON TRADING LIMITED шляхом продажу облігацій власної емісії є послугою, то відповідно виплата відсоткового доходу за залучення фінансових активів підпадає під дію вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.01.2018 № 0000047015.

В частині оскарження податкового повідомлення - рішення від 11.01.2018 № 0000025017, №0000035017 суд зазначає наступне.

Актом від 14.12.2017 № 103/28-10-50-16-06/36396839 встановлено допущення позивачем порушення пункту 137.3 статті 137, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового Кодексу України в результаті чого при виплаті інших доходів з джерелом походження з України по контрактах 150416-LPG від 16.04.2015 та №160112-LPG від 16.01.2012 нерезиденту Tarone Trade LTD LLP, Великобританія, не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок у сумі 292 418,0 грн. (звітний період І півріччя 2017 року) та пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України в результаті чого в декларації з податку на прибуток підприємства не задекларувало та не подало до податкового органу розрахунок (звіт) податкових зобов'язань (додаток ПН) по нерезиденту Tarone Trade LTD LLP, Великобританія, яким отримано доходи із джерелом їх походження з України за І півріччя 2017 року.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); спадщини, подарунків, виграшів, призів; заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю

Пунктом 137.3 статті 137 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1 1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Згідно з підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; дивіденди, які сплачуються резидентом; роялті; фрахт та доходи від інжинірингу; лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Частинами першою та другою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, платник податків, який здійснює виплату на користь нерезидента доходу із джерелом його походження з України несе відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку. При цьому положеннями податкового кодексу України не передбачено, що штраф за порушення вимог укладеного договору відноситься до доходу отриманого нерезидентом із джерелом їх походження з України, оскільки за своєю правовою природою він є неустокою за порушення виконання зобов'язання спрямованою на відновлення порушених прав кредитора. Хоча Цивільним кодексом України визначено, що штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, водночас при цьому не зазначено, що сторонами не можу бути в договорі обумовлено іншого порядку нарахування штрафу за порушення вимог договору.

Позивачем укладено з Tarone Trade LTD LLP імпортні контракти від 16.04.2015 № 150416-LPG та від 16.01.2012 № 160112-LP на постачання скрапленого вуглеводневого газу, яке здійснюється у залізничних цистернах.

Пунктом 5.6 вказаних контрактів встановлено наступне: "5.6. Время с даты прибытия груженых цистерн на станцию назначения и до даты отправления порожних не должно превышать 5 (пять) суток. Время, превышающее установленное выше оплачивается Покупателем Продавцу по требованию последнего из расчета 50 (пятьдесят) долларов США за каждую цистерну в сутки в течение 5(пяти) банковских дней с даты выставления Продавцом претензии и счета на оплату сверхноративного простоя"

Відповідно до актів від 18.04.2017 № 1, №2, №3, №4 до контракту від 16.04.2015 № 150416-LPG та від 18.04.2017 № 5 до контракту від 16.01.2012 № 160112-LP позивачем платіжними дорученням в іноземній валюті від 26.04.2017 № 76 та від 03.05.2017 № 6 здійснено виплату на користь нерезидента Tarone Trade LTD LLP штрафних санкцій (компенсації) за понаднормовий простій цистерн на станції призначення на загальну суму 73200,00 дол. США (1949450,10 грн.)

Таким чином грошові кошти у розмірі 1949450,10 грн. є не іншим доходом Tarone Trade LTD LLP із джерелом його походження з України, а штрафом сплаченим, як компенсація за понаднормовий простій цистерн на станції призначення, а отже висновок відповідача 1 щодо порушення позивачем пункту 137.3 статті 137, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового Кодексу України в наслідок не утримання та не сплати до бюджету податок з зазначеної суми при її виплаті Tarone Trade LTD LLP є не обґрунтованими.

Відповідно до пункту 130.9 статті 130 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не повинен був утримувати податок на прибуток іноземних юридичних осіб під час виплати Tarone Trade LTD LLP грошових коштів у розмірі 1949450,10 грн. в якості штрафу, як компенсації за понаднормовий простій цистерн, відповідно у нього і не виникало обов'язку щодо подання звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів щодо зазначеної суми.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання податкових повідомлень - рішень від 11.01.2018 № 0000025017, №0000035017 протиправними та їх скасування.

В частині оскарження податкового повідомлення - рішення від 11.01.2018 №0000046016 суд зазначає наступне.

Актом від 14.12.2017 №103/28-10-50-16-06/36396839 встановлено порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині неподання звіту про контрольовані операції за звітний період 2014 року.

Згідно з підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2015) для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.

Відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2015) господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2015) встановлено, що платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 1042-р затверджено Перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Протягом періоду, який перевірявся, позивач здійснював господарські операції з компанією TARONE TRADE LLP, Великобританія на підставі Контракту № 160112- LPG від 12.01.2016.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного контракту компанія TARONE TRADE LLP реалізувала, а Позивач придбавав зріджені вуглеводневі гази та світлі нафтопродукти.

У контракті № 160112- LPG від 12.01.2016 країною місцезнаходження продавця зазначено: Великобританія ЕН6 8НН, Єдинбург, вул. Дьюк, 39.

Згідно з Витягом з Реєстру компаній Шотландії, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (витягом про реєстрацію) від 26.08.2015 , копія якого наявна в матеріалах справи, компанія TARONE TRADE LLP є партнерством з обмеженою відповідальністю, місцезнаходженням компанії є 39, Дюк Стріт, Единбург, ЕН6 8НН.

Ставка податку на прибуток (корпоративний податок) у Великобританії не є нижчою, ніж в Україні, і Великобританія не включена до Переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 1042-р.

Доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що TARONE TRADE LLP за умовами законодавства Великобританії не сплачує податок на прибуток у Великобританії, крім загального посилання на вказане законодавство, відповідачем суду надано не було.

Посилання відповідача 1 на те, що засновниками (партнерами) TARONE TRADE LLP є підприємства, місцем розташування яких є Республіка Панама, у розумінні підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового Кодексу України не є підставою вважати спірні операції контрольованими, оскільки останні здійснені з нерезидентом, що не віднесений до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим вказаними підпунктом.

Таким чином, та обставина, що партнери (учасники) TARONE TRADE LLP, з якими позивач не мав безпосередньо господарських стосунків, зареєстровані у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, не свідчить про необхідність застосування до правовідносин між позивачем та TARONE TRADE LLP положень підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.01.2018 № 0000046016.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

З аналізу рішення №9684/6/99-99-11-01-02-25 від 20.03.2018 вбачається, що вони не є юридично значеним для позивача, оскільки зне має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення №9684/6/99-99-11-01-02-25 від 20.03.2018 саме по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання його протиправним та скасування, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення №9684/6/99-99-11-01-02-25 від 20.03.2018 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем 15.11.2018 подано заяву про розподіл судових витрат, пов'язаних з розгядуом справи в якій викладено прохання надати можливість для подання доказів розміру витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «СВГ Плюс» у зв'язку з розглядом справи №826/5479/18 судом першої інстанції, протягом п'яти днів після прийняття рішення у справі.

Враховуючи те, що відповідно до положень частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відповідна заява залишається без розгляду у випадку неподання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, суд дійшов висновку про необхідність її розгляду після сплину відповідного строку.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 35, код ЄДРПОУ 36396839) до Офісу великих платників податків ДФС (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС від 11.01.2018 № 0000046016, № 0000025017, №0000035017.

3. У частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.01.2018 №0000047016 та рішення про результати розгляду скарги №9684/6/99-99-11-01-02-25 від 20.03.2018 - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов