Рішення № 78319713, 04.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 р. Справа№200/10561/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати пенсії, починаючи з березня по вересень 2018 року, визнання протиправним та скасування рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є пенсіонером за вислугою років, перебуває на обліку та отримує пенсію у відповідача, проте за період з березня по вересень 2018 року відповідач заборгованість по пенсійним виплатам їй не виплатив. Позивач вважає дії відповідача щодо не виплати їй пенсії такими, що порушують її конституційні права, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що пенсійну справу позивача взято на облік з особливістю переселенець зареєстрований (94 особливість). 06.03.2018 до управління надійшло рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат вимушено переміщеної особи № 11-12/9-18 від 06.03.2018 про відмову у відновленні виплати пенсії ОСОБА_1 та з 01.04.2018 виплату пенсії припинено. Відповідно до постанови КМУ № 365 від 08.06.2016 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку.

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2.

Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Відповідно до наявного в матеріалах справи пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 має право на одержання пенсії за вислугу років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно до наявних в матеріалах справи витягу з підсистеми призначення та виплати пенсії і листа відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії № 2 Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, ОСОБА_1 не отримувала пенсію з квітня 2018 року.

Як вбачається з відзиву на адміністративний позов, пенсійні виплати за період з 01.04.2018 по 31.08.2018 позивачу не виплачені на підставі постанови КМУ № 365 від 08.06.2016.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії, гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Припинення виплати пенсії здійснюється на підставі рішення органу Пенсійного фонду.

Посилання представника Управління на положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" і "Порядок здійснення контролю за їх проведенням", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365", суд не приймає до уваги з огляду на те, що вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу ніж Закон, які значно звужують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем.

Таким чином, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

За таких обставин суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст. 49 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідач, не здійснюючи виплату пенсії позивачеві за спірний період часу, діяв у спосіб, не передбачений законодавством. При цьому, визнанню протиправними підлягають саме дії відповідача щодо не виплати позивачеві пенсії.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке, у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду, набрало законної сили 04.09.2018.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд, при ухваленні рішення враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаному рішенні за результатами розгляду зазначеної зразкової справи.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як вбачається з довідки № НОМЕР_2 від 05.02.2016 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ від 13 вересня 2017 року № 689 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів Державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Позивачем надано до суду копію пенсійного посвідчення НОМЕР_3, для отримання визначеної пенсії за вислугу років.

Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо не виплати пенсії ОСОБА_1

Крім того, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи що відповідачем не приймалось будь-яке рішення з приводу призупинення (припинення) виплати пенсії ОСОБА_1, таким чином суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Проте, оскільки судом визнана протиправність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу, її виплата має бути поновлена з дати припинення, а саме з квітня 2018 року, а не з березня 2018 року, як зазначено позивачем в позові.

Крім того, як вбачається з виписки по картковому рахунку позивача, наявній в матеріалах справи, пенсія за вересень 2018 року позивачем отримана.

Таким чином, оскільки припинення пенсії відбулось з 01 квітня 2018 року по 30 серпня 2018 року, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо не виплати пенсії за березень та вересень 2018 року не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, зважаючи на наступне.

Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 22.10.2018 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року складає 1762 грн.

Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Оскільки позивачем заявлено до суду з чотири похідні вимоги немайнового характеру, дві з яких задоволено, суд приходить до висновку про покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог і вважає за необхідне стягнути судові витрати на користь Державного бюджету України з кожного учасника справи по 352, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37803258; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за період, починаючи з 01 квітня 2018 року по 30 серпня 2018 року.

Зобов`язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37803258; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) поновити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) виплату пенсії за період з 01 квітня 2018 року по 30 серпня 2018 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37803258; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 грудня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.