Рішення № 78319660, 19.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2018 року (11 год. 18 хв.) Справа № 808/328/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

представників сторін:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,ОСОБА_3,

за позовною заявою Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, 97)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 19.07.2017,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення – рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 19.07.2017.

Ухвалою суду від 29.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.02.2018.

Ухвалою суду від 19.02.2018 відкладено підготовче засідання на 20.03.2018.

Ухвалою суду від 20.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 23.04.2018.

Ухвалою суду від 23.04.2018 призначено у справі № 808/328/18 за позовом Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 19.07.2017 судову економічну експертизу. Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року в адміністративній справі № 808/328/18 - скасовано.

Справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 16.10.2018 призначено підготовче засідання на 24.10.2018.

24.10.2018 прийнято заяву позивача про зміну підстави позову та відкладено підготовче засідання на 14.11.2018.

Ухвалою суду від 24.10.2018 витребувано у Бердянського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області роздруківку інформації з індивідуальної картки платника з ПДВ КП «Бердянськводоканал» БМР (код ЄДРПОУ 37622628) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.07.2017 по 31.08.2018.

14.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.11.2018.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема зазначив, що фактично уточнення показників в раніше поданих податкових деклараціях призводить до зміни податкових зобов'язань, тобто встановлюється інші узгоджені податкові зобов'язання. Зазначає, що на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку з поданими уточненими деклараціями з нульовими показниками вже не існувало податкового зобов'язання, яке було узгодженим на підставі первісно поданих Позивачем податкових декларацій, тобто фінансові санкції застосовані до несвоєчасної сплати неіснуючого грошового зобов'язання. Вважає податкові повідомлення – рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 19.07.2017 неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що при проведенні перевірки виявлено, що платником не сплачувалися узгоджені грошові зобов’язання. Крім того, в ході перевірки встановлено, що кошти, які сплачував платник, зараховувалися в рахунок погашення боргу з цього податку згідно з черговістю його виникнення, що призвело до виникнення зазначених штрафних санкцій. Враховуючи викладене, вважає податкові повідомлення – рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 19.07.2017 правомірним, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН КП «Бердянськводоканал» БМР за січень 2016 року-квітень 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог встановлених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме перевищення граничного терміну реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям – платникам ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки складено Акт № 232/08-22-12-01/37622628 від 30.06.2017.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення – рішення №0003911201 від 19.07.2017 та № НОМЕР_2 від 19.07.2017.

Позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду адміністративної скарги рішенням ДФС України від 29.09.2017 № 21813/6/99-99-11-03-01-25 податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення №0003911201 від 19.07.2017 та № НОМЕР_2 від 19.07.2017 протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до висновків, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Згідно з приписами п. 4.1.1 ст. 4 Податкового кодексу України кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 16.1.4,16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що позивачем до контролюючого органу подано податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

за січень 2016 року №9020685281 від 19.02.2016 (податкове зобов'язання - 677455,00 грн., граничний термін сплати - 01.03.2016);

за лютий 2016 року №9038424418 від 18.03.2016 (податкове зобов'язання - 662221,00 грн., граничний термін сплати - 30.03.2016);

за березень 2016 року №9059202805 від 19.04.2016 (податкове зобов'язання - 716202,00 грн., граничний термін сплати - 30.04.2016);

за квітень 2016 року №9081800481 від 20.05.2016 (податкове зобов'язання - 669639,00 грн., граничний термін сплати - 30.05.2016);

за травень 2016 року №9100905809 від 17.06.2016 (податкове зобов'язання - 647664,00 грн., граничний термін сплати - 30.06.2016);

за червень 2016 року №9125071644 від 20.07.2016 (податкове зобов'язання - 968735,00 грн., граничний термін сплати - 30.07.2016);

за липень 2016 року №9156120462 від 31.08.2016 (податкове зобов'язання - 681542,00 грн., граничний термін сплати - 01.09.2016);

за серпень 2016 року №9172307828 від 19.09.2016 (податкове зобов'язання - 865493,00 грн., граничний термін сплати - 30.09.2016);

за вересень 2016 року №9197284611 від 20.10.2016 (податкове зобов'язання - 636643,00 грн., граничний термін сплати - 30.10.2016);

за жовтень 2016 року №9221479005 від 18.11.2016 (податкове зобов'язання - 881268,00 грн., граничний термін сплати - 30.11.2016);

за листопад 2016 року №9243987684 від 16.12.2016 (податкове зобов'язання - 723644,00 грн., граничний термін сплати - 30.12.2016);

за грудень 2016 року №9267490334 від 20.01.2017 (податкове зобов'язання - 702786,00 грн., граничний термін сплати - 30.01.2017);

за січень 2017 року №9023727732 від 20.02.2017 (податкове зобов'язання - 608095,00 грн., граничний термін сплати - 02.03.2017);

за лютий 2017 року №9044355782 від 18.03.2017 (податкове зобов'язання - 627574,00 грн., граничний термін сплати - 30.03.2017);

за березень 2017 року №9069298651 від 19.04.2017 (податкове зобов'язання - 362482,00 грн., граничний термін сплати - 30.04.2017);

за квітень 2017 року №9092436958 від 19.05.2017 (податкове зобов'язання - 417819,00 грн., граничний термін сплати - 30.05.2017).

Крім того, Позивачем були подані до контролюючого органу уточнюючі розрахунки: № НОМЕР_3 від 07.06.2017, № НОМЕР_4 від 07.06.2017, № НОМЕР_5 від 07.06.2017, № НОМЕР_6 від 07.06.2017, № НОМЕР_7 від 07.06.2017, № НОМЕР_8 від 07.06.2017, № НОМЕР_9 від 07.06.2017, № НОМЕР_10 від 07.06.2017, № НОМЕР_11 від 07.06.2017, № НОМЕР_12 від 07.06.2017 відповідно до яких зменшено податкове зобов'язання з ПДВ по:

декларації за серпень 2015 в сумі 72398 грн.;

декларації за вересень 2015в сумі 25000 грн.;

декларації за жовтень 2015 в сумі 216667 грн.;

декларації за листопад 2015 в сумі 125000 грн.;

декларації за грудень 2015 в сумі 790166 грн.;

декларації за січень 2016 в сумі 677455 грн.;

декларація за лютий 2016 в сумі 662221 гри.;

декларація за березень 2016 в сумі 716202 грн.;

декларація за квітень 2016 в сумі 382020 грн.;

декларація за липень 2016 в сумі 190267 грн.

Позивачем додавалися до матеріалів справи власні розрахунки показників звітності з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків з ПДВ. У судовому засіданні позивач зазначив, що показники по деклараціям та уточнюючим розрахункам збігаються з сумами які зазначає податковий орган, крім того не заперечив факт несвоєчасної сплати податкових зобов’язань по зазначеним вище податковим деклараціям. Однак вважає, що уточнення показників в раніше поданих податкових деклараціях призводить до зміни податкових зобов'язань, тобто відповідач під час перевірки повинен був вже враховувати показники з уточнених розрахунків, які подавалися до декларацій з податку на додану вартість, без врахування показників в самих деклараціях з податку на додану вартість.

Як стверджує позивач, на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень вже не існувало податкового зобов'язання, яке було узгодженим на підставі первісно поданих Позивачем податкових декларацій, так як подавалися уточнюючи розрахунки до декларацій. Вважає, що фінансові санкції застосовані до несвоєчасної сплати неіснуючого грошового зобов'язання.

Суд не погоджується із такими твердженнями Позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.152 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Тобто платник податків погашає податковий борг шляхом подання до контролюючого органу відповідного документу, тому уточнена декларація про зменшення податкового, зобов'язання, що підлягало сплаті у минулих періодах (у разі його не сплати до подання уточненої декларації )вважається способом погашення податкового боргу.

Відповідно до абз.6 п.50.1. ст. 50 ПК України якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

А тому, штрафні санкції не застосовуються лише у двох випадках разі:

якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення гранично строку подання декларації за такий самий звітний період;

подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 ПК України ( який регулює питання перерахунку податку, перерахунок та обмеження податкової соціальної пільги).

Суд зазначає, що якщо платник податків направляє до контролюючого органу уточнену декларацію за минулі періоди та зменшує несплачене податкове зобов’язання, що виникло відповідно до попередньої декларації, то до платника податків слід застосовувати штрафні санкції згідно ст. 126 ПК України.

Відповідно до абз.1 п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Суд зазначає, що порушення Позивачем платіжної дисципліни та недотримання вимог абз.1 п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України призвело до виникнення податкового боргу з податку на додану вартість.

В подальшому у зв'язку із здійсненням фактичної оплати вище перелічених декларацій з порушенням законодавчо встановлених граничних термінів, при погашенні сум податкового боргу (його частин) кошти, що сплачувалися Позивачем, зараховувалися в погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення у відповідності до вимог, встановлених п.87.9 ст.87 ПК України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до п. 126.1 ст.126 ПК України на кожний факт несвоєчасної оплати в хронологічному порядку в індивідуальній картці платника з податку на додану вартість (далі - ІКП) нараховувалися в автоматичному режимі штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків. Такі штрафні санкції були нараховані у періоді з 02.08.2016 по 07.06.2017.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не спростований факт не своєчасної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за вказані роки, висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та застосування штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, на думку суду, є правомірним.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, 97, код ЄДРПОУ 37622628) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 29.11.2018.

Суддя О.В. Конишева