Рішення № 78319279, 03.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 р. Справа№0540/8009/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О.,розглянувши в порядку загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.05.2018 року, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, 03.09.2018 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з вимогами:

- визнати рішення Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25.05.2018 про відмову у переведенні для подальшого проходження служби у Головному управлінні Національної поліції України в Чернігівській області протиправним та скасувати його;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити певні дії відносно переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона проходить службу у Костянтинівському відділі поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області на посаді слідчого. 02.11.2017 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2. Чоловік є співробітником військової служби правопорядку Міністерства оборони України та мешканцем Чернігівської області. Позивач вказала, що з метою збереження сім'ї, враховуючи запит Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 29.03.2018, звернулася 25.05.2018 до начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області з клопотанням про переведення для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Під час прийому керівником органу поліції рішення про задоволення чи відмову у переведенні надано не було. В серпні 2018 року з відповіді на адвокатський запит, стало відомо про відмову у переведенні, яка мотивована значним некомплектом слідчих у підрозділах Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Позивач вважає відмову у переведенні незаконною, оскільки на підставі Закону України «Про Національну поліцію» має право на переведення, крім того порушується конституційне право мати сім'ю. Позивач наголосила, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та на відстані понад 800 км неможливо будувати сімейні відношення. Крім того, позивач зазначила, що питання про перевід співробітників вирішується вибірково, так за період з січня по травень 2018 року керівництвом Головного управління Національної поліціїв Донецькій області здійснювався перевід слідчих за межі Донецької області. Таким чином, просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що оскільки у слідчому підрозділі Бахмутського відділу поліції неукомплектованість штатної численності складає 20 одиниць та у зв'язку із окупацією окремих населених пунктів Донецької області, що безпосередньо впливає на криміногенну обстановку та проведенням Операції об'єднаних сил, начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області прийнято рішення про відмову у переведенні позивача. Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» прийняття рішення про переведення поліцейського, тобто видання відповідного наказу, є правом керівника органу, а не обов'язком, відповідачем при відмові у переведенні, не порушено норм чинного законодавства. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.09.2018.

Ухвалою суду від 13.09.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення підготовчого засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 01.10.2018 вирішено відкласти підготовче засідання до 16.10.2018.

Ухвалою суду від 13.09.2018 задоволено клопотання представника відповідача про проведення підготовчого засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 16.10.2018 відкладено підготовче засідання до 29.10.2018.

Ухвалою суду від 19.10.2018 вирішено задовольнити клопотання представника відповідача про проведення підготовчого засідання в режимі відео конференції.

У підготовчому засіданні 29.10.2018 оголошено перерву до 06.11.2018.

Ухвалою суду від 06.11.2018 вирішено відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Донецькій області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.11.2018.

У судове засідання сторони не з'явилися, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Позивач під час підготовчого засідання, 29.10.2018, позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила позов задовольнити та справу розглянути без її участі.

29.11.2018 представник відповідача, засобами електронного зв'язку, надав клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, старший лейтенант поліції, слідчий Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2.

02.11.2017 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_3.

Як вбачається з паспорту Серія НОМЕР_4, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

29.03.2018 Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області надіслано до Головного управління Національної поліції в Донецькій області запит відносно переводу ОСОБА_1, що відповідачем не заперечується.

23.05.2018 позивач звернулася з рапортом до начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області про переведення її для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на посіді слідчого слідчого відділення Репкинського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Рапорт було погоджено діючими начальниками СВ Костянитинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області підполковником поліції ОСОБА_3, начальником Костянитинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області підполковником поліції ОСОБА_4, начальником Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області полковником поліції ОСОБА_5, про що містяться відповідні резолюції на вказаному рапорті. Вказаний факт не заперечувався відповідачем у відзиві на адміністративний позов.

25.05.2018 під час особистого виїзного прийому начальника ГУНП в Донецькій області звернулася ОСОБА_1 із зверненням щодо її переведення для подальшого проходження служби в ГУНП в Чернігівській області.

З контрольно-реєстраційної картки (АІПП звернення) встановлено, що 29.05.2018 під час виїзного прийому начальника Головного управління Національної поліції в Донецької області ОСОБА_6 звернулася ОСОБА_1 з приводу можливості переведення до Головного управління Національної поліції в м. Чернігів, під час особистого прийому керівником надані усні роз'яснення, в проханні відмовлено.

Згідно листа Головного управління Національної поліції в Донецької області від 09.08.2018 №21аз/12/01-2018, у зв'язку із значним некомплектом слідчих у підрозділах Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 у переведенні було відмовлено та надано вичерпні роз'яснення стосовно порушеного питання. Зазначена інформація була внесена до електронної бази звернень.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням про відмову у переведенні до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керувався наступним.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно статті 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Закон України «Про Національну поліцію» регулює питання переведення поліцейських на іншу службу, а саме: стаття 59 зазначає службу в поліції як державну службу особливого характеру; стаття 60 (правове регулювання служби в поліції) зазначає що служба в поліції регулюється цим законом та іншими нормативними актами.

Порядок та підстави переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції передбачено нормами статті 65 Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію", переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, зокрема, за ініціативою поліцейського.

Частинами 7-10 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський. У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.

З наявних матеріалів справи вбачається, що до Головного управління Національної поліції в Донецькій області 29.03.2018 з Головного управління Національної поліції Чернігівської області надійшов запит щодо переведення ОСОБА_1

23.05.2018 позивач звернулася з рапортом до начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області про переведення її для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на посаду слідчого слідчого відділення Репкинського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Рапорт було погоджено діючими начальниками СВ Костянитинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області підполковником поліції ОСОБА_3, начальником Костянитинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області підполковником поліції ОСОБА_4, начальником Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області полковником поліції ОСОБА_5,

З наявних матеріалів справи вбачається, що питання переведення позивача для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області було погоджено, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Проте, 25.05.2018 керівником Головного управління Національної поліції в Донецькій області позивачу відмовлено у переведені у зв'язку із значним некомплектом слідчих у підрозділах Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

У позові та підготовчому засіданні позивач наголосила, що питання про перевід співробітників вирішується вибірково, так за період з січня по травень 2018 року керівництвом Головного управління Національної поліції в Донецькій області здійснювався перевід слідчих Удовиченко та Сивян за межі Донецької області.

Відповідачем не надано доказів на спростування зазначеного.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, Законом України «Про Національну поліцію» не встановлено обмежень та заборон на переведення поліцейського за його ініціативою, керівників інших органів поліції, які порушили питання про переміщення. У разі надходження запиту та погодження безпосередніми керівниками підстав для відмови у переведенні не має.

Суд зазначає, що положеннями Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3 Конституції України). Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державною (ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно ст. 5 Сімейного Кодексу України, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

Також, згідно статті 291 Цивільного кодексу України фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Право на повагу до приватного та сімейного життя передбачено і статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, як міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право особи на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 1986 року народження, зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 1986 року народження у листопаді 2017 року, чоловік позивача проживає у м. Чернігові.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відмови ОСОБА_1 у переведенні для подальшого проходження служби уГоловному управлінні Національної поліції в Чернігівській області у зв'язку з чим,рішення Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25.05.2018 про відмову у переведенні для подальшого проходження служби у Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. А вимогає законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Донецькій області здійснити певні дії відносно переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби в Головному управлінні Національної поліції України в Чернігівській області суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим даною нормою шляхом.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають права осіб, порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Саме порушені права підлягають поновленню судом шляхом, зокрема, зобов'язання вчинити певні дії.

Так позивач просить зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити певні дії відносно переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області.

Як було зазначено вище, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський. У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження (ст. 65Закону України "Про Національну поліцію»).

Наказом МВС України №1235 23.11.2016 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції.

Так згідно цього Порядку, крім іншого, підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності:призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235 (далі - Перелік).

У разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити певні дії відносно переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби в Головному управлінні Національної поліції України в Чернігівській області шляхом видання наказу про звільнення та направлення для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 1 статті 4 Законом України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 1762 грн.

Згідно з пп. 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 704,80 грн.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі - 736,40 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1123814538.1від 03.09.2018.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим сума надмірно сплаченого судового збору може бути повернута за заявою позивача (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.05.2018 року, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції України в Донецькій області від 25.05.2018 про відмову у переведенні ОСОБА_1 для подальшого проходження служби у Головному управлінні Національної поліції України в Чернігівській області.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити певні дії відносно переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ: 40109058; Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 86) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер:НОМЕР_1; АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення складено та підписано 03.12.2018.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Галатіна О.О.